РОЗДІЛ 2.
СТРУКТУРА ПИТАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
ХІІ – XVII ст.
В основу класифікації ПР покладені численні критерії, що зумовлено
різноманітністю, багатоплановістю цих речень [14; 104; 30; 106, та ін.]. Як
писав Г. Г. Почепцов, критичний аналіз таких класифікацій має полягати не у
вишукуванні конструкцій, що не вкладаються у запропоновані схеми, й у
негативній оцінці певної класифікації, а в оцінці основ самої класифікації.
Аналіз системи ПР мусить полягати у пошуках суттєвих для вивчення явищa
параметрів і класифікації ПР на підставі таких параметрів [48, с. 178].
2.1. Підходи до класифікації англійських питальних речень
У контексті нашого дослідження прийнятною видається класифікація,
запропонована Ю. О. Гуляєвим [36], який у сучасній англійській мові виділяє
такі типи ПР: просте, складне сполучникове, складне безсполучникове. Хоч автор
не розмежовує поняття "питання" й "питальне речення", у його дисертації йдеться
про питальне речення, отже задля дотримання термінологічної ясності ми будемо
користуватися поняттям питальне речення (ПР). Просте ПР має базові моделі: 1)
загальне ПР з питальним оформленням (неповна інверсія), 2) загальне ПР без
питального оформлення (прямий порядок слів), 3) спеціальне ПР, 4) розділове ПР.
Складні сполучникові ПР поділяються на складносурядні й складнопідрядні
Специфікою складного ПР є його архітектоніка, оскільки воно складається з
кількох простих ("елементарних" – за В. Г. Адмоні) речень, а питальне
оформлення може зачіпати як корпус усіх частин, так і одну з них, що є у пре-,
або постпозиції, можливе також питальне оформлення компонента речення за межами
його складових частин (розділове / сегментоване ПР). У своїй класифікації
дослідник наголошував на чинниках, що детермінують характер оформлення
питальності, вказуючи на вплив структури складного речення загалом на структуру
складного ПР. Так, складносурядні ПР із самостійними частинами можуть мати
питальне оформлення у всіх частинах або в певній окремій частині. У
складнопідрядному ПР питально оформлений компонент містить лише головне [36, с.
9; там само, c. 18]. Розміщення питально оформленого компонента, у свою чергу,
детерміноване типом складного речення і може бути чітко фіксованим (напр., пре
/ постпозиція) або вільним. Такий підхід видається корисним для порівняння,
оскільки в досліджуваний період спостерігається різна залежність позиції
питально оформленого компонента від типу складного речення. Беручи за основу
таксономію ПР, запропоновану Ю. О. Гуляєвим, ми робимо деякі уточнення і
застереження: 1) нами не виокремлюється сегментоване ПР (tag question),
оскільки воно лише починає з’являтися в період ENE2 і представлене спорадично;
2) асиндетично приєднані частини складного речення реалізуються як такі на
поверхневому рівні, тип сурядний / підрядний здебільшого можливо визначити,
тому ПР, зв’язані асиндетично, досліджуються нами, виходячи з семантики
сурядного / підрядного речення. Спеціальні ПР не розглядаються нами окремо, а в
контексті порядку слів у ПР, оскільки всі вони мають інверсію (не)повну) або
прямий порядок слів, як і загальні ПР.
Структура ПР у середньоанглійському періоді зазнає кардинальних змін:
відбувається пересув головних членів у межах речення, поширені у ранні періоди
структурні типи зникають (односкладні ПР), з’являються нові (сегментовані),
питома вага окремих структурних моделей ПР втрачає стабільність (напр. ПР з
повною й неповною інверсією). Основні зміни відбуваються у групі суб’єкта і
предиката, оскільки питальність у англійській мові передається через їх взаємне
розміщення. Тому в нашій роботі підставою для класифікації структури ПР є 1)
наявність (не)залежних речень у корпусі ПР і 2) взаємне розміщення ядерних
конституентів головного речення. ПР без залежних речень у роботі розглядається
як просте S = NP + VP, наявність / відсутність залежних речень у рамках ПР дає
підставу класифікувати їх як складнопідрядні чи складносурядні. Оскільки
питальність оформляється у головному реченні, то структура головного речення
складносурядного / підрядного збігається із структурним типом простого й окремо
не аналізується. Отже, головне речення нами розглядається у межах простого. До
простих належать ПР 1) з повною інверсією ядерних конституентів [VP] [NP], 2) з
неповною інверсією головних членів [AUX] [NP] [VP], 3) з прямим порядком
розташування ядерних конституентів [NP] [VP], 4) односкладні ПР без одного
ядерного конституента (NP). Наявність / відсутність показника спеціального ПР,
питального займенника, не є визначальним для стандартної питальної структури
[(AUX) NP - VP], тому такі ПР аналізуються в межах простого / складного
речення. Складне речення у цій праці трактується класично: як таке, якому
притаманна суцільнооформленість, поліпредикація (кожна складова частина –
речення), (без)сполучниковий зв’язок між частинами [200, с. 471]. Складним ПР є
синтаксична конструкція, утворена шляхом об’єднання кількох (мінімум двох)
речень на основі сполучникових зв’язків сурядності / підрядності або нульового
сполучникового зв’язку (апокойну) з питально оформленим головним реченням. За
класифікацією І. Р. Буніятової нами виокремлюються два типи підрядних речень:
1) присубстантивно-означальні: відносні, комплементарні (=додаткові); 2)
придієслівно-означальні: мети, результату, причинові, умовні, допустові,
темпоральні, локативні, порівняльні [23, с. 217].
У цій праці односкладні й еліптичні ПР аналізуються окремо, оскільки різниця
між ними значна: односкладні ПР не мають у своїй структурі одного головного
члена (суб’єкта). Суб’єкт, виражений о
- Київ+380960830922