РОЗДІЛ 2
ДІЯЛЬНІСТЬ ООН У БОРОТЬБІ ПРОТИ МІЖНАРОДНОГО ТЕРОРИЗМУ
2.1. Специфіка міжнародного тероризму як глобальної проблеми сучасності
В політичній глобалістиці традиційно виокремлюють групу загальнолюдських проблем, пов'язаних зі сферою міжнародних відносин. Після подій 11 вересня 2001 р. чільну позицію в ієрархії глобальних проблем посіла проблема тероризму. Сьогодні ніхто не залишився осторонь даного питання: науковці усіх країн світу, політологи-міжнародники, юристи, державні діячі, представники та учасники міжнародних організацій намагаються знайти адекватні засоби протидії.
Актуальною ця проблема є і для Організації Об'єднаних Націй. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан виступаючи на засіданні Ради Безпеки ООН підкреслив: "Міжнародний тероризм являє собою серйозну і все більш зростаючу загрозу. Тероризм є глобальною бідою з глобальними наслідками...які торкаються усіх аспектів діяльності ООН - від забезпечення розвитку і миру до дотримання прав людини та правопорядку"45.
Крім того, у 2004 р. Група високого рівня опублікувала свою доповідь "Більш безпечний світ: наша спільна відповідальність", в якій серед головних викликів сьогодення, поряд з традиційними для ООН проблемами, такими як бідність, інфекційні захворювання, погіршення стану охорони навколишнього середовища, поширення зброї масового знищення, внутрішньодержавні конфлікти, окрему позицію займає тероризм як першочергова загроза міжнародному миру46.
Міжнародний тероризм як глобальна проблема сучасності характеризується певними особливостями.
Насамперед, міжнародний тероризм набув широкого розмаху. Якщо у 1980-х роках міжнародний тероризм носив локальний характер, то у 1990-х рр.. XX ст. - на початку XXI ст.. він став універсальним явищем. Географія терористичних атак вражає своєю широтою: Північна Ірландія, США, Росія, Кенія, Танзанія, Японія, Аргентина, Індія, Пакистан, Алжир, Ізраїль, Єгипет, Туреччина, Албанія, Югославія, Колумбія, Іран і ряд інших країн. Хронологічні дослідження терористичної активності у світі протягом 1968-2006 рр. дозволили встановити, що протягом досліджуваного періоду найбільш вразливими для терористичних атак є Близький Схід, Південна Азія та Західна Європа (Див. Таб 2.1). Крім того за даними Держдепартаменту США за 2006 р., опублікованими у щорічному звіті, протягом останніх років серйозне занепокоєння почав викликати регіон Євразії, в якому спостерігається збільшення терористичної активності, особливо протягом 1990-2006 рр. на 15%47.
Таб.2. 1
Терористичні акти в регіонах (1968-2006 рр.)
Регіон К-сть атакАфрика1088Центрально-східна Європа242Східна Європа1459Латинська Америка і Карибські острови3639Близький Схід/Перська затока14176Північна Америка588Південна Азія5110Південно-Східна Азія і Океанія1753Західна Європа5542 Крім того, за даними Держдепартаменту США, в 2006 р. у світі відбулося 14 338 терористичних актів, що на 25 % більше ніж у 2005 р. (11 153). Серед найбільш небезпечних у даному відношення країн Ірак посідає перше місце, на території якого зафіксовано 45% від загальної кількості терористичних атак, крім Іраку серйозне занепокоєння викликає також Афганістан, на території якого в 2006 р. відбулося 749 терористичних актів, що на 50 % більше у порівнянні з 2005 р.(491).
По-друге, стрімко зростає кількість терористичних організацій. Щороку Держепартаментом США публікується список найбільш небезпечних терористичних угрупувань. Сьогодні у світі налічується понад 500 терористичних угрупувань, 42 з яких є найбільш небезпечними, серед них, зокрема: "Аль-Каїда", "Аль-Джихад", ХАМАС та "Хезболла"48 Аналізуючи наукові праці та події сучасного міжнародного життя, можна помітити, що сучасні терористичні угрупування відзначаються високим ступенем інтернаціоналізації та дифузності, що проявляється у відсутності чіткої позиційної приналежності та анонімністю та робить їх невловимими та важкопрогнозованими.Раніше тероризм існував в основному у формі одиничних замахів на керівників держав, урядів і високопоставлених чиновників. Сучасний тероризм - це вже не розрізнені індивідуальні дії, а серії різноманітних терористичних акцій, спрямованих проти широкого кола осіб та об'єктів, ретельно підготовлених, які здійснюються кваліфікованими кадрами і добре організованими угрупованнями.
Терористичні угрупування другої половини XX ст.. являли собою класичну модель терористичного угрупування, яка включала в себе центральне підпілля - ядро, а також різноманітні групи і фракції, одночасно існували також пов'язані з ним легальні політичні партії, покликані формулювати та оголошувати ідеї терористів. Прикладом таких організацій є чітко структуровані Ірландська Республіканська Армія (ІРА), баскські сепаратисти, політичними обличчями яких були, відповідно, партії "Шин Фейн" та "Ері Батасуна"49. З терористами, організованими таким чином, можна було вести діалог і контролювати та запобігати, хоча б частково, насильству. Сьогоднішні терористичні угрупування являють собою поліцентричні угрупування з автономними додатками, яким властиві децентралізація влади та відповідальності. Вони є відкритими до розширення, чудово пристосовані до проникнення в органи влади, характеризуються стійкістю та здатністю до регенерації50.
Трансформація терористичних угрупувань відбувається протягом останніх років шляхом освоєння мережної форми організації. При мережному типі, "центр" в мережі існує тільки в ідейному, ідейно-політичному та інколи фінансовому контексті. Відсутність ієрархічної субординації - невід'ємна риса мережі, що надає їй додаткової гнучкості і стійкості, учасники мережі - добровільна коаліція. Дана тенденція нерідко появляється навіть у випадках з раніше цілком ієрархічними організаціями і структурами.51
Рис 2.1.
Структура терористичної організації "мережного типу"
Загалом, прийнято виокремлювати три основних типи організації мереж:
1) сегментована, поліцентрична, ідеологічно інтегрована мережа (SPIN- segmented