змістом предикторів в умовах посткомуністичних трансформацій, а також встановити факторний потенціал установок на патерналізм для мисленнєво-діяльнісних актів представників сучасного українського соціуму із включенням в ширший контекст соцієтальних соціальних змін постсоціалістичних суспільств;
- сформулювати науковий прогноз умов та чинників, що можуть спричинити якісні зміни в патерналістських установках і практиках громадян України в майбутньому.
Об'єкт дослідження - патерналізм як особливий тип соціальних відносин.
Предмет дослідження - вплив патерналізму на формування й функціонування соціальних установок і практик громадян сучасної України в умовах посткомуністичних трансформацій - рр.
Методи дослідження. У роботі використано загальнонаукові методи порівняльного аналізу й синтезу (для окреслення концептуальних основ дослідження, для здійснення теоретичної інтерпретації основних понять, для вироблення концептуальних шкал вимірювання), системного аналізу (для здійснення операціональної інтерпретації основних понять та формулювання робочих гіпотез дослідження), типологізації (для опису основних тенденції і закономірностей у формуванні та функціонуванні патерналістських установок і практик).
Методологічні засади дослідження враховують основні концепції, на яких ґрунтуються теоретичні інтерпретації поняття "патерналізм" - "принцип шкоди" Дж.С.Міля, "твердий" патерналізм Ґ.Дворкіна, "м'який" патерналізм Дж.Файнберґа, "новий" патерналізм С.Ф.Шрама. Концептуалізацію понять "установки на патерналізм" та "патерналістські практики" ми базували на критичному аналізі теоретичних інтерпретацій понять "соціальна установка" та "соціальна практика", здійснених такими дослідниками, як А.Айзен, Е.Аронсон, Т.Брок, Ф.Гайдер, К.Говланд, А.Грінвальд, І.Дженіс, Х.Келлі, Р.Лап'єр, У.МакГюір, Дж.Мід, Т.Остром, Р.Петті, Л.Райтсмен, Л.Фестінгер, М.Фішбайн. Для вироблення концептуальних шкал вимірювання ступеня прихильності-неприйняття патерналізму в установках і практиках використано концепцію "загального локусу контролю" Дж.Б.Роттера, а також методологію і методику статистичного конструювання інтегральних соціальних індексів. Авторська теоретична інтерпретація поняття "посткомуністичні трансформації" виконана із врахуванням положень теорій неомодернізації та неоконверґенції (В.Меркель, П.Штомпка), центральної зони культури (С.Айзенштадт), креативної та консервативної складових культурної традиції (К.Настояща). Особливе значення для дисертації також мають праці тих українських соціологів, хто розробляє проблему соціальних установок і практик представників посткомуністичних суспільств в умовах радикальних соціальних змін - С.Бабенко, Є.Головахи, А.Горбачика, О.Демківа, О.Злобіної, С.Катаєва, Е.Ковтуненка, Л.Кондратик, О.Куценко, С.Макєєва, В.Матусевича, Н.Паніної, Н.Пацюрко, О.Резніка, А.Ручки, В.Середи, Л.Сокурянської, О.Стегнія, В.Степаненка, В.Танчера, В.Тихоновича, Н.Черниш та інших дослідників.
У роботі використано дані соціологічного моніторингу українського суспільства - рр., проведеного Інститутом соціології НАН України і Центром СОЦИС (вибіркова сукупність кожного опитування в середньому становить осіб і репрезентує доросле населення України віком від років).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в різноплановому моделюванні концепту "патерналізм", а також у розробленні комплексної технології емпіричної апробації зазначеного концепту в контексті патерналістських установок й практик громадян сучасної України в умовах посткомуністичних трансформацій. Сутність та ступінь новизни роботи конкретніше відображають наступні положення.
- Уперше здійснено комплексну теоретичну інтерпретацію поняття "патерналізм" із використанням моделі віртуальних дебатів між прихильниками консерватизму і колективізму та прибічниками лібералізму й індивідуалізму, завдяки чому уточнено й поглиблено зміст поняття. Таким чином, патерналізм - особливий тип соціальних відносин, що базується на ієрархічній моделі сім'ї, тобто існуванні аґента - певної чільної фігури/ структури, який втручається в життя реципієнтів за їхньою згодою або всупереч їй у формі прийняття управлінських рішень від їхнього імені та для їхнього блага з обмеженням свободи останніх та з акцентом на їхніх зобов'язаннях, зумовлених твердженням, що аґент апріорі володіє достатнім досвідом й знаннями, щоб приймати мудріші рішення, аніж ті, ким він опікується; патерналізм є феноменом традиційного суспільства, проте у певних модифікаціях чи у традиційних проявах можливий у сучасних індустріальних та постіндустріальних суспільствах (с. -).
- Уперше розроблено типологію патерналізму на базі особливостей його виявів у політичній, економічній та культурній сферах суспільного життя. Зокрема з'ясовано, що в перших двох сферах патерналізм найчастіше належить до раціонально-практичних механізмів упорядкування взаємин між людьми; у сфері культури підґрунтя патернальної опіки формується відповідними традиційними моральними або ідеологічними цінностями. Встановлено, що вказані різновиди патерналізму перебувають у тісному взаємозв'язку і що в сучасному світі мають місце його глобальні прояви (с. -; -).
- Уведено в науковий обіг типологію соціальних відносин та принципів буття особистості в соціумі в контексті дихотомії "патерналізм та колективізм vs лібералізм та індивідуалізм". Зокрема, встановлено, що в політичній сфері патерналізм є антитезою до лібералізму, в економічний - до самоорганізації, а в культурній - до культурної мобільності (с. -).
- На підставі аналізу й узагальнення різних теоретичних підходів здійснено авторську соціологічну концептуалізацію понять "установка на патерналізм" та "патерналістська практика". Перше є предиспозицією особи/ групи осіб покладатися на зовнішні чинники при забезпеченні добробуту та безпеки життя. У структурі установки на патерналізм впливовим є конативний компонент, а тому, зазвичай, її продовженням є патерналістська практика, основною ознакою якої є підкорення зовнішнім чинникам, що формує безальтернативні церемоніальні або функціональні акти поведінки (с. -).
- На основі аналізу особливостей проявів "традиційного" та "інноваційного" як органічних складових радикальних соціальних змін уточнено зміст поняття "посткомуністичні трансформації" як нелінійний, безперервний, ймовірнісний, багатоканальний та поліфакторний процес переходу соціуму зі статусу закритої авторитарності до відкритої демократичності на макро-, мезо- та мікрорівнях, що супроводжується регенерацією моделей соціального устрою та суспільних відносин, які внаслідок панування режиму державного соціалізму були призупинені у своєму історичному розвитку, тому формат, напрями й темпи посткомуністичних трансформацій значною мірою залежать від діалектичної взаємодії їхніх традиційних та інноваційних компонентів (с. -).
- На підставі концепту "загальний локус контролю" й моделювання установок і практик підкорених йому ідеальних та протилежних типів особистості - "екстернал" (для нього властиве лідирування установок на патерналізм й патерналістських практик) та "інтернал" (відрізняється самовідповідальністю за стан справ шляхом вільного вибору різних альтернативних можливостей) (c. -), окреслено ймовірні ролі зазначених типів особистості в умовах посткомуністичних трансформацій: "екстернали" - прихильники традиційного, "інтернали" - аґенти інноваційних змін (с. -). Це уможливило вперше розробити концептуальні шкали вимірювання ступеня прихильності-неприйняття патерналізму в установках і практиках представників транзитного соціуму: атитюди було досліджено за шкалою "установка на патернальну опіку vs розрахунок на власні сили", поведінка - за шкалою "пасивна підкора волі й управлінським рішенням аґента vs практичне вирішення питань життєзабезпечення власними силами" (с. ). При порівнянні реальних вимірів відповідних показників установок і практик людей до параметрів модельних "екстерналів" й "інтерналів" ми робили висновок про ступінь їхньої прихильності до патерналізму.
- З'ясовано, що в рамках функціонування сучасних соціальних структур, інститутів та відносин патерналістські установки і практики є атрибутом традиційних колективістських цінностей. Виявлено, що в контексті посткомуністичних трансформацій заміна їхнього лідирування на перевагу самоорганізації й самозабезпечення в мисленнєво-діяльнісних актах людей - це суперечливий й довготривалий процес. У межах зазначеної проблеми вперше виконано авторську теоретичну розробку ймовірних функцій патерналістських установок та практик у контексті посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства: протидія інноваційному, відтворення традиційного, сполучення традиційного й інноваційного, підтримування модернізаційного (с. -).
- Виявлено динаміку патерналістських установок у представників сучасного українського суспільства (- рр.), яка проявилася в поступовому зниженні загальної переваги екстернального локусу контролю над інтернальним упродовж зазначеного періоду (с. -), а також визначено найбільш дієві чинники, що впливали на параметри загального локусу контролю громадян постсоціалістичної України: економічні предиктори, фактори віку, освіти та віросповідання (с. -).
- За результатами різнопланового порівняльного дослідження вимірів установок і параметрів практик "екстерналів" та "інтерналів", а також представників інших суспільних когорт в українському соціумі, емпірично встановлено незавершеність, недостатню системність посткомуністичних трансформацій сучасного українського суспільства, що проявилося в структурованості й інституціоналізованості їхнього "традиційного" компонента на противагу до ситуативності й плинності "інноваційного" (с. -). Зокрема доведено, що тепер у мотивах установок на державний патерналізм у представників українського соціуму антиінноваційний консерватизм (перевага очікувань на патернальну опіку за моделлю універсальної зайнятості та знівельованого добробуту, успадкованої від СРСР, або позитивні установки людей на допомогу з боку "держави достатку", що опирається на здобутки ринкової економіки) в цілому переважає над креативним традиціоналізмом та інноваційністю (с. , ).
- На ґрунті комплексного аналізу патерналістських установок і практик громадян України вперше розроблено науково обґрунтований прогноз умов та чинників, що можуть генерувати якісні зміни в майбутньому, зокрема встановлено, що прогресивний результат неомодернізації постсоціалістичної України можливий або якщо відбудеться реструктурування системи установок і поведінкових моделей її громадян, коли очікування патернальної опіки від держави замінять пріоритети самоорганізації й самозабезпечення; або за обставин, коли модифіковані патерналістські установки і практики хоч і домінуватимуть над самоорганізацією, проте сполучуватимуть традиційне та інноваційне чи підтримуватимуть модернізаційне; або за умов узгодженого співіснування обох зазначених особливостей в установках і практиках людей (с. , ).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертації можуть бути використані для:
- розроблення стратегії державної політики у сфері соціального захисту населення, інноваційного розвитку сучасного українського соціуму та побудови громадянського суспільства;
- вироблення програм діяльності політичних партій та профільних недержавних громадських організацій;
- підготовки та викладання навчальних курсів із соціології посткомуністичних трансформацій, соціології політики, соціальної психології.
Особистий внесок здобувача. Усі статті автор написав одноосібно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження апробовано на таких конференціях: 1. Міжнародна наукова конференція "Актуальні проблеми сучасного українського суспільства" (Львів, р.). 2. Міжнародна конференція "Роль класів, еліт, громадськості у соціальних трансформаціях в Україні" (Київ, р.). 3. Міжнародна наукова конференція "Зміни світу та світ змін" (Харків, р.). 4. Конференція українських випускників програм наукового стажування у США "Соціальні, етнічні і культурні аспекти глобалізації та Україна" (Ялта, р.). 5. П'ятий конгрес Міжнародної асоціації україністів (Чернівці, р.). 6. Міжнародна наукова конференція "Формування ідентичностей та суспільні реалії в глобальній перспективі" (Ann Arbor, р.).
Публікації. Результати дисертації викладено у статтях у провідних наукових фахових виданнях та у статтях в інших виданнях.
Структура дисертації. Робота містить вступ,
розділи, висновки, додатків, список
- Київ+380960830922