РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ флори ВОЛИНСЬКОЇ ВИСОЧИНИ
Перші відомості про флору Волинської височини наведені в роботах B. Г. Бессера
[503-505], Фогеля [442], Й. Юндзіла [516]. В. Г. Бессер [503] опублікував
список із 1632 видів флори Волині та Поділля. Проте автор для більшості видів
не вказував конкретних місцезнаходжень.
У флористичних роботах А. Андржейовського [502], В. Монтрезора [279-281] з
поміткою "Волинь" є відомості про види флори Волинської височини. Так,
наприклад, В. Монтрезор [279] охарактеризував 19 видів флори регіону.
Описуючи рослинний покрив околиць міст Володимира-Волинського, Дубна, Й.
Пачоський [317-319, 534, 535] охарактеризував екологічні умови зростання,
частоту трапляння та період цвітіння понад 800 видів.
Найбільш повними зведеннями флори були праці А. О. Роговича [361, 362] та
І. Ф. Шмальгаузена [487]. Так, у праці "Флора Средней и Южной России, Крыма и
Северного Кавказа" автор подає конкретні географічні пункти, з околиць яких
відомі певні види (з наведених для Волині 884 місцезнаходжень саме для
Волинської височини вказано 25 – з околиць Рівного, 59 – з околиць
Володимира-Волинського, 16 – з околиць Луцька, 5 – з околиць Устилуга, 4 – з
околиць Дубна, 3 – з околиць Горохова, 6 – з околиць Острога, 2 – з околиць
Рожища, 3 – з околиць Здолбунова). Ця монографія була найвизначнішим явищем у
флористичній літературі України кінця ХІХ ст.
Значну роль в історії вивчення флори на межі ХХ ст. відіграли товариства
Дослідників природи, серед яких найбільш активним було Волинське (м. Житомир,
1900 р.) [26]. За недовгі роки існування Товариство видало 13 томів праць,
провело кілька експедицій для вивчення флори і рослинності Волині. Матеріали
цих досліджень були опубліковані, а гербарії – передані в музеї. Так, один із
учасників експедицій 1913-1914 рр. з дослідження луків Волинської губернії
М. А. Троїцький [417] присвятив свою статтю проблемі поширення 30 видів
рідкісних для Волині рослин, зокрема подав 6 нових місцезнаходжень видів з
Волинської височини. Вчений зробив критичний аналіз зібраного під час
досліджень луків гербарію та праць І. Ф. Шмальгаузена (1895–1897),
В. Г. Бессера (1836), П.С. Роговича (1861, 1869), Й. Пачоського (1897),
В. Монтрезора (1886). "Предварительный отчет об исследованиях болот Волынской
губернии в 1913 году" склав В. С. Доктуровський [119], навівши невеликі списки
характерних видів рослин боліт Луцького, Дубнівського та інших повітів.
Протягом 1917-1939 рр. Волинь входила до складу Польщі. Флористичні дослідження
на той час проводили В. Шафер [546-551], С. Мацко [521-525], Й. Панек
[536-539], Р. Кобендза [517], М. Кочвара [518, 519], Й. Мадальський [527], Й.
Костирко [520], С. Товпа [553].
В. Шафер розпочав свою наукову діяльність на Волино-Поділлі. Його статті
присвячені роду Crataegus L. [548], монтанному елементу [547, 550], аналізу
співвідносин лісових та степових угруповань [551]. Досить об’ємний матеріал
флористичної інформації з Волино-Поділля міститься у визначнику рослин [549].
Значний внесок у вивчення та охорону рослинного світу Волині й Волинської
височини зробив С. Мацко [257, 260]. За його ініціативою в Луцьку був створений
Волинський краєзнавчий музей (LUM), в якому зберігається гербарій рослин,
зібраних вченим особисто (1924-38 рр.), та рівненським ботаніком Й. Панеком
(1902-37 рр.). Аналіз видового складу цієї гербарної колекції подано в
публікації [206].
С. Мацко вперше обґрунтував мережу природно-заповідних об’єктів для Волині
[521-525]. Із восьми запропонованих ним до заповідання територій [521, 522] три
знаходилися в межах Волинської височини. Проте лісові масиви в с. Julana
(сучасне с. Дачне Ківерцівського району Волинської обл,) та с. Боремець
(Млинівський р-н Рівненської обл.) не стали заповідними. Заказником
загальнодержавного значення сьогодні є "Вишнева гора" біля м. Рівне, детальні
геоботанічні описи із схемами і фотографіями рослинних угруповань схилів якої
подані в працях Й. Панека [536-538]. Пізніше, працюючи у Вроцлавському
університеті, С. Мацко узагальнив результати своїх багаторічних досліджень
рослинного світу в межиріччях Стиру, Горині та Случі [526]. Особливо цікавим є
знайдені С. Мацком рідкісні види Euphorbia volhynica, Linnaea borealis L.,
Neottianthe cuculata (L.) Schlechter та ін., які в Україні досі відомі лише з
окремих місцезнаходжень [260].
Й. Костирко [520] охарактеризував стан охорони природи у східній Польщі, до
якої належала Волинь, відзначаючи ботанічний резерват в с. Дачне. При аналізі
анатомічних та екологічних особливостей двох видів з роду Carex L.,
Й. Мадальський [527] наводив Carex chordorrhiza Ehrh. із Мізоцького кряжу.
Й. Пачоський під час дослідження флори Полісся обстежив й околиці
м. Володимира-Волинського [317, 554], повз якого проходить північна межа
Волинської височини. Якщо В. Шафер лише згадує про дубово-грабові ліси в
околицях Дубна на Волині [551], то Й. Пачоський детально обстежив місцевість
навколо с. Пирятин (Волинська височина) та с. Сестрятин (Мале Полісся) того ж
самого Дубнівського повіту. За матеріалами зборів 1890 р. вчений склав список
рослин, з 455 видів якого 432 зростали в межах Повчанського пасма [534].
Пізніше до цього списку Й. Пачоський увів ще 64 види [535]. Вивченню рослинного
покриву Повчанської височини присвячена публікація Р. Кобендзи [517]. Вказуючи
на значну різноманітність лісових фітоценозів, автор наводить флористичні
списки як лісових, так і степових угруповань південних, південно-західних і
південно-східних схилів вапнякових скель (97 видів).
В класичній праці Й. Пачосько
- Київ+380960830922