РОЗДІЛ 2.
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА БЛОКИ
ЯК СУБ'ЄКТИ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ
2.1. Роль політичних партій та блоків у виборчому процесі
Питання розвитку виборчих систем, ролі і функцій політичних партій у виборчих процесах традиційно активно розробляються в зарубіжній і вітчизняній політичній науці впродовж багатьох десятиліть. Такий інтерес науковців цілком зрозумілий, якщо врахувати виключну важливість виборчих систем і виборчих процесів для повноцінного розвитку громадянського суспільства і політичної системи. У роботах М. Дюверже, Д. Сарторі, Р. Даля, М. Уолерстайна, P. Таагепери, Г. Алмонда, С. Ліпсета, С. Роккана та багатьох інших прискіпливо досліджується роль політичних партій у функціонуванні виборчих систем, представлено аналіз взаємозв'язку партійних і виборчих процесів. Роботи вітчизняних дослідників присвячені більше конкретним особливостям імплементації зарубіжного досвіду у вітчизняну політичну практику, питанням вибору можливих напрямків подальшого розвитку вітчизняної політичної системи та специфіки її партійних та електоральних підсистем і т. ін.
Загальновизнаним є твердження, що вибори - центральний елемент демократії. Йдеться навіть про повну тотожність демократії та інституту виборів, але це не є вірним, - як відомо, певні виборчі процедури проводяться в тоталітарних суспільствах. Однак представницька демократія як форма політичного режиму не може адекватно існувати без проведення систематичних та регулярних вільних виборів [54].33
Необхідно зауважити, що хоча участь у виборчих процесах не є виключною прерогативою та ексклюзивною функцією політичних партій, саме участь у виборчих перегонах займає провідне місце у діяльності будь-якої партії. Лише приймаючи участь у виборах та перемагаючи, партія отримує можливість добиватися виконання свої програмових завдань завдяки післявиборчому розподілу владних посад. Успіх на виборах є одночасно умовою доцільності подальшого існування партії та мірилом її ефективності, конкурентноздатності серед інших учасників політичного процесу. Для більшості виборців мірилом позитивної або негативної оцінки діяльності партії знову ж таки є результати останньої на виборах.
У той же час, в сучасних умовах для більшості населення участь у виборчому процесі є основною та інколи навіть єдиною формою участі в політиці.
У демократичному суспільстві політичні партії одночасно є продуктом розвитку такого суспільства та впливають на характер і напрямки політичних процесів, які в ньому відбуваються. У такий спосіб формалізуються та закріплюються основні ознаки політичних партій: партія є носієм певної ідеології; партія об'єднує однодумців; партія представляє і захищає інтереси певних суспільних груп; партія націлена на завоювання та утримання влади тощо [203].34
Практично всі дослідники єдині в тому, що демократичне суспільство не може обійтися без політичних партій. Партії покликані зводити воєдино інтереси громадян і представляти на політичному "ринку" групи людей, об'єднаних загальним світосприйняттям. Завдяки ним політична конкуренція повинна набувати чіткої структури: партії формулюють ті основні позиції, між якими громадяни можуть вибирати в ході голосування. Після виборів партія, що виграла, або декілька партій формують уряд, а ті, що програли займають нішу опозиції [111].35
Неможливо з'ясувати місце та роль політичних партій (також їх об'єднань) у виборчих процесах без окреслення функцій, що мають виконувати партії у демократичних суспільствах.
Серед таких функцій дослідниками виокремлюються такі як інформаційна, функція соціальної інтеграції, конституююча (що орієнтована на встановлення зв'язків між урядом і виборцями, вироблення загального політичного курсу і визначення назрілих політичних проблем), функція рекрутування і соціалізації нових партійних членів і прихильників, функція фінансування виборчих кампаній та багато інших.
Характер та форми здійснення таких функцій мають досить динамічний характер та змінюються разом з їх носіями. Щодо західних партій відомо, що вони за час свого існування суттєво змінилися не лише організаційно, але і функціонально. Так традиційно партії виконували функції соціального представництва, політичної соціалізації, комунікації, мобілізації, рекрутування політичної еліти, і реалізації політичної влади зокрема. Але сьогодні частина цих функцій перейшла до інших політичних інститутів: наприклад, сучасні ЗМІ ефективніше, ніж партії, виконують функцію політичної соціалізації, а часто і функцію політичної мобілізації.
З огляду на тематику дисертаційного дослідження головною функцією партій виступає електоральна, яка визначається самою сутністю партій як організацій, призначених для завоювання і здійснення державної влади. У демократичному суспільстві ця мета може бути досягнута лише легальним шляхом, тобто участь партій у виборах, насамперед, глави держави і парламенту. На думку Р. Далтона, виборчий зв'язок через політичні партії є основним підґрунтям громадянського впливу у представницьких демократіях: вибори є одним з небагатьох доступних методів досягнення колективного вибору, який базується на індивідуальних рішеннях. При голосуванні вибір між партіями поєднує індивідуальні уподобання виборців щодо політичного лідерства, перетворюючи громадську думку на певні політичні рішення [202].36
На думку більшості дослідників, протягом останніх десятиріч у країнах західної демократії відбувається нівелювання зовнішніх відмінностей між провідними силами політичного спектру. Відома концепція "заморожених партійних систем" С. Ліпсета - С. Роккана виходила з того, що стабільні соціальні розмежування, що проіснували в Західній Європі починаючи приблизно з перших десятиліть XX в. до кінця 1960-х років, визначали і стабільність партійних систем впродовж всього цього періоду. Найбільш видимо це відбувається у плані зміщення ідеологічних настанов у програмах та практичній діяльності провідних західноєвропейських партій. Дослідники, котрі аналізують змі