РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНІ АСПЕКТИ ГОСПОДАРСЬКО - ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМЦІВ ЗА ПОРУШЕННЯ НА СПОЖИВЧОМУ РИНКУ
2.1. Підстави господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Отже, під правопорушенням, яке є підставою для господарсько-правової відповідальності, слід розуміти порушення учасником господарських відносин норм законів (підзаконних нормативних актів), що регулюють господарські відносини, або порушення умов договору при виконанні взятих на себе зобов'язань. При цьому підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій може бути порушення норм і правил здійснення господарської діяльності, встановлених лише нормативними актами, а не договором.
Отже, фактично підставою юридичної відповідальності, у томи числі і господарської, без якої вона не можлива, є склад правопорушення. Як і склад будь-якого іншого правопорушення, склад порушення законодавства, що регулює споживчий ринок містить: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт та суб'єктивну сторону. Порушення цього законодавства посягає на: загальний об'єкт - суспільні відносини, що охороняються правом; родовий об'єкт - однорідні суспільні відносини в сфері виробництва і споживання; безпосередній об'єкт - певні блага, права та інтереси учасників споживчого ринку, а також суспільні та державні інтереси на споживчому ринку України [131, с.15-17].
До структури об'єкта порушень законодавства, що регулює споживчий ринок входять відносини між: суб'єктами господарювання, між суб'єктами господарювання та споживачами, а також між суб'єктами господарювання та державою в особі уповноважених органів.
Об'єктивна сторона вказаних правопорушень складається з трьох елементів: протиправна дія (бездіяльність), її суспільно небезпечні наслідки та причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) та наслідками. Ці дії поєднує та обставина, що усі вони пов'язані з економічною діяльністю суб'єктів господарювання і посягають на відносини на споживчому ринку.
Суспільна небезпека порушень законодавства, що регулює споживчий ринок складається в заподіянні шкоди чи погрози заподіяння шкоди життю, майну або здоров'ю споживачів у кінцевому результаті, інтересам іншіх підприємців та суспільству в цілому.
Суб'єктами таких порушень є суб'єкти господарської діяльності, які виробляють та продають товари, надають послуги та виконують роботи.
Неможливо перебільшити значення науково-практичного розвитку та вдосконалення законодавства України, що регулює споживчий ринок. Адже кожна людина у повсякденному житті, задовольняючи ті чи інші потреби, виступає у якості споживача. За будь-який товар, роботу чи послугу ми сплачуємо гроші, які отримали за власну працю. Тому, незалежно від того, наскільки людина в міру своєї освіченості знає та усвідомлює свої права, наскільки неналежне виконання суб'єктами підприємницької діяльності своїх зобов'язань негативно впливає на її матеріальне становище, неможливо допускати порушення прав споживачів. Крім проблем майнового характеру, дані порушення можуть мати негативні наслідки для здоров'я кінцевого споживача [132, с.84].
В Україні існує досить дієва законодавча база для вирішення проблем, пов'язаних з реалізацією прав та інтересів учасників споживчого ринку. Триває постійний розвиток даної галузі за рахунок появи на споживчому ринку нових товарів, послуг, робіт. Проте, разом із розвитком споживчого ринку виникають нові, невідомі раніше різновиди порушень. Тому, для ефективного вирішення проблеми необхідна постійна взаємодія між державою, в особі органів виконавчої влади та суспільних організацій, які займаються захистом порушених прав, добропорядними підприємцями та споживачами [133, с.42]. Ця взаємодія полягає у тому, що споживачі у разі неможливості самостійного вирішення цієї проблеми можуть звертатися до таких організацій за допомогою, а останні наділені захисними повноваженнями, які мають використовувати за призначенням, і, крім того, постійно інформувати громадськість про стан справ у галузі захисту споживчого ринку, вести освітню роботу, оприлюднювати статистичний матеріал та практику вирішення цих проблем [134, с.15].
Разом з тим, в Україні не має жодного нормативного акту, в якому б містився вичерпний перелік порушень з боку суб'єктів господарювання законодавства, що регулює споживчий ринок. Проте такий перелік можна виявити шляхом аналізу норм зазначеного законодавства.
Так, Закон України "Про захист прав споживачів", який, як вже відзначалося раніше,має міжгалузевий характер, у ст. 23, яка містить норми господарського права, встановлює наступний перелік порушень прав споживачів, за які на суб'єкта господарювання накладаються адміністративно-господарські санкції:
1) відмова споживачу в реалізації його прав на:
а) безкоштовне усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їхнє виправлення споживачем або третьою особою;
б) заміну на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості;
в) відповідне зменшення купівельної ціни товару;
г) заміну на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) із відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору і відшкодування збитків, що поніс споживач;
2) виготовлення або реалізація товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів;
3) реалізація продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката);
4) виготовлення, реалізація товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідають вимогам нормативних документів щодо безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів і навколишнього пр