РОЗДІЛ 2
ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИСКУРСИВНОГО ВТІЛЕННЯ ЗАВЕРШАЛЬНОЇ ФАЗИ
КОНФЛІКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
Закономірний розвиток наукових парадигм призвів до суттєвих зрушень у
методологічних принципах та в об’єкті лінгвістичних досліджень. Інтерес науки в
цілому і лінгвістики зокрема до людини і проблем її спілкування вивів
когнітивний аспект на передній план філологічних студій початку ХХІ ст.
Принципово новою рисою сучасних комунікативних досліджень стала його когнітивна
складова, що дозволяє говорити про формування нової когнітивно-комунікативної
парадигми в мовознавстві, яка виходить з філософського трактування когніції на
базі людського досвіду і системно-діяльнісного розуміння концептосфери, мовної
свідомості, мовлення; націлена на інтегральне вивчення ментальних і
мовленнєвокомунікативних процесів і використовує широкий набір методів і
методик когнітивістики і прагматики, суміжних дисциплін [170, c. 205].
Взаємне інтегрування когнітивної і комунікативної парадигм відбувається різними
шляхами: як експансія когнітивістики у сферу комунікативного аналізу, і як
розширення комунікативних досліджень на галузь когнітивістики. Як зазначає
О.С.Кубрякова: “вивчати кожне мовне явище потрібно в його використанні – в
тексті й дискурсі, а когнітивний підхід повинен бути доповнений дискурсивним
аналізом і спостереженнями за функціонуванням існуючих форм і створенням нових”
[86, c. 18]. Так, когнітивні дослідження – аналіз вербалізації концептів –
суттєво деталізуються, знаходять логічне продовження у висвітленні тих або
інших об’єктів вивчення у функціональному ракурсі. Це витікає з нерозривності
базових функцій мови: когнітивної і комунікативної. Когнітивний критерій в
аналізі мовленнєвих явищ полягає в тому, що по-перше: ментальні процеси
передують продукуванню мовленнєвих актів та інших одиниць дискурсу, а по-друге:
когнітивний критерій застосовується і для встановлення меж окремих структурних
одиниць дискурсу, таких як мовленнєвий акт, хід, крок і т. д.
На сучасному етапі можна стверджувати, що когнітивна лінгвістика представлена
такими розділами:
дослідження процесів розуміння природної мови [47; 120; 157; 158];
дослідження принципів мовної категоризації [88; 221; 238; 259];
дослідження типів понятійних структур та їх мовних відповідностей [103; 150;
258];
дослідження когнітивно-семантичних суперкатегорій [218; 247];
дослідження просторових відношень і типів концептуалізації руху в мові [212;
213; 223];
дослідження тілесного базису людської свідомості та мови [221];
дослідження метафоричних та метонімічних відношень у мові [29; 30; 219] та ін.
У когнітивній лінгвістиці вивчаються способи одержання, обробки, зберігання і
використання вербалізованої інформації, тобто тих знань, що можуть бути
виражені за допомогою мови. Ці знання формують упорядковану мовну картину
світу, або “внутрішній лексикон” – вербальні мережі, де представлені формальні,
змістові і функціональні зв’язки між одиницями, які належать до різних рівнів
мовної системи [86, c. 94-95]. Змістові зв’язки, збережені в семантичній
пам’яті людини, встановлюються між концептами, представленими в значеннях
одиниць мови і мовлення [83; 106; 111; 125; 246]. Значення, будучи результатом
інтерпретації світу людиною, явно чи неявно відбивають властивий її поняттєвій
системі процес концептуалізації [21; 122; 256]. Вербалізований концепт є
оперативною одиницею мислення, якою може бути поняття, образ, схема дій,
гештальт або картина [82; 86; 92; 111].
Ставлячи за мету дослідження вербальних мереж внутрішнього лексикону, що
містяться у мисленні, когнітивна лінгвістика вирішує ряд таких основних
завдань: 1) реконструкція концептуальної репрезентації вербалізованих знань; 2)
з’ясування того, як вони здобуваються і формуються; 3) вивчення використання
вербалізованих знань у мовленні; 4) аналіз способів їхньої об’єктивації за
допомогою матеріальних форм мови [177; 190]. На сучасному етапі актуальною є
проблема побудови концептуальних моделей, що демонструють способи організації
вербалізованих знань, а також проблема їх знакового представлення.
Таким чином, у мовознавстві на перший план виходять проблеми відображення
пізнавальних процесів, засобів отримання, обробки, фіксації та збереження
інформації про світ мовними формами [125, с. 19; 174, с. 131]. Вивчення мовних
одиниць є неповним без звернення до когнітивних категорій, оскільки мисленнєві
категорії тісно пов’язані з мовними [14, с. 14; 246, с. 220]. Реальні пояснення
функціонування мови можливо отримати тільки звертаючись до когнітивних
структур. Зокрема, у нашому дослідженні необхідним є виявлення та аналіз
когнітивної складової конфліктної комунікації в її завершальній фазі.
2.1. Когнітивна традиція вивчення конфліктної комунікації
Когнітивна традиція вивчення конфліктної комунікації охоплює надзвичайно широке
коло гуманітарних дисциплін, починаючи від філософії, соціології, психології і
закінчуючи власне конфліктологією та лінгвістикою. Найбільш релевантними для
нашого дослідження є набуття психології та лінгвістики з питань конфлікту.
2.1.1. Конфлікт як когнітивний феномен у гуманітарних студіях. Вагомий внесок у
лінгвістичні студії, присвячені проблемі конфлікту як когнітивному феномену,
зроблено насамперед вітчизняними дослідниками шляхом побудови когнітивних
моделей різних видів конфлікту через когнітивні та семантичні кліше [145],
дослідження конфліктного дискурсу з урахуванням засад антропоцентризму і
побудови його когнітивної моделі [152], трактування конфлікту як “хвороби”
спілкування на основі інтерпретації станів внутрішніх світів конфліктуючих
[67], та ін., а також зарубіжними вченим
- Київ+380960830922