РОЗДІЛ 2
ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ КОЛІЗІЙ В ЗАКОНОДАВСТВІ
2.1. Превентивні заходи проти виникнення колізій
Вирішити проблеми колізій в законодавстві України можна шляхом попередження їх
виникнення або подолання вже існуючих. На нашу думку, попередження колізій є
процесом набагато простішим, ніж їх подолання на етапі правозастосування.
Серед превентивних або попереджувальних заходів проти виникнення колізій можна
відзначити наступні: 1) прогнозування та планування нормотворчої діяльності; 2)
вдосконалення законодавчої техніки; 3) проведення правової експертизи проектів
нормативно-правових актів; 4) систематизація законодавства.
Нормотворча діяльність – це один з найважливіших видів суспільної діяльності,
її принциповою відмінністю та особливістю є те, що вона має характер механізму
реалізації (задає правила та створює відповідні умови) стосовно інших видів
діяльності. Кожна держава встановлює у суспільних відносинах певний порядок,
який за допомогою законодавства формулює у правових нормах, забезпечує його та
охороняє.
З метою науково обґрунтованого формування поточних та перспективних планів і
програм нормотворчої діяльності суб’єкти нормотворення організовують роботи з
прогнозування такої діяльності. Прогнозування нормотворчої діяльності – це
систематичне дослідження, що безперервно проводиться з метою отримання науково
обґрунтованої інформації про майбутній стан, основні напрями, стадії та часові
параметри розвитку держави і права. Проблема змістовного наповнення,
організації і реалізації прогнозування нормотворчої діяльності все більше
привертає увагу як науковців, так і управлінців-практиків.
Відомими в Україні результатами роботи у цьому напрямі є Концепція розвитку
законодавства про державну службу в Україні, затверджена Указом Президента від
20 лютого 2006 р. № 140 [83] та проект Закону України “Про нормативно-правові
акти” [84], розроблений народним депутатом України І. Зваричем. В останньому, в
ч. 2 ст. 24 передбачено, що перспективний план нормотворчої діяльності
затверджується суб’єктом нормотворення, якщо інше не передбачене законом:
1) на строк своїх повноважень на початку нової каденції – для суб’єктів
нормотворчої діяльності, які обираються чи призначаються на визначений
Конституцією України чи законом строк;
2) строком на п’ять років, якщо інше не передбачено законом – для суб’єктів
нормотворчої діяльності, які діють протягом невизначеного часу.
На підставі аналізу вітчизняного і світового досвіду щодо підходів до
прогнозування нормотворчої діяльності, зокрема аналізу зазначених вище джерел
інформації, можна зазначити наступне.
Залежно від рівня та компетенції суб’єкта нормотворення мають застосовуватися
певні види прогнозування нормотворчої діяльності. Розробляючи щорічні плани
законопроектних робіт, а також програми нормотворчої діяльності з розвитку
всієї системи нормативно-правових актів в Україні, необхідно використовувати
результати державознавчого і правового прогнозування. Державознавче
прогнозування визначає можливі майбутні зміни основних параметрів держави:
цілей, функцій та системи органів державної влади, державного управління та
місцевого самоврядування, співвідношення громадянського суспільства і держави
тощо. Правове прогнозування надає інформацію про можливий майбутній стан права:
системи нормативних актів, правових відносин, суспільної правосвідомості,
механізмів реалізації права тощо.
Прогнозування нормотворчої діяльності має проводитися виходячи з прогнозів,
планів та програм щодо інших видів діяльності, зокрема державного управління,
економіки, внутрішньої та зовнішньої політики, оборони, соціальної та
науково-технологічної політики, охорони здоров’я і довкілля тощо. Для уникання
можливого дублювання або протиставлення пропозицій різних органів влади, які
здійснюють управління за певними напрямами або видами діяльності, чинними
процедурами планування і прогнозування нормотворчої діяльності (наприклад,
запропонованими в Тимчасовому регламенті Кабінету Міністрів України)
передбачено попереднє збирання та обробка всіх пропозицій єдиним органом влади
(Міністерством юстиції України), а також доопрацювання зведених планів та
прогнозів усіма зацікавленими органами центральної державної влади із
залученням експертів.
Розробляючи окремі проекти нормативних актів, планів та програм нормотворчої
діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, слід
використовувати галузеве та локальне прогнозування нормотворчої діяльності.
Галузеве прогнозування нормотворчої діяльності забезпечує підготовку прогнозів
розвитку окремих галузей права, локальне стосується майбутнього стану окремих
елементів правової системи, наприклад правових інститутів або окремих правових
норм.
Прогнози нормотворчої діяльності, як правило, розробляються на період не більше
ніж 15-20 років. При цьому для потреб поточного планування нормотворчості мають
розроблятися короткотермінові прогнози (в межах 1-5 років), а для
перспективного – середньо - (в межах 5-и років) або довготермінові (в межах
15-20 років) прогнози.
Прогнози нормотворчої діяльності мають базуватися на положеннях:
– стратегічних загальнодержавних документів, зокрема Стратегії економічного та
соціального розвитку України на відповідні роки, Концепції реформування
податкової системи, Стратегії реформування державної служби, довгострокових
(перспективних) програм діяльності Кабінету Міністрів України;
– стратегій, концепцій, програм окремих галузей політичних, економічних,
соціальних відносин тощо;
– концепцій розвитку законодавства України, галузей права, окремих правових
інститутів тощо.
Для прогнозу
- Київ+380960830922