РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У СИСТЕМІ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
2.1. Системний підхід до організації навчання майбутніх фахівців економічних спеціальностей у ВНЗ
Необхідність модернізації освітніх систем пов'язана з процесами глобалізації та інтеграції України в європейську та у світову спільноту, політичними і соціально-економічними змінами, виникненням нових соціально-економічних реалій, зокрема ринку праці. Наразі підготовка ФЕС має забезпечити сталий розвиток цивілізації. Нинішня криза освітньої системи пов'язана з тим, що, будучи за своєю природою явищем консервативним, освіта у своєму розвитку відстає від динамічного суспільного розвитку. А випускники ВНЗ, зустрівшись з викликами вільного ринку, часто відчувають розгубленість, труднощі у вирішенні професійних і життєвих проблем.
Аналіз праць європейських вчених у галузі професійної педагогіки свідчить про актуальність системного підходу до організації навчання майбутніх фахівців з економіки з метою формування у них системного мислення. К.Прахалад, зокрема, визначає його як тип мислення, який "в період зміни економічних вартостей дозволяє спостерігати зв'язки між окремими елементами, а також передбачати майбутнє та організацію цілісності проблеми" [248, с.191-192].
Я.Хельман, І.Глажевська вважають, що системний підхід до вирішення економічних питань стає актуальним для економістів, які працюватимуть в умовах жорсткої конкуренції. Для того, щоб підприємства вижили, вони мають докладати максимум зусиль, "повністю відкинути аналітичне бачення і замінити його системним та зосередити своє старання на управлінні процесами" [317, с.19 ]. Згідно з сучасними тенденціями, економіст повинен поєднувати раціоналізм, прагматизм та холодний розрахунок із власною уявою та інтуїцією, бо "інтуїція - це не тільки здатність оцінювати ситуацію, а, передусім, вид первинного "стратегічного рефлексу" [214, с. 273].
На думку Ю.Пенца, Ф.Салдера та Т. Ламберта, системне мислення допоможе економісту передусім у формуванні умінь: брати на себе відповідальність за перебіг подій, стійко зустрічати зміни; прогнозувати свою діяльність, усвідомлювати напрям руху; набувати досвід, робити висновки, не залишаючись в'язнем минулого; покладатися на себе в складних ситуаціях, не сподіватися на інших; приймати самостійні рішення, втілювати їх у життя [232; 271; 158].
В.Ягупов зазначає, що системність і комплексність є закономірними властивостями навчального процесу майбутніх фахівців. Вони об'єктивно існують настільки, наскільки суспільство має потребу в формуванні всебічно й гармонійно розвинених особистостей [342, с.224]. В Європі вже втілюється у підготовку майбутніх економістів системний підхід. Відомими і використовуваними є такі системи:
Модель А ("неотейлоризм"). Цю систему спрямовано на спеціалізацію. Структура та зміст навчання визначені програмою; тривалість та форма встановлюються викладачами. Програми стандартизовані, спрямовані на поглиблення знань та вмінь у галузі функцій управління. Система автономна, згідно з правилом навчання - практика. Система передбачає підготовку керівників-спеціалістів з наступною перепідготовкою.
Модель Б ("реінжиніринг"). Як і в моделі А структура, зміст, тривалість та форма навчання регламентовані стандартними програмами. Більш тісний зв'язок з практикою. Акцент на розвиток умінь щодо вирішення проблем за допомогою нових методів. Система орієнтована на підготовку керівників як аналітиків, що здатні керувати процесами модернізації. Періодичні зустрічі з метою ознайомлення зі зразками розв'язання проблем по-новому або новими моделями.
Модель В ("сітьова робота"). Ця система реалізується дещо інакше, ніж в моделях А та Б. Вона більш індивідуалізована, як з погляду організації (різні навчальні можливості), так і передачі знань та вмінь учасникам навчального процесу (врахування прерогатив та пріоритетів). Орієнтована на підготовку керівників генералістів-спеціалістів, наприклад "стратег коштів", або "кризовий менеджер". Циклічна ситуаційна співпраця з практиками.
Модель Г ("навчання упродовж життя"). Система побудована на таких засадах: обов'язкове навчання в галузі управління; постійне збільшення його учасниками компетенційних пакетів; активне володіння методикою навчання (самостійного, у групах та ін.); індивідуалізація навчання; тісні постійні зв'язки між фахівцями-практиками та викладачами предметів з галузі управління [47].
Означені системи призначені для розвитку професійних умінь рідною мовою, але не враховують специфіку підготовки майбутніх фахівців у процесі навчання іноземних мов. Хоча в них і використовуються індивідуальний підхід, але він не є спрямованим на розвиток індивідуальної професійної перспективи майбутніх фахівців з використанням іноземної мови як засобу спілкування.
Обґрунтування системи навчання майбутніх ФЕС іноземних мов в сучасних умовах має орієнтуватися на розвиток не лише мовленнєвих умінь, а й - професійно аксіологічних утворень, що мають універсальний характер, не пов'язані тісно з вузьким напрямом навчання та забезпечують майбутнім ФЕС успішну реалізацію у професійній діяльності, оптимальне розв'язання нестандартних завдань, саморегуляцію діяльності та ефективну комунікаційну взаємодію іноземними мовами [199, с.9]
Слушність цілеспрямованого формування універсальних знань та професійно аксіологічних утворень у фахівців з економіки полягає у тому, що:
- спеціалізовані знання досить швидко втрачають актуальність;
- все більше професійних спеціальностей та місць праці у приватному та державному секторах не пов'язуються одним напрямом навчання;
- у практичній діяльності використовуються знання, генеровані багатьма дисциплінами;
- масовий характер вищої освіти, проблема безробіття та динамічні зміни в економіці виявляють суперечності між уміннями випускників та попитом на ринку праці на фахівців, здатних до швидкої адаптації до змін [55].
Огляд праць Ц.Прах
- Київ+380960830922