РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клініко-параклінічна характеристика жінок дослідних груп.
Для вирішення поставлених завдань нами проведений клініко-параклінічний аналіз історій хвороб гінекологічного відділення Івано-Франківського міського пологового будинку 134 жінок у віці від 40 до 50 років. Для визначення залежності виникнення дефіциту статевих гормонів від тривалості періоду менопаузи жінки основної групи були розділені наступним чином:
І - група порівняння - 42 (31,3 %) жінки з фізіологічною менопаузою середнім віком 45,32±2,64 роки та тривалістю перебування їх в менопаузі 2,88±0,62 роки;
ІІ - основна група - 63 (47,0 %) жінки з постоваріоектомічною менопаузою середній вік яких склав 44,61±2,08 років, а середній термін після операції 2,32±0,98 роки;
ІІІ - контрольна група - 29 (21,7%) жінок із збереженим фізіологічним менструальним циклом середнім віком 44,69±1,02 роки.
Розподіл жінок порівняльної і основної груп на підгрупи базувався на даних наукових досліджень цілого ряду авторів про наявність десинхронізованих змін у перебігу патологічних процесів, пов'язаних з гормональним дефіцитом в результаті фізіологічного [підгрупа Іа з терміном тривалості менопаузи до 2 років - 22 жінки (52,4%) і підгрупа Іб - 20 жінок (47,6%) з тривалістю менопаузи від 2 до 5 років] або оперативного виключення функції яєчників [відповідно ІІа - 41 жінка (65,1%) і ІІб - 22 жінки (34,9%)] залежно від тривалості менопаузи [4, 7, 77].
Таким чином, середній вік жінок у яких була проведена тотальна оваріоектомія в кожній групі відповідає віку жінок у групі з фізіологічною менопаузою, що дозволяє порівнювати отримані дані між різними клінічними підгрупами.
Більшість жінок, які складають ІІ основну групу, були прооперовані з приводу доброякісних новоутворень матки (табл. 2.1). Оперативне втручання було проведено на тлі фізіологічного менструального циклу у 38 (60,3%) жінок, у 25 (39,7%) жінок спостерігались різноманітні порушення, частіше у формі менометрорагії.
Таблиця 2.1
Розподіл жінок основної групи за причинами оперативного втручання
Нозологічні одиниціКількість випадківАбсолютна
кількістьВідносна
кількість, %Ускладнена міома матки2031,7Міома матки з полікистозом яєчників1727,0Міома матки1523,8Киста або кистома яєчників914,2Атипова гіперплазія ендометрію23,3
З наведених у таблиці 2.1 даних видно, що у 82,5% жінок показанням до хірургічного втручання була міома тіла матки або великих розмірів, або у поєднанні з геморагічним чи больовим синдромами. Розширення раніше запланованого об'єму операції (тотальне видалення яєчників) відбувалося за рішенням хірурга лише в ході самої операції і базувалося на основі візуального аналізу патологічних змін, які проявлялися у зміні макроструктури яєчників, що відображалося в протоколах операції і у вивчених історіях хвороби. Окрім того, тактика лікаря часто скеровується онкологічною настороженістю, що приводить до того, що близько у 10% жінок видаляються гістологічно незмінені яєчники, а в 66,7% варіанти патології, що не потребують тотального видалення яйників.
Обґрунтованість радикального лікування з хірургічним виключенням функції яєчників у жінок пізнього репродуктивного періоду продиктована результатами гістологічного дослідження макро-мікропрепаратів яєчників і матки. Дані, отримані в ході обробки архівних матеріалів, представлені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Дані щодо патогістологічних змін яєчників після тотальної оваріоектомії у жінок основної групи
Гістологічний тип патологічного процесуАбсолютна
кількістьВідносна кількістьГістологічно не змінені яйники69,5%Муцинозні пухлиниПсевдомуцинозні без проліферації23,2Багатокамерні муцинозні11,6Епітеліальні пухлиниЦіліоепітеліальні доброякісні1015,9Пухлиноподібні процесиФолікулярна киста білого/жовтого тіла4063,5Запальні процеси23,2Ендометріоз23,2Разом63100
В анамнезі у 6 жінок основної групи раніше були проведені операції на яєчниках: у 4 з приводу кисти яєчників, у 1 - апоплексії яєчника і у 1 - із швидким ростом міоми матки у поєднанні з кистою яєчника.
Ще дві жінки були прооперовані з приводу позаматкової вагітності. Результатом таких хірургічних втручань було часткове або повне одностороннє видалення яєчника.
Враховуючи безпосередній вплив екстрагенітальної патології на розвиток постменопаузального остеопорозу, при вивченні анамнезу та об'єктивному обстеженні жінок основної групи було встановлено, що серед екстрагенітальних захворювань найбільш часто зустрічалися остеохондроз хребта, гіпертонічна хвороба та вегетосудинна дистонія по гіпертонічному типу, а також захворювання щитовидної залози (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Структура екстрагенітальної патології у жінок дослідних груп (%)
Екстрагенітальна патологіяГрупа дослідженняІ (n=42)ІІ (n=63)ІІІ
(n=29)Остеохондроз45,246,041,4Гіпертонічна хвороба і ВСД по гіпертонічному типу19,020,620,7Хронічний гастрит і гастродуоденіт14,312,710,3Гепатит/гепатоз, холецистит, жовчнокам'яна хвороба23,822,220,7Виразкова хвороба шлунку/12-ти палої кишки9,57,96,9Сечокам'яна хвороба, цистит7,16,36,9Пієлонефрит11,911,110,3Варикозне розширення вен н/к, тромбофлебіт7,17,96,9Захворювання щитоподібної залози14,315,913,8 Дані аналізу показників представлених у таблиці 2.3 свідчать, що відносна кількість жінок із супутньою екстрагенітальною патологією в порівняльній, основній та контрольній групах практично за всіма нозологічними одиницями достовірно не відрізнялися. Зважаючи, що частота зустріваності супутніх захворювань схожа у обстежених жінок цих груп, можна стверджувати про нівелювання впливу екстрагенітальної патології на отримані результати. Однак, всі жінки основної групи з постоваріоектомічним типом менопаузи відмічають погіршення перебігу супутньої екстрагенітальної патології.
Враховуючи те, що маса кісткової тканини залежить від рівня статевих стероїдних гормонів було п