РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених
Матеріал клінічного та допоміжних методів дослідження складали 429 хворих на сколіоз I-IV ступеня, що знаходились на лікуванні у відділі хірургії хребта Інституту травматології та ортопедії АМН України та у Київській школі інтернат № 19. Деформацію хребта спостерігали у 341 (79,4 %) дівчини та 88 (20,6 %) хлопців.
Всім пацієнтам виконували рентгенографію. У 186 хворих додатково до вище означених методів проведено магнітно-резонансну томографію хребта. У 116 - дискографію, а у 10 хворих - постуральний аналіз. Динамічне спостереження було проведено у 57 хворих. Клінічна та рентгенологічна оцінка результатів лікування була проведена у 80 хворих.
У віці до 10 років було 4,0 % дівчат та 3,0 % хлопців; у 11-12 років відповідно 11,4 % / 2,8 %; у 13-14 років -34,5 % / 7,0 %; 15-16 років -21,0 % / 5,6 %; старше 17 років - 8,6 % / 2,1 %. Розподіл хворих за статтю та віком представлено на рисунку 2.1.
Рис.2.1. Розподіл хворих за статтю та віком.
Як видно з рисунку 2.1. найбільша група (93,0 %) обстежених нами хворих була у віці 11-16 років. Саме цей період характеризується різким прискоренням росту організму та швидким прогресуванням сколіотичної деформації хребта (Фищенко В.Я., 2005).
Грудний тип деформації був у 41,7 % хворих (144 дівчат та 35 хлопців); грудопоперековий - у 15,2 % хворих (55 дівчат та 10 хлопців); поперековий - у 18,6 % хворих (64 дівчат та 16 хлопців); комбінований -24,5 % хворих (78 дівчат та 27 хлопців). Розподіл хворих за типом деформації та статтю представлено на рисунку 2.2.
Хоча, за звертаємістю мається суттєве переважання дівчат над хлопцями 4:1 (p < 0,05), як видно з рисунку 2.2, структура захворювання по локалізації достовірно не відрізняється (p > 00,5).
Сколіоз І ступеню було діагностовано у 2,4 % хворих, II - 10,2 % хворих, III - у 52,7 % хворих, IV - у 34,7 % хворих. Розподіл хворих за ступенем сколіозу та типом деформації представлено в таблиці 2.1.
Рис.2.2. Розподіл хворих за статтю та типом деформації.
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих за типом та ступенем деформації
Ступінь деформаціїТип сколіозу
Всьогокомбінованийпоперековийгруднийгрудо-поперековийабс%абс%абс%абс%абс%I20,520,551,210,2102,4II122,871,6184,271,64410,2III6314,74811,18018,6358,322652,7IV286,5235,47617,7225,114934,7Всього10524,58018,617941,76515,2429100,0 При вивченні анамнезу захворювання важливим моментом в діагностиці патологічного процесу є визначення часу первинних проявів деформації хребта. Рані прояви сколіозу у немовлят призводять до розвитку важких форм викривлення до моменту закінчення росту хребта. Розподіл хворих за статтю та часом перших клінічних проявів сколіозу представлено на рисунку 2.3.
Рис. 2.3. Розподіл хворих за статтю та часом перших клінічних проявів сколіозу.
Як видно з рисунку 2.3. у найбільшій групі (48,9 %) обстежених нами хворих сколіоз вперше виявлений у віці старше 10 років. Саме у цей період за даними Scoliosis Research Society найчастіше вперше фіксується деформація хребта.
Легеново-серцева недостатность по типу cor pulmonale I ступеня була відзначена у 78 (18,2 %) хворих; II - у 142 (33,1 %) хворих; III - у 86 (20,0 %) хворих; IV - у 18 (4,1 %) хворих.
Неврологічні ускладнення у вигляді спинальної мієлопатії були відзначні у 4 (0,9 % хворих).
2.2. Клінічні дослідження
2.2.1. Особливості огляду хворого та інструментальних досліджень
Найбільш важливим в клінічному обстежені хворих на сколіоз є правильно та послідовно проведений огляд хворого, завдяки якому можна диференціювати сколіоз та функціональні порушення опорно-рухомої системи, визначити тип та спрямованість деформації, локалізацію основної та компенсаторної кривизни, ступінь викривлення хребта та ураження грудної клітки у вигляді реберного горба та западання грудної стінки, перекосу таза. Остання ознака має значення в формуванні компенсованих та декоменсованих деформацій хребта.
Огляд хворого проводили в стоячому положенні з випрямленими кульшовими та колінними суглобами, а також з нахилом до переду з опущеними головою та верхніми кінцівками (рис.2.4).
У хворих на структуральний сколіоз в такому положенні визначався задній реберний горб та м'язовий валок в поперековому відділі хребта (симптом В. Д. Чаклина). Діагностична цінність визначення реберного горба та симптому В. Д. Чаклина полягає в тому, що вони проявляються уже при початкових ступенях структурального сколіозу.
При огляді першочергово звертали увагу на симетричність: надплічної зони, ключиць, трикутників талії, нижніх кутів лопаток, гребенів клубових кісток. Для більшої наочності цих утворень кісткові орієнтири визначали маркером. Наступним етапом проводили огляд лінії остистих паростків, які при сколіозі, зміщуються в одну із сторін тулуба. Однак, слід пам'ятати, що лінія остистих відростків є відносним показником ступеня деформації, так як ротаційне-бокове викривлення і величина відхилення остистих паростків не співпадають з істинною величиною сколіозу, оскільки їх верхня частина відхилена в увігнутий бік деформації хребта.
а б
Рис. 2.4. Вигляд хворого Г., 20 років, іст. хв. № 451699 ззаду стоячи (а) та з нахилом до переду (б).
Сколіотичне викривлення в грудному відділі хребта призводить до розвитку деформації грудної клітки. Позаду на випуклому боці викривлення утворюється реберний горб, а на увігнутому - западання грудної стінки. Різницю величини реберного горбу та западання грудної стінки вимірюють в кутових величинах - градусах, використовуючи пристрої W.Schulthess або гоніометр власної конструкції (рис.2.5, 2.6). Особливістю гоніометра нашої конструкції є те, що він складається із чотирьох планок, з'єднаних в вигляді чотирикутника шарнірами. Між верхньою та нижньою