РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКРОНІМІВ ТА ЇХ ЗВ'ЯЗОК З ОРФОГРАФІЄЮ
2.1. Структурні особливості акронімів
2.1.1. Ф о н е т и ч н а с т р у к т у р а а к р о н і м і в.
Акроніми у французькій мові можуть утворюватися декількома шляхами:
використання лише перших літер повнозначних слів вихідного словосполучення,
залучення до структури акроніма, окрім перших літер, інших елементів вихідного
словосполучення (телескопічний метод), шляхом чистого усічення.
Для того, щоб абревіатуру можна було прочитати як звичайне слово, її фонетична
структура повинна відповідати звичайним словам, отже, щоб створити повноцінний
акронім, необхідно створити нову або взяти вже існуючу фонетичну форму слова. У
мові акроніми зіставляють і порівнюють зі структурою вже існуючих повнозначних
слів. Так, слово може складатися з одного, двох, трьох чи більше складів.
Використовуючи результати досліджень К.О.Ганшиної та М.М.Петерсон, проведених
на матеріалі зв’язних текстів, які містять менш, ніж тисячу слів, можна
спостерігати таке: слова, які не є складом, - 4%; слова, які містять один
склад, - 61%; слова, які містять два склади, - 25%; слова, які місять три
склади, - 5%; слова, які містять чотири склади, - 2% [57, с. 5-6]. Звідси
бачимо домінування односкладових слів (61%), друге місце за поширеністю
займають двоскладові слова (21%), кількість інших видів слів у порівнянні з
одно- та двоскладовими словами є незначною (4 – 5 – 2 відсотки).
“Історія французької мови” Ж.Пікош та Ш.Марчелло подає такі дані щодо ситуації
у сучасній французькій мові: “[…] трискладові слова формують 37% з усіх слів,
двоскладові – 36%, чотирискладові – 13%, односкладові – 10%; слова, що містять
більше, ніж чотири склади – 4%” [246, р. 364]. Таким чином, очевидною є
тенденція скорочення довгих та громіздких слів та словосполучень до дво- або
трискладових лексичних одиниць.
Слова також розглядають за кількістю літер. Протягом довгого часу середня
довжина слова складала чотири літери у французькій мові. Лінгвістом Ет.Брюне
була порівняна середня довжина слова за кількістю літер з 1550 по 1960 р.
Найдовші слова зафіксовано у XVI столітті (~4,22 літер), а найкоротші – у XVII
столітті (~3,97 літер). У XVIIІ (~4,06-4,07 літер), а потім у XIХ столітті
(~4,07-4,12 літер) довжина слова збільшується; ХХ століття характерне
поверненням до середнього значення (~4,05 літер) [197, р. 689-690].
Отже, не зважаючи на протиріччя результатів двох перших досліджень, можна
констатувати, що довжина слів, зазвичай, не перевищує трьох складів. Звідси
виникає питання щодо середньої довжини акроніма.
Якщо говорити про вимову акронімів, то у випадку з усіченими одиницями
(зазвичай одно- та двоскладові лексичні одиниці), особливих проблем не виникає,
на відміну від інших видів скорочених одиниць. Таким чином, нами було вирішено
розглянути абревіатури, які утворюються шляхом поєднання зазвичай початкових
елементів слів вихідного словосполучення, і які утворюють акроніми.
Проведений нами аналіз акронімів не є першим у лінгвістиці. Вивченням
фонетичної структури абревіатур, що забезпечує створення акронімів, займалася
О.П.Шаповалова (70-ті роки ХХ століття), яка зіставляла форми абревіатур з
вихідними повними словосполученнями [179]. Проте, дослідниця брала за основу
кількість компонентів вихідного словосполучення, тоді як нам здається більш
важливим виходити лише з кількості компонентів абревіатури (акронімотворчі
можливості службових слів, слів зі складною структурою тощо, будуть розглянуті
нами у наступному параграфі). Отже, нами було проведено власний аналіз, а
отримані дані порівняно з результатом досліджень О.П.Шаповалової.
Під час проведення нашого дослідження було проаналізовано 1548 абревіатур як
французького, так і іншомовного походження (сиглі та акроніми), відібраних
методом суцільної вибірки з текстів французьких видань, та перевірених за
словниками. Першим нашим завданням ми вбачали аналіз фонетичної структури
абревіатур, яка б сприяла утворенню акронімів. Для цього абревіатури
зіставлялися зі словосполученнями, від яких вони були утворені. О.П.Шаповалова
розподіляла словосполучення, що трансформуються в абревіатури, на п’ять груп:
1) двокомпонентні; 2) трикомпонентні; 3) чотирикомпонентні; 4)
багатокомпонентні словосполучення, де до компонентів словосполучення
зараховувалися б лише повнозначні слова (виходячи з того, що до складу
вихідного словосполучення можуть входити службові слова – артиклі, сполучники,
прийменники, які при скороченні зазвичай опускаються). Під час нашого аналізу
абревіатури (за утворенням – сиглі) було розподілено на такі групи: 1)
двокомпонентні; 2) трикомпонентні; 3) чотирикомпонентні; 4) багатокомпонентні
(п’ять літер і більше у складі абревіатури). Це можна пояснити тим, що іноді
кількість компонентів абревіатури і вихідного словосполучення не збігається:
слів, які входять до словосполучення може бути більше або менше, ніж
компонентів абревіатури. До того ж, не обов’язково кожен компонент абревіатури
відповідає початковому елементу повнозначного слова. Трапляються випадки, коли
деякі слова, які входять до складу словосполучення, не беруть участі у
формуванні абревіатури, але замість цього використовується одне зі службових
слів, або для побудови абревіатури береться не лише перша літера компонента
словосполучення, а певний елемент слова, як, наприклад, склад. Таким чином,
дослідження абревіатур ми будемо проводити, виходячи з кількості компонентів,
які входять до складу саме абревіатур, а не вихідних словосполучень, не залежно
від кількості компонентів вихідного словосполучення.
Двокомпонентн
- Київ+380960830922