РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Вінборон являє собою ресинтезований фенікаберан. Його ресинтез за новою
технологією проведено на НВЦ «Борщагівський ХФЗ», м. Київ [137].
Вінборон (2-феніл-3-карбетокси-4-діметиламінометил-5-оксибензофурану
гідрохлорид
Вінборон є низькотоксичним препаратом – його ЛД50 для щурів при пероральному
введенні в організм становить 800 мг/кг, при внутрішньом’язовому – 180 мг/кг
[54, 99].
В наших дослідах було використано ін’єкційну лікарську форму препарату у
вигляді ліофілізованого порошку по 0,01 в ампулах виробництва НВЦ
„Борщагівський ХФЗ). Ступінь терапевтичного ефекту вінборону у відповідних
експериментах зрівнювали з мілдронатом (10% розчин в ампулах „ПАО Grindeks”,
Латвія).
Експерименти проведено на 280 нелінійних щурах самцях масою біля 250г. Всі
тварини утримувались у віварії Вінницького медичного університету на
стандартному водно-харчовому раціоні при вільному доступі до води та їжі [47].
Досліди проводились з врахуванням вимог належної лабораторної практики (GLP)
згідно з Методичними рекомендаціями ДФЦ МОЗ України (2001) [42]. Виведення
щурів із експерименту проводили шляхом декапітації в повній відповідності до
методичних рекомендацій по виведенню тварин із експерименту. Після декапітації
тварин у них збирали кров, брали тканину серця для гістологічного дослідження
та для біохімічних досліджень.
Експериментальне моделювання алкогольної кардіоміопатії. Алкогольну
кардіоміопатію у щурів викликали внутрішньошлунковим введенням 50% розчину
етанолу із розрахунку 6 г/кг чистого етанолу на протязі 9 тижнів [92, 168].
Попередньо тварини були відібрані за методом “алкогольного наркозу”
(внутрішньоочеревинне введення 4,5 г/кг етанолу у вигляді 25% розчину), який
дозволяє визначити щурів, які більш чутливі до алкоголю. Принцип зазначеної
методики полягає в тому, що у тварин з високим рівнем алкогольної мотивації має
місце підвищена активність алкогольдегідрогенази і що тривалість „алкогольного
наркозу” знаходиться в зворотній залежності від ступеню алкогольної мотивації
[20, 56].
Лікування проводилось щоденно на протязі 14 діб, (починаючи з наступного дня
після закінчення моделювання ураження), окремо вінбороном та мілдронатом. Всі
піддослідні тварини були поділені на групи, представлені у таблиці 2.1.
Вінборон вводився внутрішньом’язово в умовно терапевтичній дозі 5 мг/кг (2,5 %
від LD50) в два прийоми на ізотонічному розчині NaCl. Ця доза вінборону, за
даними Сергєєва С.В. [126], проявляє достатньо виразну гепатопротекторну дію.
Мілдронат застосовувався в оптимальній терапевтичній дозі (50 мг/кг маси
внутрішньом’язево в 2 прийоми), взятій з літератури [27, 77, 104, 151].
Ефективність терапії оцінювали через 7 та 14 днів лікування. Матеріалами
дослідження були кров, гомогенати серця та тканина серця щурів для
гістологічного та ультраструктурного дослідження. Цифрові дані обробляли
загально прийнятим методом варіаційної статистики з визначенням t-критерію
Ст’юдента, статистично вірогідними вважались зміни при р<0,05.
Таблиця 2.1
Розподіл тварин за дослідними групами
Групи тварин
Кількість
Інтактні:
на момент закінчення моделювання патології
на 8-му добу дослідження
на 15-у добу дослідження -
28
28
28
З експериментальною АКМП (без лікування):
На момент закінчення моделювання АКМП
На 8-му добу після припинення алкоголізації
На 15-у добу після припинення алкоголізації
28
28
28
Ліковані вінбороном протягом 7 днів (внутрішньом’язово 2 рази на добу)
28
Ліковані мілдронатом протягом 7 днів (внутрішньом’язово 2 рази на добу)
28
Ліковані вінбороном протягом 14 днів (внутрішньом’язово 2 рази на добу)
28
Ліковані мілдронатом впродовж 14 днів (внутрішньом’язово 2 рази на добу)
28
Всього
280
Методи дослідження терапевтичної дії вінборону за показниками ЕКГ, плавальної
проби та порогу больової чутливості (ПБЧ). Лікувальну дію вінборону оцінювали
за показниками ЕКГ, плавальної проби та ПБЧ у хронічному експерименті на 70
щурах самцях вагою близько 250 г, яких було поділено на групи (табл.2.1).
З метою контролю за функціональним станом серця проводили запис ЕКГ в 2-му
стандартному відведенні за допомогою електрокардіографа “Малиш”. Беручи до
уваги той факт, що за даними літературами найбільш характерними змінами на ЕКГ
при АКМП є збільшення тривалості інтервалу QT (електричної систоли шлуночків)
та збільшення систолічного показника, що свідчить про порушення процесів
деполяризації і як наслідок порушень скоротливої функції шлуночків було
вирішено дослідити саме ці показники. Крім того, внаслідок алкоголізації
розвивається симпатикотонія, тому було досліджено і зміни ЧСС у щурів з
зазначеною патологією [6, 41, 132].
Інтервал Q-T – відрізок від початку комплексу QRS до кінця зубця Т –
називається електрична систола шлуночків і вимірюється в мс. Для оцінки ЕКГ має
значення величина інтервалу Q-T та відношення її до чинної для даного ритму
[159]. В своїх дослідах при оцінці отриманих даних ми користувались методичними
рекомендаціями, розробленими в Інституті фармакології та токсикології АМН
України доктором медичних наук, професором Храпаком В.В. [157].
Систолічний показник (СП) по Л.І. Фогельсону та І.А. Черногорову визначали за
формулою:
Сп = Q-T Ч100%
R-R
Де Q-T – тривалість інтервалу QT, мс
R-R – тривалість інтервалу R-R, мс
ЧСС визначали за кількістю скорочень серця на 1 хвилину.
Рівень фізичної виносливості у щурів визначали за допомогою плавальної проби:
враховували тривалість плавання (в с) кожної тварини до повної втоми у воді з
температурою 37°С при додатковому вантажі, що становив 15% маси тіла [53,
158].
Величину ПБЧ у щурів з АКМП до
- Київ+380960830922