Розділ 2
Методика навчання МАГІСТРАНТІВ створення професійно орієнтованих проектів на
основі німецькомовних текстів
2.1. Принципи розробки професійно орієнтованих проектних робіт
На початку цього розділу ми розглянемо, що представляє собою метод проектів.
У своїй праці Є.С. Полат [94, с. 4] вказує, що метод проектів виник ще на
початку 20 сторіччя, коли всі зусилля педагогів були спрямовані на те, щоб
знайти способи, шляхи розвитку активного самостійного мислення дитини, щоб
навчити її не просто запам’ятовувати та відтворювати знання, які дає їй школа,
а вміти застосовувати їх на практиці. І американські педагоги Дж. Дьюі, В.Х.
Кілпатрік та ін. звернулись до активної пізнавальної та творчої сумісної
діяльності дітей при рішенні однієї загальної проблеми. Саме тому метод
проектів спочатку називався проблемним. Проблема, як правило, була суто
прагматичною. Її рішення дозволяло реально побачити результати. Багато уваги
приділялось проблемному методу у вітчизняній дидактиці (М.І. Махмутов; І.Я.
Лернер). Але у нас проблемний метод не пов’язувався з методом проектів. А
головне, як це часто буває у дидактиці, він не був технологічно розробленим.
Якщо метод технологічно не розроблений, він рідко знаходить широке і, головне,
правильне застосування на практиці.
Зазначимо, що в роботах різних дослідників термін “проект” вживається в кількох
значеннях:
як діяльність з проектування;
як матеріалізований продукт такої діяльності, який постає у вигляді
розгорнутого розв’язання будь-якої проблеми матеріального, соціального,
історичного, науково-дослідного характеру, яку учень/студент визначає
самостійно;
3) як у праці Е.Г.Арванітопуло [10, с. 3], як особлива форма організації
комунікативно-пізнавальної діяльності, спосіб організації мовного і
мовленнєвого матеріалу, який можна розглядати як систему комунікативних
завдань, що становлять структуру дослідної діяльності (проектування)
учнів/студентів.
Саме у такому визначенні ми і будемо вживати цей термін у нашому дослідженні.
Сутність цієї методики, на думку В.В. Тітової, полягає в тому, що:
студенти у складі невеликих підгруп творчо працюють над виконанням
професійно-значущого для них проектного завдання;
кінцевий результат роботи, форму якого вибирають самі студенти, має бути
представлений на розгляд інших студентів, викладачів кафедри іноземних мов та
спеціальних кафедр і підлягають колективній оцінці;
викладач іноземної мови виступає у ролі консультанта з питань мови,
організатора створення умов для успішної творчої праці студентів та
спостерігача за її перебігом [121, с. 38].
Розглядаючи типологію проектів, ми зіткнулися з певною кількістю тверджень
вчених-методистів. Так, на думку М.Є. Брейгіної [22, с. 28], існують
монопроекти та колективні проекти; усно-мовленнєві та письмові проекти; видові
та Інтернет-проекти. О.М. Борисова [20, с. 28] розрізняє проекти і мініпроекти.
За кількістю учасників проекту Є.С. Полат [94, с. 6] виділяє особистісні, парні
та групові проекти. Автори “Типової програми… 2004” розрізняють індивідуальні
та групові проектні роботи [144, с. 186].Тут ми вважаємо за потрібне виділити
ще такий тип проектів, як „комбінований“, що містить у собі риси
індивідуальних, парних та групових проектів. Це означає, що учасники проекту
мають змогу обирати, як вони хочуть працювати, вирішуючи загальну для усієї
групи проблему – індивідуально, у парі чи у міні-групі з 3-4 осіб.
За тривалістю Є.С. Полат [94, с. 6] виділяє короткострокові, середньої
тривалості та довгострокові проекти. Вона ж розрізняє їх за домінуючими у
проектах методами чи видами діяльності: дослідницький, творчий,
рольово-ігровий, інформаційний, практико-орієнтований та ін. Згідно
предметно-змістової галузі існують, на її думку, монопроект (в межах однієї
галузі знань) та міжпредметний проект. За характером контактів нею були
виділені внутрішні (регіональні) та міжнародні проекти.
Загальноприйнятою вважається класифікація проектних завдань С. Хайнеса [149],
яка базується на різних методах збору інформації для виконання проекту, різних
джерелах цієї інформації та різних типах презентації виконаної роботи. Згідно з
цією класифікацією пропонується розрізняти такі основні типи проектних
завдань:
інформаційно-дослідницькі проекти, для виконання яких студенти збирають
інформацію, працюючи з різними джерелами цієї інформації у бібліотеках;
проекти-огляди, виконання яких потребує обробки інформації, отриманої через
інтерв’ю та опитування;
виробничі проекти, коли кінцевий продукт виконання проекту презентується у
вигляді стендової доповіді, графіків, таблиць, відеоматеріалів, письмових
доповідей тощо;
організаційно-ігрові проекти, коли результати представляються у вигляді
дебатів, дискусій “за круглим столом”, драматизацій, усних презентацій тощо.
Проте, наскільки нам відомо, у МВІМ немає досліджень щодо такого типу проектів,
як “професійно орієнтований“.
Якщо базуватися на критеріях участі викладача та студентів у процесі вибору
типу, тематики та послідовності виконання проекту, можна, на думку В.В. Тітової
[121, с. 4], виділити такі типи проектів:
керовані (структурні) проекти, коли лише викладач визначає тематику, форму
виконання та необхідні матеріали;
напівкеровані (напівструктурні) проекти, коли у виборі тематики, планування та
організації роботи викладач і студенти беруть участь на рівних засадах;
проекти вільного вибору (неструктурні) проекти, коли лише студенти визначають
для себе усі вищевказані аспекти роботи.
Таке формулювання ми вважаємо більш точним, ніж виділені Є.С. Полат [94, с. 6]
за
- Київ+380960830922