РОЗДІЛ 2
УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ, ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово-кліматичні умови Харківської області
Дослідне поле ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, де проводились досліди, розташоване в Харківському районі Харківської області в передмісті обласного центру.
Харківська область знаходиться на північному сході України в її лівобережній частині на межі двох ландшафтних зон - Лісостепу і Степу [122, 98]. До лісостепової зони відноситься північно-західна, приблизно четверта частина Харківської області, а інша (близько 75%) - до степової зони [122].
Загальна земельна площа області складає 3141,2 тис. га, в тому числі сільськогосподарські угіддя - 2480,5 тис. га. Значна частка припадає на орні землі. Розораність території Харківської області становить 60%, а площі сільськогосподарських угідь - 82% [13].
Грунтоутворюючою породою переважно є леси. Інші породи (глини, піски, елювій піщаників, мергеля, крейди) займають незначну площу.
Основні ґрунти області - чорноземи. Вони займають 1775,21 тис. га (75,1%) від всієї площі сільськогосподарських угідь, серед яких 1617,59 тис. га (86,1%) припадає на ріллю. Чорноземи представлені наступними підтипами: типовими, звичайними і чорноземами на нелесових породах. Вміст гумусу в верхньому шарі становить 4-6%. Ці ґрунти добре забезпечені найважливішими поживними речовинами, але мають недостатню кількість рухомих форм азоту і фосфору. Крім того чорноземи області недостатньо забезпечені рухомими формами таких біологічно важливих мікроелементів, як молібден і цинк.
Опідзолені ґрунти займають 253,70 тис. га (10,7%) сільськогосподарських угідь і серед них 191,61 тис. га (10,2%) ріллі. Вони поширені в лісостеповій частині. Серед опідзолених грунтів переважають чорноземи опідзолені, що за своїми фізико-хімічними властивостями близькі до чорноземів типових і мають вміст гумусу до 5%, а також темно-сірі, сірі і світло-сірі лісові грунти з вмістом гумусу від 2 до 4,4%. Серед сільськогосподарських угідь 6% займають лугові грунти. Питома частка інших грунтів у сільськогосподарському використанні значно менша.
Близько 41% площі області зайнято еродованими видами [98].
Утворення еродованих грунтів є в основному результатом нераціональної господарської діяльності [122].
За забезпеченістю рухомими формами поживних речовин ґрунти області характеризуються наступними показниками: 65,9% площі мають середній вміст рухомого фосфору, близько 18,7% - низький рівень, 87,1% площі відноситься до груп підвищеного і високого вмісту рухомих форм калію [98].
Клімат області помірно континентальний із зростанням континентальності в напрямку з північного заходу на південний схід.
Зима починається в середині листопада з переходом середньодобової температури повітря нижче 0?C. Холодний період з температурою нижче 0?C триває на півночі області в середньому 135 днів, на півдні - менше 125 днів. Із зниженням температури за 0?C утворюється стійкий сніговий покрив, що зберігається в середньому 100-110 днів. Взимку опади випадають в основному у вигляді снігу. Часто трапляються відлиги. На глибині 25 см (за даними Харківської обсерваторії) без морозу проходить 267 днів, на глибині 150 см - 301 день. Найбільша глибина проникнення в грунт нульових температур складає 160 см.
Весна настає 20-21 березня в південних районах і 24-25 березня в північних районах області з переходом середньодобової температури вище 0?C. Перехід середньодобової температури повітря вище +5?C відбувається в першій декаді квітня. Весна настає пізніше, ніж це обумовлює широта області і супроводжується нерідким поверненням холоду.
Початок літа можна віднести до середини травня. В південних районах воно починається 13-14 травня, а в північних - 14-16 травня з переходом середньодобової температури повітря вище +15?C. Літо помірно тепле, іноді жарке з достатньою, за середніми багаторічними даними, кількістю опадів. Влітку над областю поширені слідуючі основні типи погоди: малохмарна погода з розвитком конвективної хмарності до півдня і розтіканням її до вечора; спекотна і суха, температура підвищується до 36-39?C, що призводить до посухи і суховіїв; похмура з дощами погода, яка супроводжується похолоданням. Влітку відмічається максимум числа днів з опадами, найменша повторюваність хмарного неба. Опади найчастіше носять характер суцільних дощів, зливи трапляються рідко, але досягають значної інтенсивності.
В південно-східній і східній частині області посушлива погода супроводжується суховіями, які інколи можуть досягати значної сили і пошкоджувати при цьому сільськогосподарські культури та видувати поверхневі шари грунту (пилові бурі). В північно-західних районах суховійних днів менше.
Початок осені відносять до першої декади жовтня з переходом середньодобової температури повітря нижче +10?C. Жовтень характеризується різким зниженням температури. Осінь, особливо її друга половина, відрізняється тривалими, незначними опадами і безсонячною погодою.
Середньомісячні і середньорічні температури повітря в області підвищуються з півночі на південь і різниця між ними в окремих районах незначна. Так, середньорічна температура повітря становить на півночі 6,4-6,7?C, півдні - 7,2-7,6?C. Найхолоднішим місяцем є січень з середньою температурою (-7,3)-(-7,5?C) на півночі і (-6,6)-(-7,2) на півдні. Найтеплішим місяцем є липень з середньою температурою відповідно 20,2-20,8?C і 21,2-21,5?C.
Мінімальні температури досягають -40?C, максимальні - +41 - +42?C [122, 98, 123].
Тривалість вегетаційного періоду по області становить 196-207 днів. Сума позитивних середньодобових температур коливається в межах від 3000?C до 3350?C, вище +5?C - відповідно 2900-3250?C, вище +10?C - 2625-2945?C і вище +15?C - 2070-2400?C [1].
Середньорічні суми опадів по області коливаються від 457 до 568 мм. За річною кількістю опадів Харківська область відноситься до місцевостей з достатнім середнім річним зволоженням. Але розподіл опадів як на протязі року, так і на території, нерівномірний. Середньо
- Київ+380960830922