Ви є тут

Узагальнення і систематизація знань з хімії учнів профільних класів середньої загальноосвітньої школи

Автор: 
Ліцман Юлія Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001088
129 грн
Додати в кошик

Вміст

розділ 2.3).
Особистісно-орієнтований підхід характеризується визнанням самобутності,
самоцінності кожної дитини, її розвитку як індивіда, наділеного своїм
неповторним досвідом, отриманим в конкретних умовах соціокультурного довкілля,
у процесі сприйняття і розуміння нею світу людей і речей. Реалізується такий
підхід при врахуванні таких провідних принципів:
- індивідуалізація навчання, яка передбачає, по-перше, засвоєння учнями знань у
темпі, зумовленому їх пізнавальними здібностями, по-друге, створення
можливостей для обдарованих учнів розвивати власні позитивні задатки,
розкривати творчий інтелектуальний потенціал;
- максимальне наближення навчального матеріалу до реалій життя, що сприяє
усвідомленню школярами важливості знань, необхідності постійного їх оновлення;
- спіралевидна побудова навчального матеріалу, що дозволяє повертатися до
раніше вивченого і розглядати його на більш складному рівні. Це, допомагає
слабким учням закріпити знання, а сильним – поглибити; здійснювати постійну
самооцінку учнями власної навчальної діяльності, що дозволяє школяру, з одного
боку, більш усвідомлено ставитися до учіння, а, з іншого боку, спостерігати
засвоєння навчального матеріалу, корегувати власну пізнавальну діяльність;
- реалізація цілісного навчально-виховного процесу, що передбачає органічне
поєднання навчальної роботи в школі і в позаурочний час [19 , с.113-115].
Принцип індивідуалізації навчання виявляється також в диференціації
тренувальних завдань як за провідним прийомом розумової діяльності, так і
рівнем сформованості вмінь узагальнювати й систематизувати.
Системний підхід – це спосіб дослідження, при якому предмет вивчення
розглядається як система. В Українському радянському енциклопедичному словнику
система визначається як “сукупність якісно визначених елементів, між якими
існує закономірний зв’язок чи взаємодія” [31, с. 214]. Серед основних
властивостей системи виокремлють наявність зв’язків між її складовими
елементами; ієрархічну побудову; цілісність; існування властивостей, які
відмінні від властивостей елементів; взаємодія із середовищем тощо.
Ю.В. Васьков вказує, “що педагогічні системи, як соціальні, є відкритими,
динамічними, цілеспрямованими, багатофункціональними, розвивальними,
самокерованими, вірогідними” [19, с.10].
Таким чином, вважаємо, що експериментальна методика узагальнення й
систематизації знань учнів з органічної хімії в 10-х класах хіміко-біологічного
профілю – це певна методична система, оскільки для неї притаманні всі зазначені
вище ознаки. Складовими методичної системи є:
мета навчання;
зміст;
методи формування узагальнення й систематизації знань;
засоби узагальнення й систематизації знань;
організаційні форми навчання;
форми контролю та діагностики результатів навчання (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Методична система узагальнення й систематизації знань з органічної
хімії
Як видно з рис. 2.1 найвищий за ієрархією елемент методичної системи – мета. Її
можна визначити, відповівши на такі запитання: навіщо вчити? Кого вчити? Меті
підпорядкований зміст, який встановлюється шляхом пошуку відповіді на
запитання: чому вчити? До змісту входять факти, поняття, закони, теоретичні
положення, правила, закономірності, висновки курсу органічної хімії. Після
визначення змісту постає питання: як навчати? Відповіддю на нього є вибір
методів, які, у свою чергу, підпорядковані попередньому елементу системи і
зумовлюють вибір засобів навчання, а також організаційних форм. Далі постають
наступні запитання – яких результатів навчання досягнуто? Як сформовані
інтелектуальні вміння в учнів? Отже, останнім елементом системи виступають
форми контролю та діагностики навчальних досягнень й інтелектуальних умінь.
Елементи методичної системи взаємодіють між собою за рахунок функціональних
зв’язків, тобто зв’язків, при яких зміна одного явища викликає за собою зміну
інших. Наприклад, якщо в змісті, як елементі системи, поставлено завдання –
обрати емпіричне узагальнення в формі висновку про якісні реакції органічних
сполук, то його вирішення буде ефективнішим, якщо обрати серед методів –
дослідницький, серед засобів – хімічний експеримент, серед організаційних форм
навчання урок – практичну роботу, а контроль здійснювати у формі спостережень
за діяльністю учнів у процесі виконання практичних завдань і перевірці їхніх
письмових звітів. Зауважимо, що перевіряючи оформлення практичної роботи,
необхідно звернути увагу на висновки, самостійно зроблені школярами.
Наведемо інший приклад взаємодії елементів дидактичної системи. Якщо змістом
виступає теоретичне узагальнення про залежність хімічних властивос–тей алкенів
від будови реакційного центру, то серед методів навчання можуть бути обрані
проблемний, пошуковий, дослідницький, серед засобів – схеми, таблиці, хімічний
експеримент, тренувальні вправи. Організаційними формами будуть урок – лекція,
урок – семінар, урок – практична робота. Формами контролю та діагностики під
час лекцій і семінарів є спостереження за індивідуальною активністю учнів у
процесі вирішення проблемних завдань, сприйняття нової інформації; під час
практичної роботи – як зазначено у попередньому прикладі.
Створення методики узагальнення і систематизації знань десятикласників з
органічної хімії відбувалося також з урахуванням таких положень:
забезпечення сприятливих умов для інтелектуального розвитку школярів у процесі
вивчення зазначеного курсу;
необхідності створення цілісної системи знань про органічні сполуки та їх
перетворення в свідомості учнів;
нагальної потреби цілеспрямованого формування