РОЗДІЛ 2
РОЗКРИТТЯ ІСТОРИЧНИХ ПРОЦЕСІВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПАМ'ЯТОК АРХЕОЛОГІЇ
2.1. Місце пам'яток археології в туристичній інфраструктурі
Археологічні пам'ятки мають вирішальне значення для розуміння давньої історії, оскільки являють собою єдині джерела при висвітленні її дописемного періоду. Хоча перші писемні свідчення про населення України з'явились 2500 років тому, а давньоруське літописання - на початку ХІІ ст., вони потребують обов'язкових доповнень та корекції даними археології, оскільки писемні джерела містять обмежену і не завжди достовірну інформацію [76, с. 226]. У 90-ті рр. ХХ ст. розпочалось активне дослідження археологічними методами пам'яток XІV - XVII ст., особливо, пов'язаних з історією козацтва. Тож, хоча для вивчення цього періоду історії України наявне досить широке коло писемних джерел, археологічні пам'ятки не втрачають свого значення. Тож, на сьогоднішній день хронологічні рамки загалу археологічних пам'яток визначаються від появи людини, що для України становить приблизно 1 млн. років тому, до рубежу XVII-XVIII ст. Проте в окремих випадках археологічні методи дослідження застосовуються для вивчення об'єктів ХІХ - середини ХХ ст. Це будинки, культові споруди, фортеці, промислові комплекси, затонулі кораблі тощо, інформація про які з різних причин не дійшла до нас або їх було значною мірою змінено. Для локалізації або реконструкції таких об'єктів необхідні зусилля археологів, і, відповідно, вони потрапляють до розряду археологічних пам'яток [319, с. 150-151].
Пам'ятки археології прийнято поділяти на такі види, як поселення, поховання, давнього мистецтва та епіграфіки, пов'язані з виробництвом та давніми культами.
Головним типом археологічних пам'яток є величезна кількість стародавніх поселень. Поселення визначають як місце перебування людського колективу, обране на тривалий час, яке має житлові та робочі приміщення, штучно створений житловий майданчик та деяку територію, що до нього прилягає. Ця категорія пам'яток археології поділяється на неукріплені та укріплені. До перших відносять стоянки та селища, які характеризуються малопотужним культурним шаром [370, с. 136]. На відміну від них, укріплені одним або кількома земляними, деревоземляними, глинобитними, кам'яними або цегляними валами та зовнішніми ровами мають досить потужний культурний шар, їх залишки можна помітити неозброєним оком. Укріплені поселення поділяють на городища, давні міста та фортеці [76, с. 260-266; 319, с. 151-157].
Другою значною категорією археологічних пам'яток є поховальні поховання. До них відносять ґрунтові могильники, курганні групи, окремі кургани та поховання. Для деяких археологічних культур поховання являють собою головні джерела дослідження культури її носіїв. Ямна, катакомбна та зрубна археологічні культури своїми назвами завдячують саме особливостям поховального обряду. Цінність поховань з історичної точки зору полягає в тому, що більшість із них, виникнувши в короткий проміжок часу, зберегли певний зріз епохи [76, с. 266-269; 319, с. 157-159].
Досить значну групу становлять пам'ятки, пов'язані з виробництвом, до яких відносять рудники, шахти, штольні, кар'єри, плавильні, майстерні, давні сільськогосподарські ділянки, винодавильні, солеварні, рибосольні цистерни, склади керамічного посуду, залишки транспортних та гідробудівельних споруд - шляхи, мости, штучні водоймища, пристані, канали, греблі, водогони [76, с. 270-272; 319, с. 162-163].
З давніми культами пов'язують такі категорії пам'яток, як мегалітичні споруди (дольмени, кромлехи, менгіри), зольники, святилища, капища та інші культові споруди, збудовані спеціально для богослужіння та інших релігійних відправ [76, с. 272-277; 319, с. 159-162].
Пам'ятки давнього мистецтва та епіграфіки поділяють на наскальні зображення (малюнки, петрогліфи), монументальну скульптуру (стели, ідоли, статуї); епіграфічні пам'ятки є написами та малюнками, виконаними не на основному матеріалі для письма, а на різних предметах чи випадкових, не призначених для цього, поверхнях [76, с. 277-283; 319, с. 164].
Певні археологічні пам'ятки, наприклад, не пов'язані з поселенням оборонні споруди, виділяють в окрему категорію. До них відносяться Змієві вали, Траянові вали, Українська оборонна лінія, сторожові кургани, майдани тощо) [76, с. 283-284].
Пам'ятки археології становлять одну з найчисельніших категорій історико-культурної спадщини України. На сьогоднішній день її археологічна частина становить близько 58 тисяч перебуваючих на обліку об'єктів (хоча облікову документацію складено майже на 40 тисяч) [382, с. 120], проте їх орієнтовна кількість може становити 250-300 тисяч [189, с. 175]. Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1761 "Про занесення пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" містить перелік 418-ти пам'яток археології національного значення.
Такі хронологічна та типологічна різноманітність пам'яток археології створює значні можливості для висвітлення засобами туризмі широкого кола питань, пов'язаних з особливостями життя стародавнього населення України. Проте в туристичній інфраструктурі пам'ятки археології представлені досить слабо. З 418-ти пам'яток археології національного значення тією чи іншою мірою до нею залучаються лише 54, тобто 13%. Проте більшість являють собою не екскурсійні туристичні об'єкти, які слабо пристосовані до функціонування в культурно-пізнавальному туризмі. Вони згадуються лише побіжно, а цілеспрямовано відвідуються переважно в індивідуальному порядку. Екскурсійними туристичними об'єктами виступають лише 14 пам'яток археології, причому, переважно, комплексного характеру. Це становить лише 3,3 % від загальної кількості пам'яток археології національного значення. Метою розділу є розкриття причин цього явища на основі вивчення сучасного стану використання пам'яток археології в туристичній діяльності. Виявлення цих чинників дозв
- Київ+380960830922