РОЗДІЛ 2
Методологічні аспекти та теоретичні передумови дослідження історії процесу
переробки зерна
Науково-пізнавальний процес, як відомо, передбачає наявність трьох компонентів:
об’єкта, суб’єкта і методу пізнання. За допомогою методу суб’єкт пізнає
досліджуваний об’єкт. Очевидно, що обсяг і глибина нових знань залежать від
ефективності застосовуваних методів. Кожен із методів може бути застосований
правильно або ні, тобто метод як такий не гарантує одержання нового
об’єктивного знання, але без нього неможливе ніяке пізнання. Тому одним із
важливих показників рівня розвитку певної науки є наявність методів
дослідження, їх різноманітність і пізнавальна ефективність. Методи дослідження
є тим динамічним компонентом науки, який рухає її вперед. “Досліднику, який
вивчає історію науки, часто приходиться утверджуватися в тому, що винахід чи
вірне послідовне використання нового методу дослідження, нового інструменту
відіграє інколи не менш важливу роль в розвитку знань, ніж навіть нова ідея,
нова теорія” [138, с. 4,5]. Сказане про значення методів наукових досліджень не
суперечить тому, що вирішальна роль у науковому пізнанні належить теорії та
методології, оскільки теорія є основою, а методологія – засобом для розробки
методів.
Незважаючи на те, що переробка зерна здійснюється людиною з давніх часів,
теорія історії зернопереробки, на відміну від теоретичних положень і
конструктивних рішень, що застосовувалися при створенні кормопереробних машин,
висвітлювалась в літературі лише фрагментарно, як супутнє пояснення різнобічної
предметно-практичної діяльності людей.
При проведенні теоретичних досліджень необхідно виділити основні елементи
наукової дисципліни і розглянути їхні зв’язки як у генезисі, так і в
розвинутому стані.
За будь яких перетворень, передусім у такій надзвичайно складній системі, якою
є сільське господарство, важливо діяти не наосліп, а спираючись на накопичений
досвід. Виходячи з цього, доцільно шляхом проведення аналізу відомих технологій
виділити в них спільні риси, передумови, закономірності. Це необхідно як у
загальному напрямку пізнання, вивчення, систематизації для поповнення
впорядкованих знань певної галузі діяльності людини, так і для аналізу, пошуку
та висвітлення тієї частини досвіду минулого, яка могла б стати корисною і в
подальші періоди розвитку людського суспільства.
Періодизація історії науки і практики переробки зерна має непересічне значення
для розуміння динамічного процесу перебігу подій, які супроводжували розвиток
цієї важливої для сільського господарства галузі знань.
2.1. Концептуальні основи розвитку наукової думки про процес підготовки зерна
до згодовування тваринам
В основу становлення й розвитку людського суспільства покладено
предметно-практичну діяльність людини, яка сформувалася із двох складових:
об’єктивної і суб’єктивної сторони практики Об’єктивна структура представлена
набором предметів, що знаходяться в певному відношенні один до одного в актах
людської діяльності. Суб’єктивна сторона представлена самою людиною та її
фізичними діями. Саме об’єктивна структура трансформує зусилля людини,
забезпечуючи цілеспрямовану взаємодію предметів.
У процесі формування навиків до виконання роботи в людини, як суб’єкта
предметної діяльності, об’єктивна сторона повинна забезпечуватись певним
набором предметів діяльності – засобів виробництва. Тому виконання форм
предметної діяльності людини є не лише використання засобів праці, а також, що
досить важливо, – необхідність відтворення засобів праці як основної складової
частини об’єктивної структури її діяльності. Звідси випливає, що започаткування
певного виду предметної діяльності людини припадає на період, коли вона не лише
усвідомила необхідність виконання конкретного виду роботи з огляду на
обставини, що склалися в навколишньому світі, а й створила певний набір
предметів праці та практично оволоділа ним.
Виробнича діяльність людей на всіх етапах розвитку сільського господарства
спонукала до більш широкого пізнання сутності та закономірностей розвитку явищ,
що давали змогу покращити її становище в навколишньому світі та полегшити умови
праці. Одним із таких питань завжди була потреба забезпечення зерном та
організації його переробки. “Існують питання, які завжди збуджують живий
інтерес, на які не існує моди. Таке питання про хліб насущний” [294]. З
давніх-давен вважалося, що “дати хліб” означає “дати життя”. Відсутність або
нестача зерна в населення завжди призводили до важких і трагічних наслідків для
людської спільноти. Разом з тим “хліб насущний” – це питання існування не лише
для людей, а й для тварин, оскільки значний відсоток в їх раціонах мають
становити зернові корми. Так, відповідно до різних типів годівлі тварин
відсоток зерна за поживною цінністю у середньому для великої рогатої худоби
становить
15 – 42 %, свиней – 40 – 80 %. При інтенсивній відгодівлі цей відсоток
підвищується [245]. Зменшення рівня згодовування зерна тваринам не лише
призводить до зниження їх продуктивності, а й до загибелі [198].
Наявність зерна ще не є гарантією його раціонального використання. Зерно
необхідно підготувати до згодовування для поліпшення його перетравності та
засвоєння в шлунково-кишковому тракті тварин, тобто зерно слід подрібнити до
фізіологічно необхідного розміру. На побічну негативну дію використання
неподрібненого зерна тваринам вказує один з основоположників науки про годівлю
тварин Оскар Кельнер: “Подрібнення зернового корму також зменшує роботу на
пережовування, що витрачається при поїданні цілих зерен. Неподрібнені тверді
зерна являють для
- Київ+380960830922