розділ 2.1. Поняття "загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права"
2.1.1. Становлення поняття "загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права" у юридичній науці
Поняття "загальнолюдськості" може бути покладене в основу нормативного потенціалу права, що випливає з єдності людської природи, і виражає те, що може бути покладене в основу світового консенсусу [223]. Як зазначав Г.В.Мальцев, людству необхідно мислити по-новому не лише для того, щоб вижити, уникнути миттєвої ядерної катастрофи чи повільного виродження людей внаслідок екологічних чи інших трансформацій, але й перелаштувати своє життя таким чином, щоб в майбутньому світ вийшов на найбільш високий рівень цивілізації, відчув повною мірою свою цілісність і єдність, знайшов би достатній ступінь гармонії через співробітництво, співтворчість, співрозвиток [224].
Впровадження нового поняття зумовлене насамперед всесвітнім процесом глобалізації, що є багатоплановим і багатомасштабним та охоплює усі сторони життя суспільства, взаємопов'язує національні соціальні системи в єдину світову систему в такій мірі, що події в одній частині світу можуть мати негайне значення для окремих осіб і їх об'єднань в найвіддаленіших частинах глобальної системи [225]. Одним із найістотніших аспектів цивілізації є насамперед своєрідне об'єднання людства - світ поступово стає економічно, політично єдиним.
Як зауважив Є.Т.Усенко, в історичному процесі інтеграції людського суспільства право відіграє принаймні подвійну роль: по-перше, воно є однією з фундаментальних ліній у світовому об'єднувальному процесі (поряд економікою, культурою, наукою та ін.), а, по-друге, воно є специфічною формою впорядкування і стимулювання інтеграційного процесу, консолідації його змістовних і організаційних структур, що є надзвичайно суттєвим [226].
Таким чином, з огляду на всепланетарний процес глобалізації, потребує уніфікації і сфера нормативного регулювання, і, як зазначав В.Михеєв, "можливим та необхідним стає створення єдиного світового правового поля" [227]. Разом з тим, зауважимо, що уніфікація правового регулювання, на відміну від інших видів чи форм уніфікації, має низку особливостей.
По-перше, уніфікація правового регулювання не породжує нових глобальних проблем, а сприяє розв'язанню вже існуючих, тоді як уніфікація в інших сферах, позбавивши людство автономності його складових, як відомо, робить усю глобальну систему вкрай вразливою до різного роду загроз (збоїв у всесвітній комп'ютерній мережі, коливань ринків у світовому масштабі і т.д.). По-друге, наслідком уніфікації, що викликає особливе побоювання, є нівелювання духовного, культурного розмаїття, повне уодноманітнення світу, а також "культурна нерозбірливість - практично весь культурний та інформаційний продукт залучається до загального плавильного тигля" [228]. У випадку уніфікації правового регулювання мова не йде про гомогенізацію людства в цілому, гомогенізацію культур (у широкому значенні) чи правової культури зокрема. Остання, виступаючи складовою частиною культури взагалі, не позбавлена етнічних аспектів, і подібно до політичної культури, в деяких випадках настільки етнічно специфічна, що її втрата може означати припинення самостійного існування окремого етносу [229]. Кожне суспільство має право залишатися самим собою, зберігаючи свої власні надбання та цінності. Проте у зовнішній сфері необхідно будувати відносини на засадах, що розділяються усіма. По-третє, зближення національних правових систем між собою, а також з міжнародно-правовою системою, як слушно зауважив А.М.Васільєв, відбувається не в сенсі нівелювання відмінностей, а в сенсі розширення взаємодії і в перехрещуванні предметів регулювання [230].
Таким чином, право, з одного боку, є невід'ємною складовою культури (в широкому сенсі), частиною культурної спадщини, і має певні національні особливості, з іншого боку, як регулятор суспільних відносин воно покликане забезпечити врегулювання інтересів найрізноманітніших суб'єктів у всесвітньому масштабі на єдиних засадах. Духовні чи матеріальні відмінності між державами не повинні заважати знаходити спільні універсальні стандарти, на яких будуть ґрунтуватися домовленості як у відносинах між ними, так і щодо інших суб'єктів. Примат загальнолюдських цінностей дозволяє по-новому підійти до правового регулювання, здійснюючи його на єдиних нормативних засадах.
В основі загальнолюдських правових засад лежать загальнолюдські цінності. Безперечно, що економічна, інформаційна, комунікаційна глобалізація неминуче супроводжується глобалізацією цінностей. Створення єдиної системи цінностей, як зазначає німецька дослідниця Анна Крайкемайер, є передумовою для вирішення конфліктів, в основі котрого лежить відмінність інтересів, мирним шляхом [231], що є особливо важливим за наявності ядерного та біохімічного арсеналів. Слід погодитися з В.Фрідманом, що "спільний інтерес людства в ядерну епоху обов'язково повинен мати пріоритет над багаточисельними традиційними відмінностями національного, расового, ідеологічного чи іншого порядку" [232].
Таким чином, можемо констатувати, що інтернаціоналізація ідеалів [233], в тому числі правових, котрі стають загальнолюдськими, призвела до оформлення на універсальному (світовому) рівні певної системи принципів права, тобто нормативних засад права, що окреслилися в процесі розвитку правової культури усієї людської цивілізації та втілюють її найкращі здобутки в правовій сфері. Саме такі принципи права можна назвати загальнолюдськими або, з огляду на їх зумовленість світовим, наднаціональним, загальноцивілізаційним рівнем розвитку, - також загальноцивілізаційними принципами права.
Термін "загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права", на наш погляд, найбільш адекватно відображає принципи права як суспільного регулятора - права, яке за самою своєю природою "придатне до сприйняття всепланетарного руху до свободи, загальнолюдських цінностей, прав людини, до того, щоб бути їх виразником і носієм" [234]. Даний т
- Київ+380960830922