РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ СТИМУЛЮВАННЯ
СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ У
ПРОЦЕСІ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...................88–171
2.1. Функції туристсько-краєзнавчої діяльності в стимулюванні
соціально-комунікативної
активності........................................................88–115
2.2. Соціально-педагогічні умови стимулювання соціально -
комунікативної активності підлітків у процесі туристсько-краєзнавчої
діяльності.....................................................................................................116–151
2.3. Оцінка результатів ефективності психолого-педагогічного
експерименту зі стимулювання соціально-комунікативної
активності в умовах туристсько-краєзнавчої діяльності підлітків......151–160
Висновки до другого
розділу.....................................................................160–164
ЗАГАЛЬНІ
ВИСНОВКИ............................................................................165–171
ДОДАТКИ
...................................................................................................172–284
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ.................................................285–305
ВСТУП
Актуальність теми. Інтереси розвитку економіки і культури суверенної України,
зростання соціальної ролі особистості вимагають всебічного стимулювання і
розвитку потенційних можливостей кожної людини, тому виховання підростаючого
покоління для кожної нації – є найважливіший складник національної культури.
Передача всіх культурно-історичних традицій батьків, дідів та прадідів завжди
гарантували вічність життя нації. Від пізнання рідного, національного – до
пізнання чужого, багатонаціонального, світового в процесі
туристсько-краєзнавчої діяльності у підлітків формуються і виховуються ці
якості.
На тлі сучасної педагогічної науки постає важливе питання – повноцінної,
оптимальної інтеграції дитини в суспільство, набуття необхідних життєвих
компетенцій і виховання підростаючого покоління, що буде мобільним і здатним
активно включитися в перетворювальні процеси сьогодення, робити особистісний
духовно-світоглядний вибір.
Метою виховання на сучасному етапі стає виховання життєво активного,
гуманістично спрямованого громадянина демократичного суспільства, який би у
своїй життєдіяльності керувався національно - громадянськими та
загальнолюдськими цінностями.
Стихійний характер соціальних процесів негативно вплинув на
соціально-інноваційний потенціал українського суспільства. Сталося масове
розчарування щодо демократії, істотно знизилася соціальна активність громадян,
їх готовність конструктивно брати участь у соціальній трансформації
суспільства.
Наша держава переживає перехідний період, який потребує активних позицій і дій,
особливо це стосується молодого покоління у життєдіяльності нашої країни.
Перехідні суспільства характеризуються зазвичай порушенням нормального ходу
розвитку особистості (закон гетерохронності), розвитку
інтелекту, статевої та соціальної зрілості [197, с. 86]. Основними рисами
молоді вважається фізична активність і прагнення до колективної дії.
Якщо в радянські часи система виховання була зорієнтована на цілі та ідеали
переважно суспільного, а не особистісного характеру, то зараз орієнтація молоді
змістилася в бік власних цілей. Апатія, байдужість, нігілізм, які виникли в
результаті руйнування старої ідеології протягом останніх 16 років, відсутність
системи нових об’єднуючих суспільство ідей, суттєво перешкоджають підвищенню
соціальної і особистісної активності підростаючого покоління.
Підростаюча особистість опинилась у важкій ситуації: чимало старих
гуманістичних уявлень стали неспроможними, їх треба переусвідомлювати.
Водночас, зміни, які відбуваються в суспільстві, зумовлюють зростання
можливостей кожного окремого індивіда, що зумовлює передумови для дійсної
гуманізації людства.
Зрозуміло, що цей процес супроводжується розпадом традиційних цінностей, які
особливо впадають у вічі в сфері освіти та виховання. Що робити, щоб вийти з
кризи освіти та виховання ?
„Гуманізм, як ідеал і орієнтир життєдіяльності, зазнав поразку всюди, тому що
привів до розриву між людиною і буттям, відчуження від людини створеної нею і
поневоленою її науково-технічною дійсністю, до втрати життєвих культурних
коренів, до обезсмислювання світу [86, с. 41]”.
Глобалізація призвела до відірваності від суб’єктивної реальності, прагнення до
комфорту, а не до істини, свідомість стала інформатизована [15, с. 65].
Сьогодні, коли йде активний пошук і оновлення всіх сфер суспільства, гостро
відчувається потреба в людях активної життєвої позиції, в людях, які володіють
мистецтвом створювати здоровий психологічний клімат у колективі, вміють слухати
й говорити з людьми, здатних аналітично мислити, запобігати або позитивно
вирішувати конфліктні ситуації.
Гуманістична педагогіка стоїть перед проблемою розробки нових
педагогічних технологій, у межах яких особистість вихованця виступає як
суб’єкт, а не об’єкт виховного впливу. Тому гуманістичним ідеалом сучасного
виховання виступає всебічний розвиток особистості підліткового віку, який
дозволяє гармонізувати духовні та фізичні сили особистості, забезпечити її
успішне опанування здобутками загальнолюдської культури. Відповідно до цього на
порядку денному постала розробка особистісно-розвиваючих технологій виховання
підростаючого покоління.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства особлива увага
приділяється в Національній програмі „Діти України” [113], цільовій комплексній
програмі „Фізичн
- Київ+380960830922