РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальні дослідження проведені на 660 білих безпородних щурах обох
статей масою 150-200 г. Піддослідні тварини утримувались у віварії
Національного фармацевтичного університету згідно зі стандартними санітарними
нормами на необхідному харчовому раціоні [46]. Усі дослідження проводились у
відповідності з директивою Ради ЄС 86/609 ЄЄС від 24 листопада 1986 р. про
дотримання законів, постанов та адміністративних положень держав ЄС з питань
захисту тварин, що використовуються для експериментальної та іншої наукової
мети [71]. Загальна кількість тварин та їхній розподіл у залежності від етапу
досліджень представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл експериментальних тварин у залежності від етапу досліджень
Етап досліджень
Кількість
тварин
Експериментальне дослідження патофізіологічного значення ендогенного
N-ацетилглюкозаміну при захворюваннях нирок
30
Фармакологічний скринінг нефропротекторної активності глюкозаміну гідрохлориду,
деяких його похідних та комбінації з диклофенаком натрію
130
Вивчення фармакологічних властивостей глюкозаміну гідрохлориду та його
комбінації з диклофенаком натрію на тлі аутоімунного гломерулонефриту у щурів
на початкових етапах розвитку
130
Дослідження впливу глюкозаміну гідрохлориду та його комбінації з диклофенаком
натрію на перебіг експериментального аутоімунного гломерулонефриту у пізні
терміни розвитку
132
Дослідження впливу глюкозаміну гідрохлориду та його комбінації з диклофенаком
натрію на структуру ниркової тканини щурів з аутоімунним гломерулонефритом
62
Експериментальне вивчення глюкозаміну гідрохлориду та його комбінації з
диклофенаком натрію при нирковій недостатності
176
У якості об'єктів досліджень були обрані наступні субстанції та препарати:
D-(+)-глюкозаміну гідрохлорид, виробництва
„Protein Chemicals” (Японія);
D-(+)-глюкозаміну сульфат, виробництва
„Protein Chemicals” (Японія);
D-(+)-глюкозаміну пентаацетат, виробництва
„Sigma” (США);
D-(+)-глюкозамонієву сіль 4’-броманіліду 4,6-дихлор-2-карбоксисукцинанілової
кислоти (субстанція І);
4’-броманілід 4,6-дихлор-2-карбоксисукцинанілової кислоти
(субстанція ІІ)
2’-хлоранілід 4,6-дихлор-2-карбоксисукцинанілової кислоти
(субстанція ІІІ)
комбінована лікарська форма для перорального застосування на основі композиції
диклофенаку натрію з глюкозаміну гідрохлоридом.
Похідні 2-карбокси-сукцинанілових кислот (субстанції І, ІІ, ІІІ) були
синтезовані на кафедрі фармацевтичної хімії Національного фармацевтичного
університету під керівництвом доцента С.Г. Ісаєва.
Технологія таблетованої лікарської форми на основі композиції диклофенаку
натрію з глюкозаміну гідрохлоридом розроблена на ЗАТ НВЦ „Борщагівський
хіміко-фармацевтичний завод” під керівництвом канд. хім. наук
А.С. Шаламая. Вміст діючих речовин у таблетці складає: диклофенаку натрію –
0,015 г, глюкозаміну гідрохлориду – 0,125 г.
У якості препаратів порівняння протягом дослідження використовували диклофенак
натрію, як аналог за дією та переважно для порівняння з дослідною композицією;
преднізолон, як частковий аналог за дією та найпопулярніший засіб
патогенетичної терапії ГН в сучасній клінічній практиці; фраксипарин, як аналог
за структурою, оскільки містить у своєму складі аміноцукри, а також як засіб
патогенетичної терапії ГН; леспенефрил, як найвідоміший засіб гіпоазотемічної
дії, що застосовується при нирковій недостатності [49].
У представлених експериментальних дослідженнях використовувались наступні
методи визначення клінічних, біохімічних та показників функціонального стану
нирок лабораторних тварин. Спонтанний та відносний діурез визначали за
допомогою індивідуальних метаболітних кліток [5]. Вміст білку у сечі визначали
нефелометричним методом по реакції з сульфосаліциловою кислотою [39, 43].
Сечовий осад досліджували стандартним методом під світловим мікроскопом [43].
Біохімічні дослідження проводили за допомогою біохімічних наборів „Lachema”
(Чехія) наступними методами: сечовину крові та сечі визначали
диацетилмонооксимним методом [39]; креатинін крові та сечі – за реакцією з
пікриновою кислотою [61]; загальний білок крові – біуретовим методом [39];
альбумін крові – по реакції з бромкрезоловим зеленим [61]. Вміст ТБК-чутливих
речовин у крові та тканині нирок визначали за допомогою стандартної
спектрофотометричної методики по реакції з тіобарбітуровою кислотою [108]. Для
визначення вмісту ендогенного N-ацетилглюкозаміну (N-ацГА) у крові та тканині
нирок використовували метод Ельсона-Моргана, заснований на взаємодії
гексозаміну з реактивом Ерліха у спиртовому середовищі відповідно до нашої
модифікації [34]. Кліренс ендогенного креатиніну, кліренс сечовини та
канальцеву реабсорбцію, розраховували за допомогою формул (2.1–2.3) [43, 61].
Ccr = Ucr х V / Pcr , (2.1)
де Ccr – кліренс креатиніну;
Ucr – концентрація креатиніну в сечі;
Рcr – концентрація креатиніну в плазмі крові;
V – добова кількість сечі;
Cur = Uur х V / Pur , (2.2)
де Cur – кліренс сечовини;
Uur – концентрація сечовини в сечі;
Рur – концентрація сечовини в плазмі крові;
V – добова кількість сечі;
R = (1 – Pcr / Ucr) х 100%, (2.3)
де R – канальцева реабсорбція;
Ucr – концентрація креатиніну в сечі;
Pcr – концентрація креатиніну в плазмі крові.
Експериментальне дослідження патофізіологічного значення ендогенного
N-ацетилглюкозаміну при захворюваннях нирок було виконано на 30 білих
нелінійних щурах обох статей масою 160-180 г, у яких моделювали мембранозну
нефропатію відповідно до нашої модифікації шляхом внутрішньочеревинного
введен
- Київ+380960830922