РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
База дослідження - урологічне відділення Полтавської обласної клінічної лікарні
ім. М.В.Скліфосовського (ПОКЛ), яке є клінічною базою кафедри урології,
медичної сексології та дитячої хірургії Вищого державного навчального закладу
України „Українська медична стоматологічна академія”.
Програмно-цільову структуру роботи визначив комплекс досліджень, який включав
вивчення “сімейного” анамнезу, особливостей клінічного перебігу, діагностики та
лікування хворих на АДПН (рис. 2.1).
На першому етапі дослідження проводили вивчення „сімейного” анамнезу 50 хворих
на АДПН, які були виявлені пасивно, тобто надійшли до урологічного відділення
ПОКЛ впродовж 2003-2006 рр. за направленнями міських та центральних районних
лікарень. У 94,0% випадків хворі звернулись за спеціалізованою допомогою з
причини клінічної маніфестації АДПН та у 6,0% випадків АДПН виявлений при
обстеженні з приводу інших захворювань. Означена категорія хворих у 100,0%
випадків підлягала лікуванню.
Шляхом обстеження членів сімей та найближчих родичів пасивно виявлених хворих
на АДПН було активно виявлено 60 хворих на АДПН (54,5% від загальної сукупності
хворих). У 75,0% випадків означена категорія хворих не мала клінічної
маніфестації АДПН і підлягала динамічному спостереженню.
Активно та пасивно виявлені 110 хворих склали загальну сукупність хворих на
АДПН. Чоловіків було 44 (40,0%), жінок – 66 (60,0%). Середній вік загальної
сукупності хворих на АДПН складав 38,6±2,9 років.
Для проведення генеалогічного аналізу родоводів [16, 90] проведений розподіл
загальної сукупності (110 хворих на АДПН) на 5 груп:
А – онуки пасивно виявлених хворих на АДПН;
Б - діти пасивно виявлених хворих на АДПН;
В –пасивно виявлені хворі, а також брати (сестри) пасивно виявлених
Рис. 2.1 Програма дослідження та кількісна характеристика матеріалу.
Рис. 2.1. Програма дослідження та кількісна характеристика матеріалу.
хворих на АДПН;
Г - батьки пасивно виявлених хворих на АДПН;
Д - дідусі (бабусі) пасивно виявлених хворих на АДПН.
Віко-статевий склад родоводу хворих на АДПН наведений у
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Віко-статевий склад родоводу хворих на АДПН,
ПОКЛ, 2003-2006 рр.
Групи
Вік, M±m, років
Чоловіки
Жінки
Разом
9,7 ± 5,1
n=3
9,5 ± 4,9
n=2
9,6 ± 3,2
n=5
22,8 ± 4,1
n=10
25,7 ± 4,7
n=11
24,3 ± 3,1
n=21
38,3 ± 3,6
n=26
41,9 ± 3,7
n=43
40,6 ± 2,7
n=69
55,5± 12,7
n=2
54,4 ± 6,1
n=9
54,6 ± 5,3
n=11
69,3 ± 3,6
n=3
77
n=1
71,2 ± 9,1
n=4
Всього
35,7 ± 4,7
n=44
40,5 ± 3,7
n=66
38,6 ± 2,9
n=110
Проведено вивчення родоводу хворих на АДПН з аналізом статевих та вікових
особливостей, відмінностей за стадією захворювання у кожній із 5 груп. За
результатами медико-генеалогічного аналізу, виявлені закономірності
успадкування захворювання.
Під динамічне спостереження було взято 26 найближчих родичів (дітей та онуків)
хворих на АДПН з обтяженим генеалогічним анамнезом. Чоловічої статі було 16
(61,5%), жіночої – 10 (38,5%). Середній вік 26 пацієнтів 17,6±1,7 років.
Другим етапом дослідження проводили вивчення особливостей клінічного перебігу,
діагностики та лікування хворих на АДПН.
Обстеження хворих носило комплексний, уніфікований характер. З’ясовували
скарги, збирали анамнез хвороби та анамнез життя, проводили огляд хворих з
оцінкою загального та урологічного статусу.
Загальноклінічні дослідження крові та сечі проводили із застосуванням
загальновизнаних класичних методик [45]. Проводили бактеріологічне дослідження
сечі та кістозного вмісту з визначенням мікрофлори та її чутливості до
антибіотиків. Біологічний матеріал сіяли на живильні середовища (5% кров’яний
агар, цукровий бульйон, поживний агар) та досліджували за допомогою кількісної
(метод секторальних посівів) і якісної методик. Оцінюючи одержані результати,
враховували ступінь бактеріурії, вид виділених культур, повторність їх
виділення у процесі захворювання, присутність у сечі монокультури або асоціації
мікроорганізмів. Істинною вважали бактеріурію понад 105 мікробних тіл в 1 мл
сечі [4].
Згідно з вимогами протоколу надання медичної допомоги хворим на пієлонефрит
[25] діагноз “хронічний пієлонефрит” та активність інфекційного запального
процесу визначали на підставі клініко-лабораторних даних.
Наявність та ступінь хронічної ниркової недостатності (ХНН) визначали за
швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) плазми та концентрацією креатиніну у
плазмі крові [39]:
- I ступінь – ШКФ<90мл/хв?60мл/хв, креатинін >0,123?0,176ммоль/л;
- II ступінь – ШКФ<60мл/хв?30мл/хв, креатинін >0,176?0,352ммоль/л;
- III ступінь – ШКФ<30мл/хв?15мл/хв, креатинін >0,352?0,528ммоль/л;
- IV ступінь – ШКФ<15мл/хв або лікування методами діалізу, креатинін
>0,528ммоль/л.
ШКФ визначали за величиною кліренсу ендогенного креатиніну, користуючись пробою
Реберга-Тарєєва, яку виконували із застосуванням класичної уніфікованої
методики [27].
Вивчення коагулограми (фібриноген, протромбіновий індекс, толерантність плазми
до гепарину) проводилось за уніфікованою методикою з перерахунком отриманих
числових даних за методами Квіка або Туголукова [4].
Класифікацію анемії проводили відповідно до рівня гемоглобіну (Hb) у крові:
легка – Hb дорівнює 89-110г/л, середньої важкості – Hb становить 70-90г/л,
важка – Hb дорівнює 50-69г/л, надважка - Hb становить <50г/л [45].
Класифікацію артеріальної гіпертензії проводили за рівнем АТ відповідно до
рекомендацій ВООЗ та Міжнародного товариства гіпертензії (1999): 1 ступінь
(м’яка АГ) 140-159/90-99мм рт.ст., 2 ступінь (помірна АГ) 160-179/100-109мм
рт.ст., 3 ступінь (важка АГ) і180/і110 [45].
При оцінці клінічного пер