РОЗДІЛ 2
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ ГУМАНІСТИЧНО СПРЯМОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА В
ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС
2.1. Функціонально-прогностична модель виховання гуманістично спрямованої
особистості підлітка в позаурочний час
Оптимізація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в
позаурочний час тісно пов’язана з перебудовою організаційних структур,
спрямованих на реалізацію принципів особистісно орієнтованого підходу до
виховання учнівської молоді.
Особливе значення в організації процесу виховання гуманістично спрямованої
особистості підлітка в позаурочний час належить розробці й обґрунтуванню
функціонально-прогностичної моделі виховання такої особистості.
Вирішення цього завдання нашого дослідження вимагало дотримання трьох умов.
Перша: організаційно-управлінська, сутність якої полягала в завчасному
плануванні програми пошуку нових механізмів педагогічної взаємодії всіх
учасників навчально-виховного процесу. Програмою експериментальної роботи
передбачалося залучення підлітків до управління учнівськими творчими
об’єднаннями, які створені у загальноосвітніх навчальних закладах.
Друга: змістовно-цільова, яка передбачала організацію (за розробленими нами
рекомендаціями) роботи різноманітних суспільно-гуманістичних об’єднань за
інтересами, факультативів, гуртків, інших форм і видів діяльності підлітків у
позаурочний час.
Третя: науково-методична, яка спрямовувалася на вдосконалення
науково-теоретичної й методичної підготовки класних керівників до здійснення
процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка, формування в
них умінь і навичок застосовувати знання у практичній діяльності.
Організовуючи дослідно-експериментальну роботу, ми спиралися на висновки,
зроблені при вивченні теоретичних основ виховання гуманістично спрямованої
особистості, зокрема, про те, що виховання такої особистості – складний і
багатогранний процес, функціонально-прогностична модель якого залежить від
таких факторів, як мета виховання; внутрішня і зовнішня політика держави й
завдання, які стоять перед суспільством у конкретний історичний період і в
майбутньому; система виховання, в основу якої покладено особливості
суспільно-політичного та соціально-економічного життя; час, присвячений
проведенню позаурочної діяльності; наявність матеріально-технічної бази в
загальноосвітньому навчальному закладі; вікові особливості учнів, їхні інтереси
й нахили; науково-теоретичний і методичний рівень, педагогічна компетентність
класних керівників тощо.
Отже, організація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості
підлітка у позаурочний час виходить із концепції цілісного виховання людини і
передбачає модифікацію цілей, форм і методів, що використовуються педагогами, а
також включає: а) організацію виховної діяльності педагога; б) організацію
розвивально-виховної діяльності учнів; в) оновлення змісту діяльності,
спілкування, пізнання, способу життя підлітків шляхом впровадження педагогічних
інновацій.
Вивчення теоретичних основ виховання гуманістично спрямованої особистості,
аналіз практики виховної роботи загальноосвітніх навчальних закладів на
передній план висуває завдання розробки та впровадження
функціонально-прогностичної моделі виховання гуманістично спрямованої
особистості підлітка у позаурочний час.
У зв’язку з вирішенням цього завдання для нас важливо було з’ясувати, як у
науковій літературі трактуються поняття “моделювання”, “модель”, якими є типи
та як здійснюється процес моделювання виховного процесу, і на цій основі
розробити функціонально-прогностичну модель процесу виховання гуманістично
спрямованої особистості підлітка.
Моделювання, за визначенням авторів Філософського енциклопедичного словника, є
методом дослідження об’єктів пізнання за їх моделями; побудова і вивчення
моделей реально існуючих предметів і явищ (органічних або неорганічних систем,
інженерних пристроїв, різноманітних процесів – фізичних, хімічних, біологічних,
соціальних) й об’єктів, які конструюються для визначення або поліпшення їхніх
характеристик, раціоналізації способів їх побудови, управління ними тощо [176,
с.381].
“Під моделлю, – пише В. Штофф, – слід розуміти таку розумово реалізовану
систему, яка, відображаючи чи відтворюючи об’єкт дослідження, здатна замінити
його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об’єкт” [191, с.19].
Філософський енциклопедичний словник соціальних термінів [178, с. 235] дає таке
визначення поняття “модель” (з франц. modele) – це уявний чи умовний
(зображення, опис, схема, креслення, графік, карта тощо) образ якого-небудь
об’єкта, процесу або явища, що використовується як його “представник”.
До моделювання, як методу дослідження об’єктів пізнання за їхніми моделями,
висувають певні вимоги, зокрема:
- цілеспрямованість, тобто поєднання компонентів моделі з поставленою метою та
очікуваним результатом;
- відповідність (подібність) моделей до системи оригіналу;
- нейтральність моделі, тобто вона повинна бути вільною від суб’єктивного
впливу;
- цілісність моделі.
Моделювання педагогічних процесів, зазначає В. Штофф [191, с.14], поділяється
на кілька етапів, серед яких визначають такі:
* постановка мети розв’язання педагогічної проблеми за допомогою моделі;
* визначання основних компонентів педагогічної системи, які становлять її
сутність;
* виявлення об’єктивно існуючих взаємозв’язків між компонентами системи;
* переведення компонентів системи на абстрактну мови (символіку);
* вибір способів зображення моделі та її побудова.
Провідним методом оновлення системи, введення в неї новацій, зазначає
М. К
- Київ+380960830922