РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ХВОРИХ НА СИНДРОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ
2.1. Клінічна характеристика хворих на синдром діабетичної стопи
В основу дослідження покладено обстеження і лікування 138 хворих цукровим
діабетом ІІ типу, ускладненим СДС з I–IV ступенями тяжкості за Wagner,
класифікацією діабетичної стопи (ДС), затвердженою (IWGDF) міжнародною робочою
групою з ДС (IDF) та ВООЗ (1999) за п’ятьма категоріями: perfusion –
кровопостачання кінцівки; sensation – чутливість; extent/size – розмір виразки;
depth/tissue loss – глибина пошкодження; infection – інфекційний процес.
Ці хворі перебували на лікуванні в умовах клініки факультетської хірургії
Івано-Франківського медичного університету (у хірургічному відділенні міської
клінічної лікарні № 1) впродовж 2002-2007 рр. Контрольні дослідження основних
біохімічних, імунологічних, цитоморфологічних констант виконано в групі 20
практично здорових осіб.
За тяжкістю клінічного перебігу СДС всі обстежені хворі розподілялися таким
чином: I ст. за Wagner, була у 35 хворих; ІІ ст. – у 15; ІІІ ст. – у 43; ІV ст.
– у 45 (рис. 2.1). Двадцять двоє хворих з I ст. звернулися у стаціонар з
декомпенсованою формою невропатії, що не піддавалася корекції відомими на
сьогодні нейротропними середниками.
За віком і статтю хворі розподілилися таким чином (табл. 2.1). Як видно з
наведеної таблиці, 76 хворих були літнього віку (55,1 %), а 62 (44,9%) – у
працездатному. Серед пролікованих хворих переважали чоловіки – 88 (63,7 %).
Жінок було 50 (36,3 %).
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на синдром діабетичної стопи
за статтю та віком
Стать
К-сть
Вік
до 40
років
41-50 років
51-60 років
61-70 років
71-80 років
81 і старші
Чоловіки
88
13
23
31
13
Жінки
50
5
10
13
15
Всього
138
11
18
33
44
28
За тривалістю захворювання у 8 (5,8%) хворих діабет був уперше виявлений при
наявності на стопі гнійно-некротичного процесу (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих на синдром діабетичної стопи
за статтю та тривалістю захворювання
Стать
К-сть
Терміни
Вперше
5–9
років
10–14
років
15–20
років
Більше
21 року
Чоловіки
88
28
26
18
11
Жінки
50
19
16
Всього
138
47
42
24
17
Найбільша кількість хворих – 47 (34%) – звернулася на лікування після 5-9 років
захворювання; 42 (30,4%) хворих страждали ЦД від 10 до 14 років; 24 (17,4%)
хворіли на ЦД 15 – 20 років; 17 (12,4%) хворіли на ЦД більше 21 року (рис.
2.1).
Слід зазначити, що при правильному підборі дози інсуліну або
цукрознижувальних препаратів з постійним моніторингом глюкози серед 17 хворих
із стажем діабету 21 рік, 9 страждали I ст. тяжкості. Натомість більшість
хворих, що страждали ІІІ-IV ст. тяжкості зі строком захворювання до 14 років,
як правило, ретельно не дотримувалися рекомендацій ендокринолога щодо дієти,
призначених доз цукрозижувальних препаратів, зловживали шкідливими звичками,
не виконували ортопедичних вказівок.
Рис. 2.1. Розподіл хворих на синдром діабетичної стопи за тяжкістю
патологічного процесу за класифікацією Wagner
У хворих, в яких була відсутня пульсація на підколінній артерії, артеріях в
дистальних відділах гомілки, а також на стегновій артерії (36 хворих) проводили
доплерографію.
За формою перебігу СДС усі 138 хворих були розподілені на три групи: невротичну
– 87 (63 %) осіб; невроішемічну (змішану) – 40 (29,2 %); ішемічно-гангренозну –
11 (7,8 %) (рис. 2.2).
Діагноз невропатичної форми СДС встановили 87 (63%) пацієнтам (табл. 2.3), у 22
з них (25,3 %) на тлі поверхневих виразкових уражень власне шкіри стопи
превалювала невропатія.
Рис. 2.2. Розподіл хворих на цукровий діабет за формою синдрому діабетичної
стопи
Таблиця 2.3
Розподіл хворих на СДС за формою, статтю та стадією тяжкості
Форма СДС
Стать
Стадія тяжкості за Wagner
Всього
II
III
IV
Невропатична
19
20
54
14
33
всього
33
12
27
15
87
Змішана
15
27
13
всього
15
20
40
Ішемічно-гангренозна
ж
всього
10
11
Всього
35
15
43
45
138
У інших на фоні повноцінного кровоплину у магістральних артеріях і адекватного
кровопостачання ранового дефекту, було виявлено: у 23 (І-ІІ ст.) осіб (26,7%) -
невротрофічні виразки та гнійні рани з ураженням сухожилків, суглобів і кісток
в 42 (48,3%). Змішану форму СДС діагностовано у 40 (29,2%) хворих при наявності
сенсорно-моторних розладів інервації спостерігався ослаблений або відсутній
пульс на артеріях стоп. При хірургічній обробці рани фіксували задовільне
кровопостачання ранового дефекту.
Ішемічно-гангренозну форму виявили в 11 (7,8%) хворих. При цьому в усіх них
були виражені прояви неврологічних розладів, але переважали ознаки оклюзії
магістральних судин та ослаблене кровопостачання тканин, уражених
гнійно-некротичною деструкцією.
При аналізі скарг і анамнестичних змін ми відмітили загальні скарги, що
притаманні ЦД: загальну слабість, періодичне відчуття спраги, втрату апетиту,
млявість, прояви депресії, порушення сну, зниження розумової та фізичної
активності. Пусковим механізмом розвитку СДС у більшості хворих була
периферійна сенсорна невропатія.
У своїх скаргах хворі вказували на основні клінічні ознаки невропатії
(табл.2.4): судоми в литкових м’язах – у 119 (85,9 %) осіб, біль у нижніх
кінцівках у стані спокою, особливо вночі - у 78 (56,5 %) хворих. Особливо
інтенсивним він був у 10 хворих з декомпенсованим перебігом периферійної
сенсорної невропатії. Значно меншої інтенсивності