РОЗДІЛ 2
ПРАВОНАЗВИ ЯК ВЕРБАЛЬНІ ПРОЯВИ ІСТОРИЧНО ПЕРВИННОГО ПРАВОРОЗУМІННЯ
Дослідження правоназивання задля встановлення закріпленого у ньому історично первинного праворозуміння видається переконливим у випадку його здійснення щодо якомога більшої кількості мов. Як відомо, сучасна лінгвістична наука розподіляє усі природні мови на приблизно двісті мовних сімей, найпоширенішими з них вважають наступні дванадцять: індоєвропейську, семіто-хамітську, кавказьку, фінно-угорську, самодійську, тюркську, монгольську, тунгусо-манчжурську, китайсько-тибетську, тайську, аустронезійську, аустроазіатську. Останні, у свою чергу, складаються з мовних груп [117, c.45]. Етимологічні словники надають матеріал для дослідження правоназв у основних мовних сім'ях.
Таке дослідження повинно враховувати також можливість запозичення правоназв у різних мовах, у результаті якого правоназва, яка виникла у одній мові, може використовуватися у інших мовних групах цієї ж мовної сім'ї або ж навіть у інших мовних групах. З урахуванням цього предметом дослідження праворозуміння, закріпленого у правоназвах, стало понад 50 мов світу.
Окрім того, у мовних сім'ях можуть бути наявні прамови, які вже не використовуються (санскрит, латинська у індоєвропейській мовній сім'ї), але правоназви або ж окремі слова з яких покладено в основу утворення правоназв у сучасних мовах.
2.1. Явища, поняття про які першопочатково позначалися правоназвами (герменевтико-етимологічний аналіз)
2.1.1. Право як свобода. У одному слові об'єднано поняття про право та про свободу у іранській групі (мова осетинська (слово "bar")) та балтійській групі (литовська мова (слово "vale") індоєвропейської мовної сім'ї.
В осетинській мові поняття права позначається словом "bar | bar?" Етимологічно це слово підноситься до іранського слова "vara" (бажання, можливість), яке є первісним значенням і формою слова "bar"; тобто генетично значення і форма слів "vara" та "bar" ототожнюється [1, c.235-236]. Стосовно форми цих слів, зокрема відповідності староіранського "v" (у слові "vara" (бажання, можливість)) > осетинському "b" (у слові "bar | bar?" (право) та у словах, похідних від нього), в етимологічному словнику осетинської мови зазначається, що така відповідність є незвичайною; проте у даному випадку правильність етимології не викликає сумнівів, а слова з початковим "b" із "v" в осетинській мові слід розглядати як вклад іранського діалектичного середовища, для якого такий розвиток був нормальним. Отже, в осетинській мові у слові "bar" об'єднані поняття можливості (бажання) та поняття права; а відтак це слово містить мотивацію, яка вказує на наявність такої первинної семи (значення) в його семантичному полі, як значення бажання, можливість. Про наявність семантичної закономірності у цьому слові свідчить збереження його внутрішньої форми у похідних словах, а саме: "bar?j" (за власним бажанням), "barv?ndon?j" (добровільно), "s?ribar" (вільний), "bar daryn" (мати право). В основу номінації всіх вище перелічених слів покладається така ж ознака поняття права, яка лежить в основі номінації слова "bar", оскільки вона супроводжується наявністю однієї й тієї ж самої кореневої морфеми.
Слово "vara" виступає опорним значенням щодо слова "bar" - отже позначає саме те поняття, з котрим асоціювалося поняття права. Таким чином, актуальне значення слова "bar" є результатом вмотивованої за значенням номінації, тобто вибір мовного знака для позначення поняття про право вмотивований через понятійні асоціації актуалізованого значення слова "bar" з опорним значенням мовного знаку "vara". В основу номінації поняття права словом "bar" ставилася така ознака сигніфікату цього поняття (тобто така пізнана властивість певного соціального явища), як те, що відображуване ним соціальне явище є бажанням (можливістю, свободою) суб'єкта вчиняти певні дії або ж утриматися від вчинення таких дій (самому визначати свою поведінку). В іранській мовній групі у первинній семі слова, котре позначає поняття права, вказано, що така спрямовуваність поведінки є внутрішньою потребою самого носія такої поведінки, його суб'єктивною зацікавленістю саме у такій, а не іншій поведінці і ця спрямовуваність не супроводжується жодним прямим впливом і ззовні (сема бажання, власної волі). При цьому таке бажання певної поведінки не може не детермінуватися, визначалась і тим, що зазвичай в суспільстві - конкретно-історичних умов, коли у ньому (зокрема, в осетинській мові) відбувалися правономінаційні процеси - об'єктивно існувала можливість такої поведінки.
Отож, якщо узагальнити вищенаведені міркування, то можемо припустити, що в осетинській мові в основу правоназивання покладалася така ознака поняття права як свобода, тобто можливість певної поведінки, діяльності суб'єкта; адже внутрішнє бажання суб'єкта спрямовувати поведінку, можливість такого спрямування якраз і відображається узагальнено поняттям свободи дій (яка виступає їх необхідною передумовою).
2.1.2. Право як справедливість. Об'єднання понять про право та про справедливість у одному слові має місце у старогрецькій мові індоєвропейської мовної сім'ї, у арабській мові семіто-хамітської мовної сім'ї, а також у тих мовах в тому числі й інших мовних сімей, у які відповідні правоназви було запозичено.
2.1.2.1. У старогрецькій мові індоєвропейської мовної сім'ї поняття про право позначається лексемою "dike". Докладне дослідження розвитку розуміння терміно-поняття діке, а також еволюції значення відповідного слова у зв'язку з розвитком такого розуміння у цій мові здійснила свого часу Д. Луковська[145, c.75-84]. Її дослідження підтвердило нерозривність та взаємозв'язок між мовою й мисленням, відображення в останньому соціальної практики, соціальних відносин між людьми й іншими суб'єктами. Крім того, тоді була яскраво продемонстрована саме вмотивованість слова "dike", тобто невипадковість такого правоназивання у грецькій мові.
Спробуємо проаналізувати результати дослідження Д. Луковської під кутом зор