Підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в теорії і практиці вітчизняної педагогіки (друга половина ХХ століття).

РОЗДІЛ 2. Організація підготовки дітей до школи у вітчизняній освітній практиці другої половини ХХ століття1132.1.Організаційно-методичне та програмне забезпечення пропедевтики початкового навчання в другій половині ХХ століття1132.2Основні напрями і тенденції практики підготовки дітей до школи в другій половині ХХ століття1382.3.Використання історико-педагогічного досвіду підготовки дітей до школи в сучасних умовах175Висновки до другого розділу212ВИСНОВКИ216СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ221ДОДАТКИ252
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Становлення України як суверенної держави, сучасні соціально-політичні процеси, гуманізація та демократизація суспільства активізували модернізаційні процеси в системі освіти. Утілення в практику Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законів України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", Базового компонента дошкільної освіти в Україні зумовили пошуки шляхів реалізації неперервності освіти, забезпечення організаційної та змістовної єдності, наступності та взаємозв'язку всіх її ланок, зокрема дошкільної й початкової.
У системі неперервної освіти, що розбудовується в Україні, дошкілля та початкова школа набувають високого соціального значення, є вихідними ланками становлення й розвитку особистості повноправного громадянина держави (Л. Артемова, І. Бех, А. Богуш, Н. Гавриш, Н. Глухова, А. Гончаренко, Л. Долинська, О. Кононко, К. Крутій, С. Кулачківська, С. Ладивір, М. Машовець, З. Плохій, Т. Поніманська, О. Савченко та ін.).
Відповідно до умов сьогодення одним з пріоритетних напрямів розвитку дошкільної й початкової освіти є пошук шляхів оновлення змісту й удосконалення технології організації навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності, забезпечення наступності, зокрема в підготовці дітей до навчання в школі.
У зв'язку з переходом на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання особливо гостро постала проблема підготовки дітей до школи. Значний інтерес як у теоретичному, так і в практичному аспектах становить ґенезис такої підготовки, її сутність і характерні особливості, зміст і форми організації в різні періоди розвитку вітчизняної системи освіти.
Історіографічний аналіз проблеми дає підстави стверджувати, що вивчення історико-педагогічних аспектів становлення й розвитку пропедевтики початкового навчання представлені в дисертаційних дослідженнях Н. Безлюдної (ідеї розвивального навчання в спадщині В. Сухомлинського), М. Дочевої (математична підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в працях Г. Леушиної), І. Корякіної (підготовка дошкільників до письма), О. Папач (формування готовності дітей до навчання в школі за вальдорфською педагогікою), Г. Сухорукової (підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в теорії й практиці В. Сухомлинського), Н. Шкляєвої (становлення й тенденції розвитку змісту дошкільної освіти в Росії кінця ХІХ - початку ХХ ст.); у роботах Г. Петроченко, О. Усової (зміст, форми й методи підготовки дітей до систематичного навчання).
В історико-педагогічних публікаціях З. Борисової, Л. Парамонової, Є. Протасової, В. Смаля, М. Шабаєвої, присвячених історії дошкільної педагогіки взагалі, приділялась певна увага питанням пропедевтики початкового навчання. Зазначена проблематика порушувалась на сторінках численних періодичних видань: "Педагогічний пошук", "Початкова школа", "Начальная школа", "Дошкольное воспитание", "Дошкільне виховання" та ін.
Огляд наукових праць дослідників другої половини ХХ століття І. Адамек, Ш. Амонашвілі, М. Безруких, Т. Беньової, Р. Буре, М. Дочевої, Б. Зельцермана, С. Козлової, Є. Кравцової, В. Кудрявцева, М. Поддьякова, Г. Цукерман, В. Ядешко та ін. свідчить, що проблема підготовки дітей до школи є актуальною і для країн ближнього та далекого зарубіжжя.
Разом з тим, аналіз широкого кола джерел свідчить, що історико-педагогічні аспекти проблеми становлення ідей і досвіду підготовки дітей дошкільного віку до навчання в загальноосвітньому навчальному закладі не знайшли вичерпного висвітлення в психолого-педагогічних дослідженнях.
Актуальність і доцільність дослідження вітчизняного досвіду підготовки дітей до школи зумовлюється спрямованістю його результатів на подолання низки суперечностей між:
* новою стратегічною метою забезпечення неперервності освіти впродовж життя та відсутністю організаційно-педагогічних умов її досягнення;
- соціальним замовленням системі дошкільної освіти на підготовку дошкільників до систематичного навчання та реальним рівнем готовності дітей до навчання в школі;
- нагальною потребою сучасної освітньої практики в опорі на прогресивний досвід пропедевтики початкового навчання й недостатньою розробленістю історико-педагогічного аспекту проблеми підготовки дітей до школи;
- необхідністю впровадження нових підходів до пропедевтики початкового навчання й реальним станом підготовки освітян до такої діяльності;
- потребою в інтеграції зусиль дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів, батьківської громадськості в справі підготовки дітей до школи й відсутністю науково-методичного забезпечення цього процесу;
- високим соціальним та особистісним значенням готовності до навчання в школі кожної дитини й застарілими організаційними формами підготовки до школи тих дітей, які не відвідують дошкільних закладів.
Зазначене й стало підґрунтям для обрання теми дисертаційного дослідження: "Підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в теорії і практиці вітчизняної педагогіки (друга половина ХХ століття)".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедр педагогіки та педагогіки і методики початкового навчання Слов'янського державного педагогічного університету "Гуманізація навчально-виховного процесу" (протокол № 9 засідання Вченої ради СДПІ від 28.12.1997 р.) Тема затверджена вченою радою Слов'янського державного педагогічного університету (проток