РОЗДІЛ 2
ГЛИБИННО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНИХ ВИКРИВЛЕНЬ ЯК ЕПІФЕНОМЕНУ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАХИСТІВ
Згідно психодинамічної теорії, на яку ми спираємось у своєму дослідженні, є підстави стверджувати, що соціально обумовлений характер психологічних викривлень пов'язаний з глибинно-психологічними тенденціями психіки, які інтегруються із свідомою просоціальною активністю суб'єкта. З точки зору глибинної психології, суб'єктивна (емоційна) значущість події чи переживання в інфантильний період розвитку лежить в основі витіснених глибинних фіксацій і визначає зміст захисних тенденцій психіки, які в свою чергу детермінують магістральні лінії поведінки упродовж усього життя суб'єкта шляхом інтеграції несвідомих інфантильних спонук та соціальних обмежень, що втілюються у свідомій сфері суб'єкта. Тому виявлення глибинно-психологічних витоків захисних механізмів психіки суб'єкта, які породжують соціально-перцептивні викривлення реальності, гостро ставить проблему їх дослідження та корекції в практичній психології. Згідно з даною проблемою, у другому розділі нами розкривається системна організація цілісної психіки через взаємозв'язки та логічну впорядкованість психологічних захистів, їх функційних особливостей, які включають відступи від реальності.
Дослідження глибинно-психологічної сутності соціально-перцептивних викривлень проводилося впродовж п'яти років зі студентами психологічного факультету, які проходили психокорекційні групи за методом АСПН. Дисертаційне дослідження включає в себе спостереження, самозвіти учасників груп та тестові методики, покликані діагностувати результативність етапу інтервенції.
У другому розділі представлені фрагменти психокорекційної роботи, у процесі якої суб'єкт має можливість пізнати власні індивідуально-неповторні форми соціально-перцептивних викривлень, породжені дією системи психологічних захистів. На емпіричному матеріалі встановлено взаємозв'язок психологічних захистів із переживаннями едіпового періоду розвитку суб'єкта, зокрема формуванням об'єктних відношень, умовних цінностей, ідеалізованого "Я" та ін.
2.1. Традиційний підхід до розуміння функціональних особливостей психологічних захистів
В сучасному суспільстві проблема психологічного захисту набуває особливої актуальності у зв'язку з поширенням дезадаптаційних процесів, підвищенням емоційної напруженості, послабленням психологічної захищеності людей.
На сьогоднішній день не існує єдиного підходу до розуміння психологічного захисту, навпаки, є велика кількість теорій, що зачасти суперечать одна одній. Відсутня єдина термінологія, використовуються різноманітні засоби для опису психологічного захисту, що виявляється у великій кількості визначень, що пропонують вітчизняні та зарубіжні дослідники.
Вперше поняття "захист" ввів австрійський психолог З. Фрейд у 1894 році в праці "Захисні нейропсихози" для опису боротьби "Я" проти болісних або нестерпних думок і афектів. Пізніше цей термін був замінений на "витіснення", і лише в 1926 році у роботі "Гальмування, симптоми і тривожність" засновник психоаналізу повертається до поняття захисту, пояснюючи його доцільність та перевагу тим, що "він є загальним позначенням всіх технік, які "Я" використовує в конфлікті" [199, с. 134]. Автор вживає термін "захист" як найбільш загальну назву для всіх типів захисних механізмів, які використовуються "Его" для розв'язання внутрішніх конфліктів.
Представниця психоаналітичного напряму А. Фрейд досить точно визначила афект, який запускає роботу захисних механізмів, - це страх або тривога. Вона вказала на три джерела тривоги, які може переживати суб'єкт: інстинктивна тривога, об'єктивна тривога та тривога свідомості. Інстинктивна тривога зумовлюється неможливістю реалізувати потреби та потяги суб'єкта. Об'єктивна тривога спричиняється значущістю об'єктів навколишнього світу і слабкістю суб'єкта. Тривога свідомості викликається реальною зовнішньою загрозою або суб'єктивною інтерпретацією ситуації як загрозливої, що може не відповідати дійсності. Джерелом такої ілюзорної тривоги може слугувати "перебільшене, незріле та викривлене уявлення про реальність, що ґрунтується на первинних ситуаціях" [202, с. 150].
Психологічний захист розглядається А. Фрейд як несвідомі, набуті в процесі розвитку особистості способи досягнення "Его" компромісу між протидіючими силами "Ід" чи "Супер-Его", а також зовнішньою дійсністю. Початково механізми захисту виконують епізодичну, ситуативну роль, але у випадку результативності їх проявів психіка виявляє тенденцію до фіксації на тому способі, який у попередній ситуації сприяв зменшенню напруги, тривоги, тобто оптимізував стан суб'єкта. Сформовані у дитинстві як механізм стабілізації внутрішнього психічного стану, в подальшому вони актуалізуються під впливом загострення суперечностей або драматичних подій [192, с. 78].
Для захисту можуть бути використані різні види діяльності (фантазування, інтелектуальна діяльність тощо), вони направлені не лише проти потягів, але й проти всього, що викликає тривогу (емоції, ситуації, вимоги та ін.). Механізми психологічного захисту спрямовані на зменшення тривоги, викликаної інтрапсихічним конфліктом, і являють собою специфічні несвідомі процеси, за допомогою яких "Его" намагається зберегти інтегративність і адаптивність особистості [191, с. 408-412]. Важливою є думка А. Фрейд щодо фіксованого використання певних способів психічного захисту, що спричиняє ригідність психіки суб'єкта.
А. Фрейд доповнює функційне навантаження психологічних захистів твердженням про те, що "більша частина їх активності затрачується на підтримку антикатексисів, які повинні забезпечити безпечне витіснення, й ця трата енергії проявляється у гальмуванні та скороченні інших видів життєвої активності" [192, с. 138]. В інших випадках Его захищає себе від конфліктів, трансформуючи їх в тілесні симптоми, розвиваючи фобію тощо, що також обмежує діяльність та примушує уникати будь-які ситуації, що можуть привести