РОЗДІЛ 2
Вплив індивідуально-психологічних особливостей прокурорів на вибір ними способів саморегуляції
В першому підрозділі цього розділу мова йде про організацію та методи дослідження. Обґрунтовано, що методи, які використовуються в даному дослідженні обумовлені поставленими завданнями і доповнюють один одного.
В наступних підрозділах наводяться результати взаємозв'язку між індивідуально-психологічними особливостями прокурорів та вибором ними довільно засвоєних (взятих з життєвого досвіду) способів саморегуляції. Особливості особистості прокурорів розглядались з позицій ступеня прояву екстра-, інтернальності, інтро-, екстравертованості, емоційної стійкості та впливу специфіки їх службової діяльності.
2.1. Організація та методи дослідження
Експериментальну частину дослідження проведено за участю двох груп прокурорів та їх замісників районних та місцевих прокуратур м. Луганська та м. Донецька. Перша група (n=37) - експериментальна, складалась із названих фахівців (особи чоловічої статі віком від 35 до 50 років). Стаж роботи в прокуратурі коливався від 7 до 10 років.
Друга група - контрольна (n=36), складалась із фахівців з такими ж паспортними даними. Різниця між цими групами зводилась до того, що після виявлення особливостей особистості та способів саморегуляції, якими вони довільно керувались, з експериментальною групою був проведений комплекс заходів.
По-перше, з ними були проведені бесіди про позитивний вплив на психіку і в цілому на здоров'я рекомендованих способів саморегуляції. До свідомості учасників експерименту доносилось, що засвоєння і використання рекомендованих їм способів саморегуляції підніме стійкість їх психіки проти психотравмуючих чинників і забезпечить зменшення прояву психосоматичних та психовегетативних порушень. Для нас на цьому етапі було важливим досягнення їх віри в позитивний результат експерименту.
По-друге, учасників експериментальної групи протягом двох місяців по три рази на тиждень навчали способам саморегуляції, до яких були віднесені наступні: дихальні вправи, аутогенне тренування, м'язове розслаблення, фізичні навантаження та відключення, тобто свідоме залишення ситуації.
Третім блоком роботи було щоденне використання ними протягом 10 місяців рекомендованих способів саморегуляції в процесі своєї професійної діяльності.
Особи, які увійшли до контрольної групи, по-перше, використовували відомі їм з життєвого досвіду способи саморегуляції (головним чином, гумор, жарти, пасивний відпочинок, сон, хіміотерапію та інше). А по-друге, з ними не проводили бесід про роль саморегуляції в їх психосоматичному здоров'ї.
До проведення експерименту всі учасники дослідження приймали участь у емпіричному виявленні їх індивідуально-психологічних особливостей та взаємозв'язок з їх перевагою до використання тих чи інших способів і методів саморегуляції. На цьому ж етапі з досліджуваними проводились бесіди, інтерв'ювання, аналіз особливостей їх праці та контент-аналіз службової документації (інструкції, накази та інше).
З метою отримання даних про індивідуально-психологічні особливості прокурорів використовували наступні методи дослідження:
1) опитувальник Г.Айзенка [98];
2) тест раціонально-життєвих орієнтацій [102];
3) визначення рівня суб'єктивного контролю [3].
Діагностику самооцінки психічних станів за Г. Айзенком ми використовували маючи на увазі два моменти:
1) наша мета - виявити вплив саморегуляції на психічні стани особистості, а використання цієї методики дозволяє виявити саме рівень прояву психічних станів;
2) з літератури відомо, що ті стани, які можна діагностувати користуючись цією методикою (тривожність, фрустрація, агресивність та ригідність) вельми суттєво впливають на психіку і, безумовно, професійну діяльність фахівців.
Тому використання цієї методики відповідало завданням дослідження, було доречним і цілком логічним.
В тесті раціонально-життєвих орієнтацій передбачається, що стандартними відхиленнями і середніми значеннями величин за шкалою "локус контролю-Я" є для чоловіків 21,3±3,85. У зв'язку з цим, для підрахування екстернальності ми вважали, що чоловіки, які мають значення за шкалою "локус контролю-Я" < 17,28 (тому що 21,13-3,85=17,28) можуть бути віднесені до групи екстерналів.
Потім підраховувався показник інтернальності: 21,13+3,85=24,98. Чоловіки, які мали значення за шкалою "локус контролю-Я" > 24,98 були віднесені до групи інтерналів.
Дослідження рівня суб'єктивного контролю здійснювалось з метою отримання даних цієї інтернальної характеристики у прокурорів. Адже відомо, що в індивідуально-психологічних особливостях людини важливе значення мають такі характеристики як ступінь незалежності, самостійності й активності в досягненні своїх цілей, розвиток почуття особистої відповідальності за свої вчинки.
Різні аспекти поведінки особистості залежать від узагальнюючої характеристики суб'єктивного контролю, що грає важливу роль в міжособистісних відносинах, в способах вирішення кризових ситуацій професійної діяльності.
Ми врахували, що локус контролю, характерний для даної особи, універсальний не залежно від подій та ситуацій. Тип контролю один і той же і в разі перемог і після невдач. Саме завдяки можливості виявити рівень суб'єктивного контролю у досліджуваних прокурорів ми і застосували цей метод.
Для виявлення ступеня стресогенності професійної діяльності прокурорів була використана "шкала професійного стресу", яка розроблена А.К. Марковою [65] і модифікована Л.Б. Забєловою [37].
З метою визначення способів, якими прокурори користувались стараючись урегулювати свій психічний стан, ми застосували опитувальник "Способи саморегуляції психічних станів" Л.Б. Забєлової [37]. В цьому опитувальнику частота використання будь-якого способу саморегуляції оцінювалась в діапазоні від 1 до 3 балів: 3 - використовують часто; 2 - використовують час від часу; 1 - зовсім не використовують.
Реалізуючи свою мету, підвищення усп
- Київ+380960830922