РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Дослідження за темою дисертації виконані в 2004-2006 роках у відповідності з
планами науково-дослідних робіт лабораторії фізіолого-біохімічних основ
вовноутворення (на даний час лабораторія живлення овець і вовноутворення)
Інституту біології тварин УААН.
Експериментальна частина роботи виконана на поголів’ї помісних темноголових
овець (латвійська темноголова х асканійська чорноголова) у двох серіях
дослідів. Перша серія дослідів проведена в умовах дослідного господарства
“Чишки” Інституту біології тварин УААН на 24 головах вівцематок, яких за
принципом пар-аналогів з урахуванням походження, віку та живої маси розділили
на три групи (по 8 голів у кожній), з яких одна контрольна і дві дослідні.
Тваринам контрольної групи згодовували основний раціон, а тваринам дослідних
груп додатково у складі основного
Таблиця 2.1
Характеристика піддослідних тварин
дослідного господарства „Чишки”
Групи тварин
контрольна
перша дослідна
друга дослідна
івентарн. № тварин
м.т., кг
інвентарн. № тварин
м.т., кг
інвентарн. № тварин
м.т., кг
9200
40
9176
49
9183
48
9194
50
9180
50
9175
50
9188
55
9163
52
9191
53
9186
56
9164
54
9187
54
9195
60
9184
60
9170
60
9192
61
9190
60
9166
60
9193
64
9171
61
9181
63
9197
65
9161
64
9198
63
Середня маса тіла по групі, кг
56,37
--------
56,25
--------
56,37
раціону згодовували відповідно 400 (І-а дослідна) та 600 мкг/гол/добу (ІІ-а
дослідна) хелатної сполуки хрому (у перерахунку на діючу речовину).
Друга серія проведена на базі дослідного господарства „Оброшино”, що належить
Інституту землеробства та тваринництва Західного регіону, на 40 головах
вівцематок та ярок, яких за принципом аналогів розділено на дві групи –
контрольну і дослідну (по 10 голів у кожній). Тваринам дослідних
Таблиця 2.2
Характеристика піддослідних тварин
дослідного господарства „Оброшино”
Групи тварин
контрольна
дослідна
інвентарн. № тварин
м.т., кг
інвентарн. № тварин
м.т., кг
вівцематки
9221
56
9203
53
9163
49
9176
67
9180
62
9201
42
9171
43
9160
45
9195
64
9172
59
9212
58
9156
52
9200
51
9165
56
9168
55
9158
58
9205
61
9153
62
9145
53
9155
55
Середня маса тіла по групі, кг
55,2
Середня маса тіла по групі, кг
54,9
ярки
9199
35
9212
38
9206
38
9208
40
9183
32
9203
42
9156
43
9223
39
9212
38
9173
47
9165
41
9168
42
9173
45
9150
33
9215
44
9218
37
9225
36
9207
35
9163
47
9201
49
Середня маса тіла по групі, кг
39,9
Середня маса тіла по групі, кг
40,2
груп до складу основного раціону додатково вводили по 500 мкг/гол/добу хелатної
сполуки хрому. Досліди проводилися у зимово-стійловий період, а їх тривалість
становила по 99 днів кожний.
Об’єктом біохімічних досліджень служили зразки крові, молока, шкіри, вовни,
кормів та калу.
Контроль за інтенсивністю росту вовни піддослідних тварин здійснювався шляхом
обліку приростів волокон за період досліду на обліковій площі шкіри розміром 36
см2. Молочну продуктивність маток вивчали шляхом зважування ягнят при
народженні та при досягненні ними 20-денного віку.
Контроль за живою масою проводився шляхом індивідуального зважування
піддослідних тварин на початку і в кінці досліду.
Таблиця 2.3
Основний раціон годівлі піддослідних тварин
Показники
Групи тварин
вівцематки
ярки
Сіно різнотр., кг
1,5
1,0
Силос кукурудзяний, кг
2,0
1,5
Комбікорм, кг: овес
0,3
0,15
- висівки пшеничні
0,1
0,1
- ячмінь
0,1
0,05
Сіль кухонна, кг
0,014
0,009
Крейда, кг
0,004
0,003
Корм. од.
1,658
1,078
Перетр. прот., г
152,4
99,69
Сух. реч., г
2214,5
1489,05
Клітковина, г
625,2
423,2
Ca, г
15,44
10,485
P, г
5,80
3,99
S, г
4,39
2,92
2.1. Біохімічні дослідження крові.
Дослідження показників білкового обміну. Зразки крові відбиралися перед
ранішньою годівлею тварин з яремної вени. Плазму крові отримували шляхом
центрифугування гепаринізованої крові (50 од/мл) при 3 тис. об/хв. на холоді
протягом 5 хвилин. Сироватку крові отримували відділяючи згусток форменних
елементів центрифугуванням при 5-7 тис. об/хв. 15-20 хвилин при 4єС і
використовували сироватку без наявних слідів гемолізу.
Загальний вміст білка визначали за методом Лоурі, а білковий спектр – шляхом
електрофорезу в 7,5 % поліакриламідному гелі [41].
Визначення активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази.
Активність вказаних ферментів визначали на основі методу Reitman S., Frenkel
S., (1957) за допомогою набору реактивів “Аспартатамінотрансферази” і
“Аланінамінотрансферази” фірми “Simko Ltd” [77]. Методи визначення
амінотрансфераз полягають у визначенні швидкості утворення щавлевооцтової і
піровиноградної кислоти, які при додаванні 2,4-динітрофенілгідразину в лужному
середовищі утворюють забарвлені гідразони. Інтенсивність забарвлення
визначається шляхом фотометрії на КФК-3 при довжині хвилі 530 нм. Активність
ферментів визначали за калібрувальним графіком і виражали в мкмоль
піровиноградної кислоти на мл сироватки за одну хвилину.
Визначення глутатіону за методом Вудворда і Фрі (1932). Глутатіон визначали
титруванням йодноватистокислим калієм, який окислює цистеїн, що входить у склад
глютатіону. Для титрування брали 1 мл фільтрату, додавали 0,25 мл 4 %
сульфосаліцилової кислоти, 0,25 мл 5 % розчину KJ, а також 1-2 краплі 1 %
розчину крохмалю і титрували 0,0001 н розчином KJO3 до слабоголубого
забарвлення. Розра
- Київ+380960830922