Розділ 2
Об’єкт, методика та умови проведення досліджень
2.1. Ґрунтово-кліматична характеристика району досліджень
Дослідження протидефляційної стійкості ґрунтового покриву проводилося на землях
Миколаївського інституту агропромислового виробництва Української аграрної
академії наук (надалі МІ АПВ УААН), розташованого в Жовтневому районі
Миколаївської області за 12 км від м. Миколаєва та за 30 км від районного
центру м. Жовтневого.
Згідно з геоморфологічним районуванням, територія МІ АПВ УААН розташована на
Причорноморській низовині в межах високої морської верхньопліоценової тераси.
Рельєф є рівниною з незначним (0-1є) схилом на південь. Добре розвинений
мікрорельєф, виражений у вигляді невеликих слабко помітних понижень, в яких
застоюються атмосферні опади і талі води. Ґрунтотворною породою на території МІ
АПВ УААН є карбонатні леси. Типові леси - це палевого кольору суглинкова порода
з розвиненою пористістю, тонкозернистістю і відсутністю шаруватості.
МІ АПВ УААН Жовтневого району розташований у Березнегуватсько-Снігурівському
природно-сільськогосподарському районі Степу, Південно-Української
Правобережно-Дніпровської провінції.
Основний тип ґрунтоутворення на даній території - дерновий, у результаті якого
утворилися чорноземні ґрунти. Особливістю цього процесу є збагачення ґрунту
специфічною речовиною - гумусом. Поряд з дерновим типом ґрунтоутворення на
півдні розповсюджений процес залишкового осолонцювання чорноземних ґрунтів,
який виник у результаті вбирання ГВК іона обмінного натрію.
Дослідна ділянка, де проводились польові дослідження, представлена чорноземом
південним малогумусним залишково-слабосолонцюватим важкосуглинковим на лесах,
що розташований на широкому водороздільному плато (0-1°). Ці ґрунти утворилися
внаслідок поєднання дернового типу ґрунтоутворення та поглинання
грунтововбирним комплексом іонно-обмінного натрію. Чорноземи південні згідно з
агрогрунтовим районуванням належать до підзони Південно-Степової чорноземів
південних Азово-Причорноморської провінції.
Характерною ознакою чорноземів південних є невелика товщина горизонтів
проникнення і фіксації гумусних речовин. Профіль ґрунтів диференційований,
розчленований на гумусні (Нр, H), два перехідних горизонти (Нр(і)к і Рhк) та
материнську породу (Рк) (рис. 2.1).
Н(р) -
(0-30 см)
гумусовий орний горизонт, темно-сірий, пилувато-грудкуватий, рихлий, перехід
різкий;
Н -
(30-35 см)
гумусовий горизонт, темно-сірий, грудкувато-зернистий, перехід поступовий;
Нр(і)к -
(35-47 см)
верхній перехідний горизонт, гумусо-ваний, темно-сірий з буруватим відтінком,
легкосуглинковий, грудкувато-пилуватий, ущільнений, перехід поступовий;
Рhк -
(47-65 см)
нижній перехідний горизонт, слабкогумусований, грязно-бурий,
грудкувато-зернистий, ущільнений, карбонатний, перехід поступовий;
Рк -
(>65 см)
материнська порода - палевий лес, включення білозірки.
Рис. 2.1. Профіль чорнозему південного малогумусного
залишково-слабосолонцюватого важкосуглинкового на лесах
Характерною особливістю чорноземів південних є невелика товщина гумусового
горизонту (Нр+Н+Нр(і)к) 47 см та їх залишкова солонцюватість, про що свідчать
морфологічні ознаки. Уміст гумусу в шарі 0-35 см коливається в межах 1,7-2,4%;
на глибині 0,5 м він складає лише 1,1%.
За гранулометричним складом ґрунт відноситься до важкосуглинкових із умістом
53,3% пилу, 35,7% мулу та 11,0% піску (Додаток А). Ці ґрунти мають водонестійку
грудкувато-зернисту структуру, тому запливають під час зволоження, а під час
підсихання на поверхні утворюється кірка.
Фізико-хімічні властивості чорноземів південних, зумовлені вбиранням в ГВК
обмінного натрію (Na+ ) в межах 0,13 мг-екв. на 100 г ґрунту, мають
залишково-солонцюватий характер. Відношення увібраних іонів кальцію (Са+2) та
магнію (Мg+2) складає 5:1 (20,38:4,16 мг-екв. на 100 г ґрунту). Сума ввібраних
основ (S) складає 24,7 мг-екв. на 100 г ґрунту, гідролітична кислотність - 1,52
мг-екв. на 100 г ґрунту. Ступінь насичення основами (V) становить 95%.
Отже, наявність у ГВК значної кількості катіонів кальцію (Са+2) та магнію
(Мg+2), а також незначної кількості натрію (Na+) спричинює коагуляцію ґрунтових
колоїдів, сприяє утворенню агрономічно-цінної структури, підвищує рівень
буферності ґрунту, покращує водно-фізичні властивості.
Чорноземи південні мають оптимальну для рослин рівноважну щільність складання
(1,12-1,30 г/см3) та пористість (56,5%). Сприятливе співвідношення капілярної
та некапілярної пористості 3:1 забезпечує добру повітро- та водопроникність.
Польова вологоємкість складає 35%, а коефіцієнт вологовіддачі - 48%. Вологість
в’янення складає 18%, що перевищує середній показник і вказує на високу
вологоємкість ґрунту. Реакція чорноземів південних нейтральна або слабо кисла,
рН водної витяжки 6,5-7,0 знаходиться в межах оптимальної для
сільськогосподарських культур. За даними Миколаївського обласного державного
проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції, в
орному шарі чорнозему південного кількість рухомих форм фосфору за Чіріковим
складає 4,8±0,3 мг Р2О5 , азоту за Корнфільдом - 7,2±0,09 мг NO3 , обмінного
калію по Чірікову - 16,5±1,0 мг К2О на 100 г ґрунту.
Проаналізувавши морфологічні ознаки, гранулометричний склад, фізичні,
фізико-хімічні властивості, а також водні, повітряні та поживні властивості
ґрунту, можна зробити висновок, що чорноземи південні малогумусні
залишково-слабосолонцюваті важкосуглинкові на лесах мають високу потенційну
родючість, але використання їх різко обмежується недостатнім зволоженням.
Згідно з агрокліматичним районуванням
- Київ+380960830922