РОЗДІЛ 2. СУБ'ЄКТИ ЗАХИСТУ ПРАВ ПІДОЗРЮВАНОГО, ОБВИНУВАЧЕНОГО ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА ТА ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Участь адвоката як захисника за вибором підозрюваного та обвинуваченого
У ст. 59 Конституції України зазначено, що кожен має право на правову допомогу. У передбачених законом випадках ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги в Україні діє адвокатура. При цьому право обвинуваченого на вільний вибір захисника, як вірно вважає Ю.І. Стецовський, зумовлено намірами законодавця забезпечити довіру обвинуваченого до свого захисника, без якої справжній захист неможливий [159, с. 28].
Коло суб'єктів захисту регламентовано ч. 2 ст. 44 КПК: "Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених КПК, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники". Отже, в залежності від особливостей правової регламентації процесуального стану, суб'єктів захисту можна класифікувати, на нашу думку, на три групи: 1) адвокати; 2) інші фахівці в галузі права; 3) інші особи (близькі родичі, опікуни і піклувальники).
Такий підхід обумовлений тим, що в юридичній літературі іноді помилково ототожнюють поняття "захисник" і "адвокат". З цим твердженням погодитися ми не можемо. Адвокат - це особа, яка займається професійною адвокатською діяльністю, тобто є правозаступником і правозахисником, та надає правову допомогу і здійснює представництво в судах, господарських судах, підприємствах, установах та організаціях, державних органах, а також захист обвинуваченого. Правовий стан адвоката виникає не в зв'язку з його участю в судочинстві, а в зв'язку з відповідною процедурою, передбаченою законодавством України. Захисник у кримінальному судочинстві - це особа, яка спеціально уповноважена відстоювати законні інтереси обвинуваченого, підсудного і надає йому необхідну юридичну допомогу в реалізації його процесуальних прав. Процесуальним статусом ця особа наділяється з моменту допуску до участі у справі. Тобто перше характеризує професійну належність особи, друге - процесуальний стан у певній справі.
Адвокат ? особа, яку слідчий змушений "терпіти" і співпрацювати з нею. Йому не розповіси легенду про те, що все вже вирішено, лишилися тільки формальності, що всі зізналися і разом показують на обвинуваченого, тому, поки не пізно, слід зізнатися, щоб полегшити свою вину і таке інше. Затриманий, який має адвоката, може з ним порадитися, довідатися, як справи вдома. Одним словом, адвокат ? це зв'язок підозрюваного із зовнішнім світом. З моменту вступу адвоката у процес неминуче змінюється і ставлення слідства до обвинуваченого, припиняються (якщо такі були) силові методи "одержання" доказів. Обвинувачений починає усвідомлювати, що є людина, зобов'язана про нього піклуватися. Отже, якщо у справу вступив адвокат, у слідства з'являється законний противник, "озброєний" знанням закону. У справі він є конфліктогеном, на який просто змушені зважати. Звідси й спроби маніпулювати з обвинуваченим, рекомендувати йому "надійного" адвоката або обійтися без захисника взагалі, бо, мовляв, тільки гроші витратиш, а допомоги не дочекаєшся. Звідси й розмови про те, що адвокат нічого не вирішує, все вирішують слідчий, прокурор і суддя. Так, справді, оцінюють докази і приймають рішення у справі прокурор, слідчий і суддя, проте й захист виконує свою функцію, без якої важко уявити правосуддя. Можливо, не всім зрозуміла роль захисту, не всі бачать його необхідність і навіть моральне право на це. Необхідно усвідомити: захист діє не для викривлення обставин справи, не для того, щоб ускладнити, заплутати. Захист має інше завдання ? допомогти органам досудового слідства у з'ясуванні істини і там, де вина людини не доведена, де є сумніви у цьому, вказати на них.
Як показав проведений нами аналіз, у науковій літературі розглядалося питання щодо можливості приймати участі іноземців в якості захисників у кримінальному судочинстві. Сьогодні Україна ? відкрита держава. На її території іноземці проживають як тимчасово, так і постійно, прямують транзитом. Як свідчить практика, деякі з них в Україні вчиняють злочини і притягуються до кримінальної відповідальності. Як правило, ці особи якихось сталих зв'язків в Україні не налагодили, а тому в окремих випадках бажають мати як захисника адвоката зі своєї країни. Непоодинокі випадки, коли громадяни України просять викликати, допустити адвоката з іншої країни для розгляду справи в Україні. В результаті узагальнення практики застосування ст. 44 КПК Верховним Судом України встановлено випадки допуску судами адвокатів-іноземців як захисників у кримінальних справах [15, с. 43]. Причому деякі судді переконані у правильності цієї практики. Проте, на наш погляд, важко погодитися як з цими суддями, так і з думкою О. Бірюченського та О. Панєвіна про те, що Конвенція держав-членів СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року, надає право адвокатам держав-членів Союзу Незалежних Держав брати участь у розгляді кримінальних справ в Україні. Такий висновок не випливає із п. 1 ст. 1 Конвенції, відповідно до якого громадяни кожної із Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на території всіх інших Договірних Сторін стосовно своїх особистих і майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони [63].
Гадаємо, що у цій проблемі необхідно відокремлювати декілька аспектів. Перш за все, адвокат-іноземець має можливість брати участь у кримінальному судочинстві України, у випадка
- Київ+380960830922