РОЗДІЛ 2.
Когнітивні функції
українського дитячого фольклору, реалізовані
у процесі опанування часопросторової моделі
світу й антисвіту
Доопераціональне мислення, яке за Ж.Піаже, активізується у дітей від двох до
семи років, є першою із кількох стадій когнітивного розвитку, які послідовно
проходять діти на шляху свого розуміння світу. Вони вибудовують свою окрему
реальність, або «країну дітей» за Г.С.Виноградовим, шляхом конструювання,
експериментів, досліджуючи принципи функціонування світу. Доопераціональний
період розвитку мислення має два етапи: допонятійний (2–4 роки) та інтуїтивний
чи перехідний (5–7 років) [81, с. 332]. Когнітивний потенціал мислення дитини
двох років відрізняється від немовляти перед усім здатністю до символічної
репрезентації, тобто використання дій, образів і слів для зображення подій чи
власних переживань. У 2,5 роки діти можуть гратися в символічні ігри за
допомогою бутафорських предметів, які нагадують реальні об‘єкти, а у 3,5 роки
вони вже здатні зображати різні об‘єкти за допомогою не схожих на них предметів
або взагалі з уявними предметами. М.Ф.Грушевський у своїй книзі «Дитина у
звичаях і віруваннях українського народу» цитує: «Оце, бач, Явтусю, з ріжками
паличка, оце буде молода у вінку, оце й молодий, їде її сватати, а вона ба як
тіка од нього (паличка якраз скотилася з горбка). А оце батьки її лають. А оце
його корови, ті, що мати казали! [40, с. 44]». Антропоморфізіція предметів,
розігрування ланцюга подій відповідно до оточуючих реалій надзвичайно властиві
дитячій субкультурі і фольклору як її виразникові. «Людське мислення постійно
послуговується аналогіями» – писав американський учений Дж. Оппенгеймер [192,
с. 127]. Аналогія – це ефективний когнітивний інстумент, завдяки якому
відбувається чимала кількість класифікаційних процесів, реалізованих у дитячому
фольклорі. На думку Д.Халперн, більшість загальних висновків зроблено завдяки
поміченій подібності (аналогії і метафори) між двома чи більше ситуаціями [169,
с. 434]. Щоб витягти порошину з ока, діти відтягують повіку, моргають і
приказують: «Порошко, порошко, вийди на дорожку, Дам тобі горошку! [43, с.
83]». За принципом аналогії застосовуються і ворожіння, зокрема і дитячі:
«Вилий воду на колоду: чи на грім, чи на дощ, чи на блискавицю? [43, с. 61]».
Р.Стернберг спостеріг, що мислення за аналогією активізується для прийняття
рішення, проводячи паралелі зі своїм чи чужим досвідом [198, с. 353].
Здатність мислити за аналогією спричиняє появу здатності помічати спільне між
двома об‘єктами, не пропускаючи і відмінностей. Американський вчений У.Гордон,
засновник групи «Синектика», яка послуговувалася аналогіями у вирішенні задач,
розглядав чотири типи аналогій: особиста (для вирішення задачі необхідно уявити
себе частиною явища, що аналізується), пряма (порівняти задачу з рядом інших із
зовсім іншої області аналізу), символічна (потрібно відмежуватися від рамок, що
накладаються словами, і уявити чіткий зоровий образ явища) і фантастична
(втілюється у далеких від реальності ідеях, які можуть бути трансформовані в
практичні рішення) [186, с. 20].
Отже, одним з етапів когнітивного розвитку є набуття вміння помічати певні
аналогії між предметами і явищами та здатності характеризувати одні через інші.
У дитячому фольклору зустрічаються надзвичайно вишукані та поетично складні
метафори. Наприклад, видобуваючи з стебла червону фарбу, діти приказують:
Виїдь, виїдь, крілю, на червонім коню!
Твої сини порубані, попід мости пометані [43, с. 84].
Ця метафора побудована на аналогії червоної фарби і крові, на асоціації
зламаної рослини з порубаною людиною. Можливо, тут використано поетичний прийом
із фольклору дорослих, проте не механічно, а органічно вплетено його вдитячу
гру, додаючи їй драматизму.
На запитання, звідки в них виникають нові ідеї, багато вчених відповідають, що
вирішенню завдань сприяє усвідомлення аналогій і метафор, запозичених із різних
академічних дисциплін [9, с. 9]. Аналогії та метафори, присутні у дитячому
фольклорі, можна разглядати як початковий етап розвитку аналогії як інструмента
наукового мислення. Дитина, аналізуючи і засвоюючи світоглядні засади дорослих,
послуговується подібною системою аналогій. Всі метафори та аналогії
передбачають, що якісь два поняття у чомусь схожі. Вдалі аналогії вказують на
схожість глибинних структур об’єктів навіть тоді, коли останні дуже сильно
відрізняються один від одного. При вдалій аналогії глибинні структури
залишаються в цілому незмінними при переході від невідомого до відомого, тоді
як зовнішні особливості не відіграють вагомої ролі [168, с. 115]. Пошук
аналогій є кроком на шляху до оволодіння процесом метафоризації, вищим щаблем
не лише міфологічнрго, а також і наукового мислення з огляду на твердження,
наведені вище. Метафора, на думку О.Фрейденберг, є образом у двох смислах: вона
міфологічна за формою і «понятійна» за змістом [168, с. 115]. Дитячий фольклор,
а особливо поезія пестування, сповнені образами-символами, які є світоглядною
базою певної культурної спільноти. Отже діти, пізнаючи світ, проходять всі
етапи розвитку міфологічного мислення, застосування його у пізнанні світу і
оперуванні ним. Відповідно як і дорослі, функціонуючи у ритуальній системі,
постійно актуалізують процес пізнання-віднаходження міфологічних смислів.
Показовими в цьому плані є мотиви хліба (співвіднесення дитячої голови і хліба
в пестушках «Печу, печу хлібчик»), мотив дерева життя у колискових («Та щоб ти,
дитиночко, росла як тополя», «...Великой виросни, великой, як верба», «Дуля
буде цвисти, дитя буде рости», прихована перспектива життєвого шляху у
забавлянках типу «Кую, кую ніжку, поїду в доріжку»).
Якщо спів
- Київ+380960830922