РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИВНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОГО ВПЛИВУ НА ДУХОВНО-ЦІННІСНІ ПРОЦЕСИ УКРАЇНСЬКОГО СОЦІУМУ
2.1. Аналіз кризових явищ гуманітарної сфери в контексті духовно-ціннісного розвитку українського суспільства
Трансформаційні зміни у суспільній свідомості, спричинені подіями "помаранчевої революції", створили передумови для переосмислення причин виникнення суперечностей у духовному житті українського соціуму. Однією із вагомих причин такого стану у цій сфері суспільного буття є, на нашу думку, суперечливість державного впливу на духовно-ціннісне становлення суспільства. Це вимагає від науковців розробки нової стратегії державного управління у цій сфері. Для цього необхідним є пізнання та аналіз усіх об'єктивних чинників, передусім суспільно-економічних, соціальних, політичних та духовних, які мають визначальний вплив на духовно-ціннісне життя соціуму. Пізнання цих складових створює передумови для прийняття відповідних державно-управлінських рішень з метою створення умов для утвердження у суспільній свідомості системи духовних цінностей. Лише комплексне вирішення соціально-економічних проблем громадян, подолання політичних протистоянь та створення умов для гармонійного духовного розвитку особистості є передумовою для подолання кризових явищ у духовно-ціннісній сфері соціуму.
Зважаючи на велику багатоманітність та багатогранність явищ соціального буття, а відповідно, і складність дослідження усіх об'єктивних чинників, ми зосередимо свою увагу на пізнанні та аналізі особливостей духовно-ціннісного розвитку соціуму як складової гуманітарної сфери суспільства. У контексті тематики нашого дисертаційного дослідження вважаємо за доцільне спрямувати подальшу роботу у двох напрямках:
1. Аналіз розвитку духовно-ціннісної сфери сучасного українського соціуму:
а) причини виникнення кризових явищ та суперечностей у духовно-ціннісній сфері;
б) особливості ціннісних процесів українського пострадянського суспільства.
2. Аналіз основних складових гуманітарної сфери суспільства з точки зору проблем духовно-ціннісного розвитку:
а) наука та освіта як основа становлення та передачі духовних цінностей соціуму;
б) кризові явища у культурній сфері як чинники дестабілізації духовного розвитку нації;
в) вплив засобів масової інформації (телебачення, преса, книгодрукування та розповсюдження друкованої продукції) на формування і розвиток духовних цінностей;
г) мовна ситуація в Україні;
ґ) релігійне життя українського суспільства.
Така структуризація аналізу духовно-ціннісної складової українського соціуму дозволяє чітко виділити надбання та втрати за роки незалежності у цій сфері, а в подальшому визначити пріоритетні напрямки державної політики щодо формування та розвитку духовних цінностей суспільства.
У духовно-культурному житті української нації набувають сили кризові явища, спричинені кількома чинниками. Традиційна система духовних цінностей українського суспільства під впливом радянської ідеології зазнала відчутних деформацій. В умовах тоталітаризму, як зазначає В. Баранівський, проблема становлення та розвитку духовності особистості недооцінювалася та свідомо перекручувалась. Усупереч програмним документам, заявам та лозунгам, у періоди існування радянської влади не було потреби створювати умови для розвитку повноцінної духовно багатої особистості, оскільки в кінцевому рахунку наявність таких людей означало б кінець існування самої системи.
Духовний ідеал радянського суспільства за час свого історичного розвитку пройшов етапи від типу "ленінського борця революціонера", який ставив інтереси світового пролетаріату та революції понад усе, сталінської "людини-гвинтика" командної системи до роздвоєної та повної суперечностей особистості часів брежнєвської та горбачовської епох. Вищим духовним ідеалом радянської людини вважалася революційна діяльність в інтересах партії, але тільки не в інтересах людини чи розвитку особистості. Вищою духовністю були проголошені віра та вірність ідеям та установкам КПРС. Така "високодуховна особистість" була здатна на масове винищення людей, організацію голодоморів чи воєн в інтересах комуністичної партії [13, с. 9].
Тотальний вплив держави на формування та розвиток системи духовних цінностей суспільства зумовив виникнення глибоких проблем та суперечностей після краху радянської системи. Практично всі вітчизняні дослідники суспільних ціннісних процесів зазначають, що сучасне українське суспільство після розвалу СРСР опинилося в умовах "життєвої дезорієнтації", "ціннісного вакууму". Ідеологічні засади радянського суспільства були зруйновані, що спричинило розгубленість населення, основна маса якого вважала, що держава забезпечить людину всім життєво необхідним. На думку Г. Ситника, саме цей крах зумовив "стрімку дезінтеграцію суспільства, його соціальних інститутів, повну втрату ідентифікації особи (індивіда) з колишніми структурами, цінностями, нормами". Наслідком цього краху, на думку дослідника, стало різке загострення ціннісних конфліктів, що проявляється насамперед "у втраті загальних цілей подальшого розвитку, посиленні песимізму, загостренні міжособистісних взаємовідносин і навіть ворожнечі між різними соціальними групами, в інших негативних явищах і, як наслідок, у підвищеній конфліктності повсякденної поведінки переважної більшості суспільства". Проявом системної кризи суспільних цінностей є насамперед неузгодженість дій та суперечностей у діяльності державних органів різних гілок влади, зокрема Верховної Ради, яка "певним чином є віддзеркаленням структури, світоглядних уявлень та суспільно-політичних орієнтацій нашого суспільства" [214, с. 370].
Ліквідація тоталітарного пресу сприяла вивільненню руйнівної енергії ірраціональних цінностей. Як стверджує П. Ситник, "нажива будь-якою ціною, патологічне самоствердження через оволодіння людьми і речами", які стали життєвими принципами переважної більшості активного насел