Розділ 2. Міжнародно-правові механізми участі НАТО у врегулюванні збройних конфліктів у Південно-Східній Європі
2.1. Участь НАТО у миротворчій діяльності на території Боснії і Герцеговини. Операції IFOR та SFOR ..............................................................................49
2.2. Концепція "гуманітарної інтервенції" та операція "Сили для Косово" (КFOR)...........................................................................................89
2.3. Особливості міжнародно-правових механізмів в миротворчих операціях НАТО у Македонії...........................................................................138
2.4. НАТО і врегулювання збройних конфліктів у Південно-Східній Європі в доктрині міжнародного права............................................................154
Висновки до Розділу 2........................................................................168
Загальні висновки............................................................................173
Список використаних джерел ............................................................177
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АВАМ - Армія визволення албанців Македонії
АВПМБ - Армія визволення Прешево, Медвежі і Буяноваца
Альянс - Організація північноатлантичного договору
БіГ - Боснія і Герцеговина
БХФ - Федерація Боснії і Герцеговини
ВПС - військово-повітряні сили
ВРУ - Верховною Радою України
ВТУ - "Військово-технічна угода Війська Югославії - КФОР" 1999 р.
Дейтонська угода 1995 р. - "Загальна рамкова угода про мир в БіГ з додатками" парафована в Дейтоні, підписана в Парижі 14 грудня 1995 р.
ЄС - Європейський Союз
ЄСФОР - Сили Європейського союзу у Боснії і Герцеговині
ЗЄС - Західноєвропейський союз
ІФОР (IFOR) -Багатонаціональні сили з втілення у БіГ (Implementation Force)
КЗК - Корпус захисту Косово
КМУ-Кабінет Міністрів України
КФОР (KFOR) - Сили для Косово (Kosovo Force)
КЮР Македонія - Колишня югославська республіка Македонія
МООНТАК - Тимчасова адміністрація ООН для Косово
МТКЮ - Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, винних у серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права, вчинених на території колишньої Югославії з 1991 р.
НАТО - Організація північноатлантичного договору
НБСЄ - Нарада з безпеки та співробітництва в Європі
НЗБ - Наземна зона безпеки навколо Косово у Південній Сербії
ОБСЄ - Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ООН - Організація Об'єднаних Націй
ПЗМ - Програма НАТО "Партнерство заради миру"
ПМЄС - Поліцейська місія Європейського союзу
РБ ООН - Рада Безпеки ООН
РМО - регіональна міжнародна організація
РС - Республіка Сербська у БіГ
РФ - Російська Федерація
РХ - Республіка Хорватія
СіЧ - Сербія і Чорногорія
СООНО (UNPROFOR) - Сили ООН по охороні в екс-Югославії
СОФА (SОFА) - Угода по статус НАТО і його підрозділів
СФОР (SFOR) - Багатонаціональні сили по стабілізації у БіГ (Stabilization Force)
СРЮ/ФРЮ - Союзна (Федеративна) Республіка Югославія
СФРЮ - Соціалістична Федеративна Республіка Югославія
ТАООНСС - Тимчасової адміністрації ООН для Східної Славонії
УЧК - Армія визволення Косова
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Україна за сімнадцять років незалежного існування брала участь у численних миротворчих операціях під головуванням Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Європейського Союзу. При цьому особливу увагу треба приділити правовому аспекту участі України в миротворчих операціях, що проводилися під головуванням Організації Північноатлантичного договору (НАТО), але з санкції Ради Безпеки ООН.
Треба мати на увазі, що Верховна Рада України ще 2 червня 1993 року в "Основних напрямках зовнішньої політики України" орієнтувала державні органи на "створення загальноєвропейської структури безпеки на основі існуючих міжнародних інститутів, таких, як НБСЄ, РЄАП, НАТО, ЗЄС", і створення завдяки цьому "необхідних зовнішніх гарантій її національної безпеки". Логічним продовженням цього напрямку стало рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 травня 2002 року про розробку нової стратегії відносин з НАТО, спрямованої на поступове отримання у майбутньому повноправного членства в Альянсі, та прийнятий 19 червня 2003 року Закон "Про основи національної безпеки України", який визначив однією з головних цілей зовнішньої політики України набуття членства в НАТО.
Зазначені тенденції обумовили нагальну потребу в теоретичній розробці проблеми міжнародно-правового регулювання співробітництва регіональних організацій колективної безпеки з ООН у контексті розвитку процесів регіональної інтеграції, реформування НАТО та його реагування на нові виклики регіональній безпеці у тісній співпраці з іншими регіональними та універсальними міжнародними організаціями.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю наукової розробки проблеми участі у миротворчій діяльності найбільш активної наразі регіональної міжнародної організації - НАТО і комплексного дослідження участі України у цьому процесі. Правові підстави залучення НАТО до процесу миротворчої діяльності та порівняння цих підстав з нормами Статуту ООН також є актуальними для України, яка була учасником трьох миротворчих операцій, що проводилися за керівної ролі НАТО на Балканах.
Стан дослідження теми дисертації. Проблема міжнародно-правового регулювання співробітництва регіональних організацій колективної безпеки з ООН в галузі проведення миротворчих операцій і, зокрема, міжнародно-правові аспекти участі НАТО в цьому процесі досліджені недостатньо. Не існує жодної цілісної роботи, присвяченої міжнародно-правовим аспектам миротворчої діяльності Організації Північноатлантичного договору. Українські, російські, західноєвропейські та американські дослідники головним чином досліджували політичний та військовий аспекти діяльності НАТО. Серед українських дослідників цих аспектів варто назвати: В.С. Бруза, В. Грубова, В.В. Костантинова, Ю.М. Мацейка, Г.І. Морозов