Оцінювання знань та вмінь учнів з фізичної географії основної загальноосвітньої школи

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ
ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ
2.1. Методичні основи оцінювання знань та вмінь учнів з фізичної географії в основній загальноосвітній школі
Послідовність і системність в оцінюванні знань і вмінь учнів з фізичної географії. Дидактичні принципи (науковості навчання, рівних можливостей, співробітництва, наочності та ін.) вибудовуються у систему, співвідносяться з метою, змістом, методами і формами начання у взаємозв'язку один з одним. Ми не розглядаємо кожний дидактичний принцип навчання окремо, а виділяємо принцип наступності - послідовність і системність у розміщенні навчального матеріалу, зв'язок і узгодженість ступенів та етапів навчально-виховного процесу. Оцінювання знань та вмінь учнів з фізичної географії основної школи найефективніше відбувається за дотримання принципу наступності, коли система навчання будується таким чином, щоб врахувати основні запити особистості: прагнення реалізувати себе в пізнанні, спілкуванні і практичній діяльності тощо.
Педагоги другої половини ХХ ст. наголошували на важливості додержання принципу наступності у викладі навчального матеріалу вчителем, зазначали, що він є одним з чинників підвищення успішності школярів. За переконаннями Б.П. Єсипова, для запобігання неуспішності велике значення має насамперед додержання прийнятності і послідовності в навчальному процесі.
Із введенням нової 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень учнів виникла потреба у розробці методичних основ додержання принципу наступності в оцінюванні їхніх знань при переході від одного заняття до іншого (у системі занять), від одного року навчання до наступного. Науково- обґрунтовані рекомендації щодо реалізації принципу наступності в оцінюванні результатів навчання учнів фізичної географії в основній школі нині розробляються. Зміст вимог до знань, умінь і навичок учнів, а також наступність і послідовність в їх оцінюванні визначається навчальною програмою з географії. Звичайно, "при плануванні результатів навчання не можна не враховувати вікові можливості школярів, які зумовлюють неабиякі обмеження і у відборі змісту освіти, визначеного необхідною послідовністю у процесі навчання цьому змісту, і в характеристиці планової навчальної діяльності школярів (особливо за ознаками її продуктивності і рівнем самостійності школярів), і у виборі способів керівництва нею учителем у процесі навчання" [192, 34].
Українські педагоги по-різному підходили до вирішення цієї проблеми. Наприклад, О. Ф. Музиченко виділяв такі моменти послідовних дій в інтелектуальному розвитку дитини: 1) сприйняття зовнішнього світу як враження і спостереження; 2) пробудження думки; 3) розвиток мислення; 4) техніка розумової праці; 5) організація мислення; 6) узагальнення як динамічний, абстрактний процес.
В ХІХ - початку ХХ ст. вітчизняні вчені і педагоги (Ушинський К.Д., Пирогов М.І., Миропольський С.І., Каптєрєв П.Ф., Алчевська Х.Д. та ін.) усвідомлюючи освіту як одну з найважливіших складових розвитку молодого покоління і вважали питання перевірки й оцінки знань, умінь і навичок актуальною дидактичною проблемою, зробили вагомий внесок у розкриття сутності цього питання, у впровадження форм і методів його реалізації на практиці.
У другій половині ХХ ст. вчителі-географи розробили деякі питання методики навчання в основній загальноосвітній школі, зосередивши увагу на необхідності додержання принципу наступності в навчанні. Так, Г.С. Асонова, виходячи із досвіду викладання фізичної географії в школі, зазначає, що творчим процесом оволодіння знаннями школярів необхідно керувати, навчаючи їх прийомів розумової діяльності в певній системі [6]. Тому для успішного виконання самостійних практичних робіт учнями учителю необхідно забезпечити наступність у повідомленні учням нових знань, фактів, потрібних їм для висновків і узагальнень; попередньо формувати поняття, на які учні мають спиратися, виконуючи певне завдання; ознайомлювати з різними прийомами роботи [98, 4]. На даному прикладі ми оцінюємо роботу учнів на різних етапах і виставляємо якнайвищу оцінку за самостійність.
Дидактичний принцип наступності дозволяє оцінювати знання та вміння учнів у внутрішньовпорядкованій структурі елементів системи, в певній логіці та послідовності і відповідно до вимог методики навчання географії. Виходячи з принципу наступності, одним із головних завдань учителя географії є перевірка наскільки отримані учнями знання можуть бути основою для підвищення рівня знань відповідно вимог державного стандарта.
Основи оцінювання змістових компонентів і результатів навчання учнів з фізичної географії в основній школі. Одним з основних питань проблеми оцінювання є з'ясування питання, що учні знають. Щоб дістати чіткі уявлення про структуру географічних знань та про розширення зв'язків фізичної географії з практикою навчання, потрібно розглянути термінологічну структуру географічних знань. Потрібно погодитись з твердженням В.Ф. Паламарчук, у тому, що "об'єктивна оцінка ролі різних структурних компонентів знань, чітке уявлення самої структури знань повинно бути не лише завданням вчених, теоретиків, але й кожного педагога-практика, тому що без такого підходу весь процес навчання може стати жертвою стихійності, грубого емпіризму" [170, 44-45].
Неоднозначність у визначенні поняття "знання", різні підходи до його тлумачення ускладнюють розгляд цього питання. Під знаннями розуміється результат процесу засвоєння учнями уявлень (образів), фактів, географічних понять, законів, закономірностей, світоглядних ідей і теорій. Дидакти ж розглядають знання як цілісну систему уявлень про наукову картину світу, закони розвитку природи і суспільства. Наприклад, О.А. Кузнєцов під знаннями розуміє "необхідний елемент і передбачення практичного ставлення людини до світу; відображення об'єктивного світу в свідомості людини (цілісний образ); умову цілеспрямованої діяльності; певну мовну систему" [230, 38].
І.Я.