РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, ПРОЯВИ І ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У
СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ
2.1. Загальні принципи і методика організації констатувальної частини
дослідження специфіки професійної дезадаптації у майбутніх психологів
Теоретичний аналіз проблеми професійної дезадаптації майбутніх
психологів-практиків дав можливість встановити специфіку професійної
дезадаптації, що обумовлюється порушенням у розвитку адаптивності як
особистісної властивості та детермінує активізацію професійної
дазадаптованості. Взаємообумовленість професійної адаптивності та професійної
адаптованості сприяє ефективному функціонуванню адаптивного потенціалу
особистості та розвитку професійного адаптивного потенціалу до майбутньої
професійної діяльності.
Водночас, існуючі дослідження проблеми професійної адаптації/дезадаптації
визначають психологічні чинники, сутнісні характеристики яких, впливають на
визначення її структури та видів. Так виділяється: критерій психічної адаптації
особистості, і відповідно її види: нормальна професійна адаптація, девіантна
професійна адаптація, патологічна адаптація; критерій наявності психічних
станів, активізованих конфліктом, фрустраційною напругою, тривогою, порушенням
балансу в системі “людина-середовище”: аллопсихічна адаптація, інтрапсихічна
адаптація; критерій напруження адаптивних механізмів: блокування мотивованої
поведінки, стан фрустрації, психічний стрес, тривога спроектовує появу
загального адаптивного синдрому [57; 58; 72; 130]. Процес дезадаптації
визначається з позиції функціонування таких внутрішніх психічних чинників
особистості як емоційна напруга, стрес, фрустрація, фрустраційна ситуація,
фруструюча дія, тривога, водночас, взаємозумовленість визначених чинників у
контексті суто професійної дезадаптації майбутніх психологів вимагає
експериментальних досліджень.
Теоретичний аналіз та узагальнення існуючих досліджень дозволяють констатувати,
що професійна дезадаптація розвивається внаслідок порушення адаптивних
механізмів на рівні організму (сенсорна адаптація), суб’єкта (психологічна
адаптація) і особистості (соціальна адаптація) [141]. На рівні організму
професійну дезадаптацію можуть викликати емоційні стани різної інтенсивності,
фізіологічний дискомфорт, порушення у психосоматичній системі, зміни у
чуттєвості аналізаторів та фізіологічні зміни, які впливають на периферичні та
центральні ланки аналізаторів.
На рівні суб’єкта причиною професійної дезадаптації є порушення у процесі
інтеграції індивіда до професійного середовища у контексті засвоєння ним норм,
критеріїв та цінностей професійного середовища і, як наслідок, порушення у
системі психологічних механізмів вирішення професійних завдань. На
особистісному рівні причиною дезадаптації є порушення процесу та результату
інтеграції суб’єкта, результатом якої є рольова поведінка, здатність до
самоконтролю та встановлення адекватного зв’язку з професійним оточенням [99].
Поняття професійної дезадаптації особистості розглядається нами з позиції
функціонування дезадаптованості. Дезадаптованість виникає, якщо патогенні дії
та їх часова локалізація перевищують констатований, суто індивідуальний для
кожної особистості рівень, визначений адаптивним бар’єром до вирішення
професійних завдань. Професійна дезадаптованість призводить до неадекватної,
погано контрольованої поведінки у професійних ситуаціях, конфліктних стосунків,
проблем у професійній діяльності та розв’язанні професійних завдань.
Специфіка нашого дослідження передбачає визначення психологічних чинників
професійної адаптивності та встановлення характеру взаємозв’язків особистісних
та соціальних компонентів професійної адаптації, які формують професійну
адаптованість. У контексті дослідження професійної дезадаптації нами
встановлено, що порушення професійної адаптивності як особистісної властивості
та вплив негативних факторів професійного середовища (навчально-професійне)
призводять до професійної дезадаптованості, які порушують функціонування
адаптивного потенціалу особистості та нівелюють розвиток професійного
адаптивного потенціалу до майбутньої професійної діяльності.
З метою емпіричного вивчення особливостей прояву дезадаптації у
студентів-психологів ми вважаємо, що продуктивним може виявитися дослідницький
прийом, спрямований на встановлення структури особистості, яку ми розглядаємо
як дезадаптованість, що визначає стійкість чи уразливість до дезадаптивних
проблем і переживань.
У нашому дослідженні ми приймаємо за ключову інтерпретацію понять
„адаптованість/дезадаптованість” певну сукупність особистісних якостей, які
виступають у ролі сформованого чи несформованого психологічного механізму
регуляції дій суб’єкта у важких (стресогенних) ситуаціях професійного
середовища.
Таким чином, поняття професійної адаптації і дезадаптації ми операціоналізуємо
через поняття структури і системи. Структурний підхід поки що не є традиційним
для вітчизняної психології, де здебільшого використовується функціональний
підхід. Разом з тим, традиції структурного підходу у вітчизняній психології є,
так як, ще Л. С. Виготський використовував поняття симптомокомплексу [41; 142;
187].
При цьому, ми вважаємо, що деструктивні особистісні якості
психолога-професіонала, які призводять до його дезадаптованості у професійному
середовищі, можна розглядати на рівні прояву конфліктів, неузгоджень,
дискордантності певних якостей у межах одного симптомокомплексу за Г. Айзенком
[237]. Слід підкреслити, що поняття симптомокомплек
- Київ+380960830922