РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДА
В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
2.1. Роль інформаційно-комунікаційних технологій в процесі соціалізації
Потрібно підкреслити, що на даному етапі суспільного розвитку головну роль у соціалізації людини відіграє інформаційне середовище як опосередкована ланка між соціальною інформацією та індивідом, а його інформованість постає одним із найважливіших факторів соціалізації, який впливає на розвиток та формування вільної, творчої особистості.
У даному контексті слід доповнити (уточнити) відомий теоретичний засновок марксизму про те, що особистість як продукт соціального середовища, є сукупністю суспільних відносин. Марксистська концепція людини заснована на тому, що визначальні джерела і рушійні сили розвитку особистості містяться в суспільному бутті. Ці положення слід доповнити тим, що засвоєння об'єктивних продуктів людської діяльності (і зокрема, можливості вибіркового відношення до необхідної інформації для нормальної життєдіяльності особистості в даному соціумі), зумовлює її розвиток, передбачає активну діяльність щодо розпредмечення цих продуктів людського творення та опрацювання необхідної інформації, перетворення її в знання. Слід погодитись із загальновідомою думкою, що розвиток, удосконалення людини передбачає творче засвоєння культури, процес побудови людиною власної природи.
Так виникає проблема співвідношення природного і соціального в людині, коли не тільки природне, яке набуває істинної якості людського природного за допомогою спілкування, комунікації (обміну потрібною інформацією) з іншими людьми, перетворюється у суспільне, а й суспільне перетворюється у природне.
Таким чином, умови, необхідні для існування людини, її соціалізації створювалися нею самою шляхом встановлення специфічних відносин між членами людського роду. З даної тези можна зробити висновок: якщо людина сама створює умови свого існування, то чим вищий рівень розвитку суспільства, тим краще розкривається в людині її справжня природа. Це положення протистоїть фрейдистським і екзистенціалістським твердженням про те, що будь-яке суспільство лише викривляє, спотворює природне, органічне в людині.
Суспільство піклується про соціалізацію людей, здатних виконувати завдання, які ставить епоха. Тип соціальної системи визначає засоби і форми впливу на людину, яка має бути сформованою відповідно до існуючих соціально-культурних умов. У доіндустріальному суспільстві основним засобом соціалізації індивіда було наслідування встановлених традиційних зразків. Звичаї регулювали поведінку людей протягом всього життя, не припускаючи нічого оригінального, довільного, вимагаючи лише вірності заповітам батьків, відтворення існуючих відносин у майбутньому.
З ускладненням суспільної системи такі засоби соціалізації стають недостатніми. Вони доповнюються іншими, які вже ґрунтуються на механізмі ціннісних орієнтацій: не вимагають дотримання шаблону, а є орієнтирами належної поведінки, якими індивід керується у своїй діяльності. Так, наприклад, моральна норма, відбиваючи певну суспільну вимогу, не передбачає всіх обставин вчинку і надає певний простір для вибору. Більш високому етапові розвитку суспільства повинні відповідати інші засоби соціалізації наприклад такі, які передбачають передачу індивідам не готового зразка для наслідування і не команди для реалізації, а відповідної програми, розрахованої на творче сприйняття. Причому індивідуальні інновації (нововведення) стають необхідною умовою функціонування самого суспільства. У сучасному суспільстві можливість креативної діяльності людини надається насамперед широким доступом до різного роду інформації, завдяки чому індивід може реалізувати себе як особистість. Саме інформація, на думку дослідників постіндустріального суспільства, стає одним із найважливіших ресурсів (капіталів) сучасного суспільства, який визначає не лише розвиток соціальної системи, а й відіграє важливу роль у життєдіяльності особистості в певному соціумі. Доказом означеного може слугувати те, що останнім часом по мірі зростання значення інформації у сучасному житті, стає все більш очевидним, що циркуляція інформації у суспільстві - це головний показник розвитку соціальних, політичних, економічних інститутів людства. Будь-яка участь особи у суспільному житті пов'язана з виконанням тієї або іншої соціальної ролі у системі інформаційної взаємодії, яка охоплює всіх членів суспільства. Людина завжди виступає як учасник інформаційної взаємодії на всіх етапах цього складного процесу (виробництво, передача, споживання інформації). Таким чином, вона є суб'єктно-об'єктним учасником інформаційної взаємодії і її постійно оточує інформаційне середовище.
Головним постає той факт, що через соціальну інформацію відбувається передача досвіду від попередніх поколінь сучасному, від суспільства до особи, від індивіда до індивіда. Передача соціального досвіду здійснюється постійно, оскільки спадкоємність поколінь постає як чинник загального зв'язку і прояв законів суспільного розвитку, а, отже, важливою умовою соціалізації індивіда. Завдяки цьому відбувається засвоєння новими поколіннями культури, матеріальних та духовних цінностей минулого. При цьому засвоєння щоразу відбувається на вищому, новому рівні, передумовою якого є подальший розвиток і збагачення отриманого досвіду, перехід його на якісно вищий щабель. Отже, в історичному процесі кожна нова соціальна система налагоджує виробництво своєї специфічної соціальної інформації, яка найбільше відповідає даному суспільному організмові. У той же час до її інформаційного середовища органічно входять блоки інформації, які були опрацьовані в межах попередніх суспільств. Саме це створює передумови для засвоєння людиною досвіду попередніх поколінь і в цьому забезпечує історичну спадкоємність.
Збільшується не лише обсяг, але й швидкість виробництва соціальної інформації, тому кожне покоління повинно не тільки швидко пристосовуватися до нової ситуації, а й певним чином