РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Фізико-географічна характеристика території дослідження
Територія дослідження, згідно з фізико-географічним районуванням за Л.І. Воропай [34], охоплює дві області - Прут-Сіретську, представлену Герцаївським терасовим лісостеповим районом, та Прут-Дністровську, представлену Хотинським височинним горбисто-грядовим лісовим районом.
Герцаївський терасовий лісостеповий район розташовується на правобережних терасах Пруту, складених лесоподібними суглинками, що підстилаються галечниками, пісковиками та вапняковими відкладами верхньотретинного і четвертинного віку. Для нього характерний грядово-горбкуватий рельєф із досить сильно розчленованими долинами річок і балок. Проте внаслідок поширення лесоподібних суглинків тут утворилися гумусовані ґрунти: опідзолені чорноземи та сірі і темно-сірі опідзолені ґрунти, які на схилах піддаються інтенсивній ерозії. На схилах підвищень часто розвинуті зсуви. Нахил не перевищує 3-10? і рідко досягає 17-20?. Висота над рівнем моря не перевищує 450-500 м [194].
Агрокліматичні умови цього району характеризуються такими показниками середніх температур: січня - 4,5-5,0?С, липня + 19,0-19,5?С, сума активних температур 2700-2800?, а річна норма опадів - 600-625 мм. Весна починається з перших днів березня, але до середини травня можливі приморозки.
Усі ознаки (геологічні, геоморфологічні, ґрунтові та кліматичні) вказують на те, що цей район є типово лісостеповим з сільськогосподарським профілем виробництва.
Основними лісорослиними умовами в передгір'ях є свіжі і вологі груди, рідше - вологі сугрудки.
На Прут-Сіретському межиріччі, в межах якого виділяють Герцаївський терасовий лісостеповий район, в умовах свіжих і особливо вологих грудів, розвинені переважно букові ліси. Значні площі зайняті також дубовими та грабовими. Останні - вторинного походження. У деревостанах переважають широколистяні породи: бук лісовий, дуб скельний, дуб звичайний, граб звичайний; у вигляді домішки - клен звичайний, клен-явір, клен польовий, ясен звичайний, липа серцелиста, рідше - береза бородавчаста, осика, груша звичайна, яблуня рання.
Шпилькові породи (ялиця біла та ялина європейська) трапляються тут з невеликою рясністю, частіше як домішка в букових лісах. Самостійні формації їх трапляються рідко. Ялинові ліси в основному штучного походження. У лісокультурах використовуються модрина європейська, сосна звичайна, волоський горіх, тополя біла, ялина європейська, черешня, біла акація.
Підлісок виражений погано. У ньому зустрічаються ліщина звичайна, крушина ламка, бруслина борордавчаста, бруслина європейська, бузина чорна, калина звичайна, ожина, свидина, клен татарський, шипшина, глід колючий і одноматочковий, дерен, клокичка, бирючина звичайна та інші.
В трав'яному покриві переважають неморальні елементи: маренка запашна, яглиця звичайна, копитняк європейський, медунка темна, осока волосиста, цибуля ведмежа та інші. Моховий покрив практично відсутній. У зімкнутих букових насадженнях до його складу входять: Eurhynchium striatum, Climacium dendroides, Mnium undulatum, Dicranum scoparium та інші.
Хотинський височинний горбисто-грядовий лісовий район - один із найбільш піднятих природних районів на Прут-Дністровському межиріччі. Середні висоти цього району сягають 350-400 м. Внаслідок значних абсолютних висот Хотинська височина сильно і глибоко розчленована верхів'ями річок-притоків Пруту та Дністра, а схили цих притоків ускладнені до того ж зсувами. Тут переважають урочища з малопридатними для обробітку землями, і ця обставина певною мірою сприяла збереженню лісів на крутих схилах височини. Ліси і тепер вкривають більше 75 % цієї височини, утворюючи великий майже суцільний масив. Панівними ландшафтними місцевостями на Хотинській височині є горбисто-грядові ерозійно-зсувні схили [194].
Агрокліматичні умови цього району характеризуються такими показниками середніх температур: січня - 4,5-5,0?С, липня + 18,5-19,0?С, сума активних температур - 2200-2800?, а річна норма опадів становить 620 мм і менше. Теплий період (з температурою вище 0°С) триває 263-265 днів, а загальний період вегетації складає 210-215 днів. Потужність снігового покриву досягає 25-35 см, але він не стійкий. Короткочасні морози змінюються тривалими відлигами. До середини травня можливі приморозки, які нищать молоде листя дуба та бука [43, 194].
У межах району переважають такі типи ґрунтів: темно-сірі лісові пилувато-суглинкові, сірі лісові пилувато-суглинкові, світло-сірі лісові пилувато- та піщано-суглинкові [121].
На Хотинській височині зосереджені найбільші за площею лісові масиви в Прут-Дністровському межиріччі [43]. Букові ліси тут приурочені в основному, до розчленованого рельєфу і ростуть головним чином в умовах свіжих грудів, рідше - свіжих сугрудків.
У будові деревостану цих лісів беруть участь бук лісовий, граб звичайний, дуб звичайний, черешня, в'яз шорсткий, клен звичайний, береза бородавчаста, осика, рідше - дуб скельний, клен польовий, клен-явір, берека, ясен звичайний, липа серцелиста.
Підлісок, як правило, не виражений. Поодиноко та розсіяно в ньому трапляються ліщина звичайна, бруслина європейська, бруслина бородавчаста, свидина кров'яна, жимолость пухнаста, ожина шорстка, рідше бузина чорна, вовчі ягоди звичайні, калина-городовина, клокичка периста.
Трав'яний покрив букових лісів не скрізь добре розвинений, часом зустрічаються ліси, в яких трав'яний покрив дуже рідкий або майже відсутній, а ґрунт покритий потужним шаром мертвої підстилки.
2.2. Опис досліджуваних ділянок
В. Шафер [264] відносить F. sylvatica L. до видів, яким притаманний суцільний природний ареал із острівними місцезростаннями. Він зазначає, що західні види, до яких належить F. sylvatica L., як правило, мають такі острови на східних межах своїх ареалів. Головною особливістю цих ареалів є постійність їх центральної частини, тоді як межі - змінні. Зазвичай, враховуючи