РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ І ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ ЄВРОПИ
Партійні системи європейських країн вирізняються значною розмаїтістю, що пояснюється їх соціальними, національними, історичними, релігійними та іншими особливостями. Для цих країн характерною є наявність багатопартійних систем. Щоправда, багатопартійність у різних регіонах Європи має свої відмінності. Якщо на заході це система з усталеними традиціями, то на сході багатопартійність здебільшого перебуває в процесі новостановлення. Відбуваються зазначені трансформації внаслідок зміни політичних укладів і на цьому тлі розвитку демократичних процесів [20, 24, 29, 107, 108, 322 та ін.].
Зміни (політичні, економічні, соціальні тощо) стали невід'ємною ознакою багатьох європейських країн. Це істотно вплинуло на функціонування партійних систем, включаючи як президентські, так і парламентські республіки. В останніх роль партій і партійних систем суттєво зростає. Не випадково політичні системи країн Західної Європи називають партійними демократіями, у яких партії відіграють ключову роль.
Саме тому, а також виходячи з мети дисертаційного дослідження, у даному розділі буде проаналізовано досвід трансформації європейських партійних систем з огляду його можливого використання в процесі розбудови багатопартійності в Україні.
2.1. Специфіка розвитку партійних систем у країнах Західної Європи
Для розуміння змін, що відбуваються в партійних системах Західної Європи важливо зазначити загальні тенденції сучасного партійного розвитку.
На сьогодні еволюція політичних партій відбувається під впливом загальносвітових факторів. Серед них - розвиток світогосподарських зв'язків і глобалізація, загострення глобальних проблем, зміна соціально-класової структури суспільства, зростання інформаційних потоків та їх вплив на громадську думку, посилення ролі інститутів громадянського суспільства, повсюдні демократичні процеси тощо. Окреслилися також нові тенденції у взаємодії партій та інших інститутів громадянського суспільства, партій і держави, у внутрішньопартійних і міжпартійних відносинах [30, 323 та ін.].
Водночас у країнах Західної Європи соціальні та політичні конфлікти концентруються навколо здебільшого чітко окреслених ідеологічних полюсів - консерватизму, лібералізму, соціал-демократії. Втім, було б помилкою вважати, що між конкуруючими соціально-політичними силами та ідеологічними течіями, що відображають їх інтереси, постає непереборна стіна.
Джерела свідчать, що сучасні партії Західної Європи останнім часом схильні до поєднання соціал-демократичних, ліберальних і консервативних принципів у своїх ідеологічних засадах [20, 37, 107 та ін.].
Протягом тривалого часу розвитку політичних систем Західної Європи існував досить тісний взаємозв'язок між характером голосування різних груп виборців та їх соціальним станом. Як правило, незаможні верстви населення голосували за партії соціал-демократії та лівої орієнтації, а забезпечені віддавали перевагу консервативним і ліберальним партіям.
За останні півтора-два десятиліття помітні зміни спостерігаються в більшості країн Західної Європи. Це стосується порушення взаємозалежності між голосуванням виборців за ту чи іншу партію та їх приналежністю до певної соціальної групи. Зменшується також частка так званого робітничого класу в соціалістичних і соціал-демократичних партіях. З іншого боку, зростає кількість представників малозабезпечених верств населення, які голосують за ліберальні та консервативні партії. Натомість представники "середнього класу" віддають свої голоси за соціал-демократичні та інші ліві партії. Зокрема, можна навести результати виборів останнього років ряду країн Західної Європи, де значну частину електорату консервативних партій склали представники профспілок, у тому числі "синіх комірців".
У підсумку більшість великих політичних партій, у тому числі соціал-демократичних, по суті перестали бути власне "класовими", а перетворилися на так звані народні партії або партії "для всіх", що претендують на представництво всіх верств населення. У цьому випадку спостерігаємо тенденцію до гармонізації відносин між політичними партіями та іншими інституціями громадянського суспільства.
Відразу слід зазначити, що стосовно таких партій, як Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), Християнсько-демократичний союз і Християнсько-соціальний союз (блок ХДС/ХСС), Лейбористська партія Великобританії (ЛПВ) тощо, поняття "лівих" і "правих" є на сьогодні досить умовними.
Отже, все помітнішою стає концепція народної партії [29, 119, 324]. Така концепція змушує партії як лівої, так і правої орієнтації, формулювати свої позиції з різноманітних питань таким чином, щоб мати змогу залучати на свій бік нові групи виборців шляхом включення до передвиборчих програм відповідних вимог. Першими на це відреагували християнсько-демократичні партії, одностайно виступивши за реформування політичної філософії "лівих".
Важливою передумовою трансформації є також тенденція до посилення фрагментації партійних систем, до розширення спектру партійно-політичних альтернатив, збільшення впливу нових громадських рухів і екологічних партій (наприклад, партія "Зелених") [324], які в цілому створюють проблеми для усталених партій.
Так, у Великобританії на початку 90-х років минулого століття стали помітними процеси диференціації та фрагментації суспільства, насамперед, внаслідок слабкості інтеграційних інститутів, зокрема коаліційних політичних партій. Втім, диференціація не розколола суспільства, скоріше породила багатополярність з різними, подекуди протилежними ідеологічними засадами. Зазначені суспільні протиріччя стали наслідком суперечностей між лейбористами та консерваторами [325]
На певну специфіку трансформації партійних систем вказує тенденція до зростання коливань щодо ідейно-політичних і партійно-політичних уподобань значної частини виборців. Стали характерними досить різкі переходи від одних партій до іншим і на
- Київ+380960830922