РОЗДІЛ 2. ПОКОЛІННІ ОСОБЛИВОСТІ КОЛЕКТИВНИХ ІДЕНТИФІКАЦІЙ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ І ДЕЗІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ 74
2.1. Методологічні шляхи дослідження колективних ідентифікацій 74
2.2. Темпоральні особливості колективних ідентифікацій 88
2.2.1. Об'єктні та процесуальні особливості громадянських ідентифікацій 88
2.2.2. Поколінні особливості конструювання колективної ідентичності 97
2.3. Просторово - контекстні умови формування колективних ідентифікацій 117
ВИСНОВКИ 159
ЛІТЕРАТУРА 165
ДОДАТКИ 179
ВСТУП
Актуальність теми. Наприкінці ХХ століття змінився політичний та соціальний ландшафт Європи. Після розпаду СРСР на карті Східної Європи з'явилося багато держав з різними національними, культурними та політичними традиціями, зокрема Україна. Одночасно західноєвропейські держави знаходяться на етапі найінтенсивнішого об'єднання. Два протилежних процеси збіглися в часовому проміжку: інтеграція західноєвропейських держав і дезінтеграційні процеси на пострадянському просторі. Це у свою чергу пов'язано з інтенсивними соціальними змінами й необхідністю переосмислення великої кількості питань з повсякденного життя кожної людини як в Західній, так і в Східній Європі. Серед цих питань - збереження етнічних культур та їх самобутності, підтримка розвитку етнічних культур та мов, а також питання громадянства, свободи руху, зайнятості.
Політичні та економічні зміни в Україні та Західній Європі неминуче ставлять людей, особливо молодь, в ситуацію підвищеної політичної, економічної та соціальної невизначеності. Виникають нові колективні ідентичності, наприклад "громадянин незалежної України", "громадянин Європи", але ж сутність цих ідентичностей не завжди остаточно зрозуміла. Це означає, що існують проблеми для створення норм життя у новій державі в нових соціо-економічних, політичних умовах. Для створення цих нових норм важко застосувати досвід попередніх поколінь, тому що він був сформований під час панування суттєво іншої політичної та економічної системи, не вистачає історичної пам'яті та власних політичних традицій, які б відповідали новим реаліям.
З'являються специфічні умови для етнічного та громадянського самовизначення, переосмислення традиційних ідентичностей та формування нових ідентичностей. Виникають альтернативи розвитку: намагатися все впорядкувати та повернути до того, що було раніше, або прийняти мінливість й амбівалентність як природну частину сучасного культурного, політичного та економічного життя, де постійно змінюються правила, орієнтири та цінності.
Структурні політичні та економічні зміни в українському суспільстві викликають специфічні проблеми адаптації різних груп населення до нових реальностей (тобто багатопартійність, вільний ринок, безробіття тощо.) Велика кількість факторів може сприяти чи перешкоджати участі у змінах і адаптації представників тих чи інших поколінь, тому що пережите минуле і специфіка соціалізації в інших політичних та економічних умовах впливає на політичні й етнічні уявлення в теперішній час.
Наукова проблема полягає у недостатності теоретичних та емпіричних розробок використання концепції поколінь та типологічного підходу до аналізу поколінь сучасного українського суспільства в соціологічному дослідженні колективних ідентифікацій та їхньої культурно-історичної обумовленості у період соціальних трансформацій, коли свідками значних змін стають представники поколінь, котрі сформувалися у різних умовах й суттєво відрізняються ідентифікаційними практиками. Цю проблему посилюють і зміни в соціально-демографічній структурі суспільства, в тому числі за рахунок росту покоління літніх людей з достатньо високою громадянською активністю. Разом з тим, у сучасних соціологічних дослідженнях, присвячених аналізу соціальної дійсності, найчастіше використовується поняття вікової групи чи вікової когорти, котрі не враховують історичного контексту в формуванні міжпоколінних відмінностей.
Ступінь наукової розробки теми. Центральними поняттями у роботі є "покоління", "колективні ідентифікації". Поняттям "покоління" оперують багато соціологів, політологів, філософів, економістів, психологів. Головний внесок у розвиток теоретичного осмислення покоління як соціологічної категорії зробив К. Маннгейм. Покоління як метод історичного дослідження був розвинутий Х. Ортегой-і-Гассетом. До проблеми поколінь також зверталися С. Ейзенштадт, Д. Берта, Е. Урат, А. Інкелес, Е.П. Роос, І.С. Кон.
Концептуальним проблемам ідентичності присвячені роботи У. Джеймса, З.Фрой-да, Дж.Г. Міда, Е. Еріксона, Е. Гофмана і П. Бергера. Особлива увага проблемам соціальної ідентичності приділена в роботах А. Гіденса, У. Бека та З. Баумана.
На пострадянському просторі важливий внесок до розробки проблеми внесли
Ю. Левада, В.О. Ядов і Л. Гордон, Б.З. Докторов, П.О. Циганков, С.О. Макеєв, С.М. Оксамитна, Є.В. Швачко, П.І. Гнатенко, В. М. Павленко, Т.С.Воропай та інші.
Питанням культурної, етнічної, політичної ідентифікації та методології їх дослідження присвячені роботи Л.О. Ази, О.Д. Куценко, Т.М. Рудницькой, А.О. Ручки, В.Б. Євтуха, М.О. Шульги.
Важливий внесок до вивчення проблем соціокультурних ідентифікацій в Південній Україні внесли І.М. Попова, Н.А. Побєда.
Методологічні та методичні проблеми соціологічних досліджень (перш за все проблеми надійності та валідності результатів соціологічного дослідження) розроблені у роботах В.І. Воловича, В.І. Паніотто, Ю.І. Яковенка та інших.
Дослідженню різних аспектів ідентифікацій присвячена низка кандидатських дисертацій І.І. Старовойтової, В.О. Болотової, О.Б. Іванової та інших.
Разом з тим попри велику кількість наукових робіт з проблем ідентифікацій, залишається дискусійним саме поняття "колективна ідентифікація", уявлення про систему її теоретичних й емпіричних компонентів. Мало розробленим в соціології є поняття "покоління". Особливе значення набуває концептуалізація поколінного підходу в соціології, у зв'я