РОЗДІЛ 2
ВИБОРЧІ СИСТЕМИ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Оцінюючи роль виборчих інституцій у процесі пострадянської демократизації,
цікаво порівняти цей процес із «першою хвилею» демократичних перетворень, які
відбулися у Західній Європі у кінці XIX на початку XX ст. Дослідники виділяють
декілька аспектів, які відрізняють пострадянський перехід від
західноєвропейського. По-перше, більшість із сучасних розвинених демократичних
країн на час трансформаційних процесів були усталеними державами: вони були
відносно інтегровані географічно та основні політичні партії були до певної
міри укорінені в різних частинах країни. По-друге, процес демократизації
супроводжувався поступовим зростанням ролі держави в урегулюванні повсякденного
життя, ця роль на початку була мінімальною. По-третє, партійні системи у
Західній Європі були в основному сформовані до розширення виборчого права [82,
c. 9].
Більшість же посткомуністичних країн – нові держави, і повсякчас слабко
інтегровані. Питання національної, регіональної та етнічної ідентичності
важливим чином пов’язані з електоральною динамікою. Роль держави у радянських
країнах була незрівнянно більшою, ніж у країнах Західної Європи. Із падінням
радянського режиму вона різко зменшилася, що вплинуло на очікування громадян
від суті представництва та його структур. І наостанок електоральне реформування
в західноєвропейських країнах передбачало, в першу чергу, розширення
електорату, на відміну від ЦСЄ, де відбувалося розростання партійної системи.
Перехід не був гомогенним в усіх країнах пострадянського простору. Були
специфічні чинники, які суттєво відрізняли процеси у країнах Центральної Європи
від країн колишнього СРСР. Зокрема, перші незалежні вибори в країнах
Центральної Європи (за виключенням Польщі) пройшли в 1990 р. і у більшості
випадків у них домінували партії або рухи антикомуністичного спрямування.
Вибори як такі були використані як засіб ствердження відмови від комунізму. На
відміну від цього, в країнах колишнього Радянського Союзу перші вибори були
проведені трохи пізніше розпаду СРСР, і утвердження незалежних режимів
відбувалося в інший спосіб [81, c. 9].
Отже, як бачимо, країни ЦСЄ мали набагато більш складний механізм
демократизації, який передбачав і боротьбу з попереднім політичним
нашаруванням, і побудову нової політичної системи, причому в країнах колишнього
СРСР цей процес суттєво ускладнювався у зв’язку з силою комуністичних партій та
відсутністю координованих дій опозиції режиму.
Метою цього розділу роботи є формулювання закономірностей у впливі виборчої
системи на політичну ситуацію у посткомуністичних країнах. Завданням розділу є
розгляд впливу елементів виборчої системи в розрізі партійної системи
(ефективна кількість партій), врахування думки виборців (індекси
диспропорційності та залучення) та еволюції «пропозиції» політичних партій та
«попиту» на них населення (показник мінливості).
У цьому розділі застосовуватимуться методи порівняння виборчих систем та
результатів виборів у різних країнах ЦСЄ, а також методи статистичного аналізу
даних, отриманих в результаті аналізу виборів починаючи з 1991 р.
Отримані в результаті проведеного у цьому розділі аналізу висновки
використовуватимуться в третьому розділі дисертаційного дослідження і
допоможуть знайти оптимальне співвідношення між певними потребами українського
суспільства та оптимальною моделлю виборчої системи. Висновки цього розділу
становитимуть самостійну цінність в плані дослідження транзитивних процесів, а
також до деякої міри стануть перевіркою раніше висловлених гіпотез та
закономірностей електоральної політології.
2.1. Особливості посткомуністичного реформування виборчих систем в регіоні
Вибори за радянського періоду здебільшого проводилися в одномандатних округах
за правилом абсолютної більшості. З падінням комуністичного режиму багато країн
регіону перейшли на пропорційні або змішані виборчі системи.
В даній роботі ми співставляємо електоральні процеси в країнах регіону з
українськими. Для більш точного формулювання висновків для країн регіону
необхідно провести аналіз функціонування виборчої системи саме на рівні кожної
окремої країни: яким чином виборча система (та її можлива зміна) відобразилася
на партійній системі, як соціально-культурний контекст вплинув на запровадження
певної моделі виборчої системи, чим електоральні процеси в даній країні
відрізняються від подібних процесів в сусідніх країнах тощо. Саме з метою
максимального урахування перелічених моментів ми дослідили еволюцію виборчих
систем та розглянули відповідні результати виборів у 28 країнах регіону. Було
проаналізовано 88 раундів виборів [10 Для зібрання інформації щодо різних
моделей виборчих систем у країнах ЦСЄ та колишнього СРСР для парламентських
виборів 1991 – 2006 років використано наступні джерела: Birch, Sarah. Electoral
Systems and Political Transformation in Post-Communist Europe. – PALGRAVE
MACMILLAN, 2003; Выборы во всем мире. Электоральная свобода и общественный
прогресс. Энциклопедический справочник. – М.: Российская политическая
энциклопедия, 2001. – 1112 с.; звіти ОБСЄ по окремих країнах, розміщені на
сайті організації http://www.osce.org/odihr-elections/documents.html та поточні
дані про політичні системи окремих країн сайту http://www.electionworld.org .
Дані стосовно результатів виборів 1991 – 2006 років взято з наступних джерел:
Rose R., Munro N. Elections and Parties in New European Democracies. –
Washington, D.C.: CQ Press, 2003. – 316 p.; Birch, Sarah. Electoral Systems and
Political Transformation in Post-Communist
- Київ+380960830922