Формування системи різнорівневої психолого-педагогічної підготовки особового складу підрозділів з надзвичайних ситуацій

Зміст
освітнього процесу. Стандарти освіти, національно-регіональний або відомчий
компоненти. Педагогічні характеристики фахівця. Педагогічні, психологічні та
психо-фізіологічні особливості формування знань, навичок і вмінь. Види
(напрями) професійної підготовки: спеціальна, професійно-педагогічна,
професійно-психологічна, управлінська).
. Педагогічна підготовленість. (Загальна педагогічна підготовленість.
Педагогіка суспільства. Педагогічна наука, системи її
розділів, галузей і їх
значення. Категорії педагогіки і педагогічних явищ).
. Педагогічні принципи формування особистості. (Процес соціалізації
особистості. Педагогічні основи роботи з колективом. Організаційне навчання
членів колективу. Управління, менеджмент і колектив).
ІІІ рівень: педагог-психолог
Психологія як наука. Методи психологічних досліджень. (Об’єкт і предмет
психології. Природа психіки. Принципи та методи психологічних досліджень.
Галузі психологічної науки. Зв’язок психології з іншими науками. Основні
категорії психології).
Особистість, її структура і прояви. (Структура особистості. Соціальна роль,
соціальний статус. Проблеми у вивченні та розумінні сутності особистості.
Концепції особистості. Складові компоненти особистості).
Когнітивна підструктура особистості. (Психічні пізнавальні процеси. Відчуття і
сприймання. Увага, її форми прояву, значення й особливості. Загальна
характеристика процесів мислення і мовлення та їх значення в діяльності.
Характеристика процесів і видів пам’яті. Природа пам’яті, її індивідуальні
особливості).
Афективна сфера, спрямованість особистості. (Загальна характе­ристика емоційної
сфери особистості. Форми переживання емоційних станів і почуттів. Особистісний
характер людських переживань. Емоційні властивості особистості. Емоційні стани:
стрес, депресія, апатія, натхнення, іронія, страх, навіювання, зараження. Вищі
(моральні та естетичні) почуття. Вольові якості особистості та їх формування.
Психологія темпераменту. Проблема характеру в психології. Риси характеру.
Здібності, їх суть. Задатки. Обдарованість. Види здібностей. Структура
здібностей. Геніальність. Талант).
Методи практичної психології. (Принципи побудови психологічних досліджень.
Методи організації. Етапи проведення психологічних досліджень. Методи збирання
фактичного матеріалу. Методи опрацювання матеріалів. Надійність і валідність
психологічних тестів).
Психолого-педагогічний цикл і його завдання. (Зв’язок між психологією та
педагогікою. Структура психологічних дисциплін та основні завдання. Педагогічні
дисципліни. Зв’язок педагогіки з іншими науками).
Історичні організаційні форми навчання. (Індивідуальне та групове нав­чан­ня.
Форма навчання за Я. А. Коменським. Белл-Ланкастерська система навчання.
Мангемська система. План Трампа. Метод проектів і виховання через дію).
Завдання та перспективи розвитку педагогіки. (Виникнення науки педагогіки,
основні етапи її розвитку, виховні ідеали минулого; завдання та перспективи
розвитку на сучасному етапі. Педагогічний процес і його організація).
Вища освіта в Україні та Болонський процес. (Закон України “Про вищу освіту”.
Сутність Болонського процесу. Поняття кредитно-модульної системи навчання.
Особливості входження України у Болонську систему освіти).
Сучасні технології навчання. (Поняття модульного навчання. Порівняльна
характеристика традиційного та модульного навчання. Використання ігрових
технологій у педагогіці: рольові та ділові ігри, техніка зворотного зв’язку
тощо. Робота в малих групах як інтерактивний метод навчання. Поняття
соціально-психологічного тренінгу).
Дидактичні основи навчання. (Предмет дидактики, її виникнення і розвиток.
Категорії, закономірності та закони дидактики. Сучасні зарубіжні теорії
навчання. Поняття про зміст освіти. Нормативні документи, які відображають
зміст освіти. Процес навчання. Структурні елементи навчального процесу. Типи
навчання, компоненти навчання).
Соціальні та психофізіологічні характеристики груп навчання. (Підлітковий вік.
Біологічні, соціальні та психологічні особливості юнацького віку.
Психофізіологічні механізми розвитку. Психологічні аспекти самовизначення і
вибору професії).
Форми організації навчання у вищій школі. (Форми навчального процесу та їх
характеристики. Практична підготовка студентів. Контрольні заходи у вищій
школі. Державна атестація. Навчальний час студента. Форми навчання у вищій
школі та науково-методичне забезпечення. Акредитація вищих навчальних
закладів).
Особливості навчання та виховання у вищій школі України. (Філософські основи
національного виховання. Основні принципи та кращі традиції націо­нального
виховання. Сутність християнського виховання. Завдання гармонійного виховання
української молоді. Концепції демократизації й гуманізації навчального процесу
та національного виховання молоді та шляхи їх реалізації).
Зауважимо, що традиційне навчання не відповідає сучасним вимогам підготовки
фахівців різних галузей, зокрема особового складу під
розділів із надзвичайних
ситуацій. Тому підготовка фахівців передбачає “…використання нових методів
навчання, які наближені до реальної професійної діяльності та формують творчих
спеціалістів, здатних самостійно вирішувати складні професійно-виробничі та
наукові проблеми” [, с. ]. На нашу думку, для фахівців цієї галузі
ефективними є: постановка проблемних завдань, проведення спостережень при
виконанні лабораторних завдань, а також використання технічних засобів навчання
тощо [], логічних і евристичних методів розв’язання творчих завдань
(синектими, мозкового штурму, евристичних питань), дискусій, ділових ігор, що
створюють умови для виявлення творчої активності, вироблення навичок наукової
інтерпретації, розвитку пізнавального інтересу, вміння реалізувати своє “Я” у
спілкуванні, поведінці, діяльності [].
Одним із напрямів психолого-педагогічної підготовки курсантів МНС є формування
готовності курсантів до наукової роботи. Пояснювально-ілюстративне навчання,
яке переважає у пожежно-технічних навчальних закладах, не забезпечує формування
високого рівня навчальної мотивації, оскільки курсанти недостатньо усвідомлюють
значення теоретичних знань для майбутньої професійної діяльності. Якщо на
початковому етапі курсантам і слухачам пропонують навчальні завдання, які не
мають чіткої професійної спрямованості, то це значною мірою знижує їхню
навчальну мотивацію і негативно позначається на формуванні професійної
компетентності випускників, зумовлює низький рівень готовності до практичного
використання набутих знань [].
Уміння знаходити спільну мову, встановлювати доцільні стосунки з пілеглими є
професійною необхідністю начальницького складу під
розділів із надзвичайних
ситуацій. За рівнем комунікабельності керівника під
розділу пізнається рівень
професіоналізму педагога. Поряд із тим, керівник під
розділу з надзвичайних
ситуацій шляхом саморозвитку може набути комунікативних умінь, які проявляться
впевненістю в собі за різних обставин із різними категоріями підлеглих, у
почутті власної гідності, відчутті комфорту, умінні говорити з кожним його
мовою, здатності приваблювати інших людей. Такий керівник поводиться природно,
щиро, має почуття міри тощо. Такий керівник використовує у своїй діяльності
різні методи ділової комунікації, зокрема метод “змінюючої тактики”. Цей метод
враховує індивідуальні комунікативні особливості співбесідника: рушійні мотиви,
очікування, переваги (котрих він добивається у бесіді), бажання
самоутверджуватися, почуття справедливості, прагнення чітко і ясно викладати
інформацію тощо.
Для майбутнього керівника одного з під
розділів МНС володіння засобами
самоконтролю є професійною необхідністю, оскільки він завжди має бути взірцем
поведінки. Професійний самоконтроль як процедура виміру передбачає оцінку
результату професійної діяльності керівника (як сформованої особистості),
професійних відносин (метод, за допомогою якого курсанти чи підлеглі мають
можливість оцінити своє ставлення до діяльності керівника), професійних знань
(метод, за допомогою якого можна визначити реальні знання з виховної роботи,
чинники, що впливають на її ефективність, оволодіння специфікою роботи).
Під час психолого-педагогічної підготовки використовуються різні форми
навчання. Однією з них є робота в малих групах. Вона надає всім учасникам
можливість удосконалювати навички співробітництва, міжособистісного спілкування
(зокрема оволодіння прийомами активного слухання, вироблення загального
рішення, формування професійної майстерності, розв’язання завдань і конфліктів
тощо).
Важливу роль відіграють рольові ігри (наприклад, гра “Пожежа”, розроблена у
роботі []). У дидактичному аспекті ця гра дозволяє відпрацювати навички з
гасіння пожежі, перевірити рівень теоретичних знань, здобутих курсантом під час
аудиторних занять. Конкретні психолого-педагогічні аспекти рольової гри
“Пожежа” викладені у додатку Е.
Особливу важливу роль відіграють спеціальні тренінги []. Тренінг – це
вироблена фахівцями система психолого-педагогічної дії на людину, заснована на
активних методах групової роботи. Крім того, це форма спеціально організованого
спілкування, спрямована на набуття знань, умінь і навичок, корекцію і
формування установок, необхідних для успішної професійної діяльності (у нашому
випадку – діяльності співробітників МНС). Тренінг також допомагає знімати
небажані стереотипи і вирішувати особистісні проблеми слухачів. Навчання в
тренінгових групах дуже специфічне і відрізняється високою активністю. Учасники
тренінгу позбавлені необхідності нівелювати свої відчуття, думки і у відкритій
формі розкривають наявні особисті труднощі, часто пов’язані з невмінням
спілкуватися, боязкістю, невпевненістю в собі. Тренінг допомагає знімати ті
проблеми, від рішення яких частково залежить і успішність виконання професійних
дій.
Перебудова неефективних стереотипів проходить у психологічно безпечних умовах,
в обстановці підтримки і довіри, в яких можна, так би мовити, експериментувати
з власною поведінкою. Слухачі сміливо пробують різні стилі спілкування,
відпрацьовують абсолютно інші, невластиві їм раніше комунікативні уміння і
навики. На заняттях, зазвичай, відтворюється знайома учасникам тренінгу
конкретна життєва ситуація або пов’язана з професійною діяльністю в МНС.
Підвищена емоційність проведення тренінгів дозволяє швидко сприймати і
засвоювати пропоновану інформацію з питань теми.
На кожному тренінговому занятті чітко ставиться мета навчання, яка витікає із
запитів самих слухачів або ж зазначена викладачем у зв’язку з певною тематикою.
Найчастіше вона диктується прагненням курсанта скоректувати свій стиль
поведінки усередині колективу, бажанням навчитися правильно вести діалог,
будувати спілкування з тими, хто її оточує: колегами, друзями, знайомими і
незнайомими людьми. Слухачам пропонуються також завдання, в ході розв’язання
яких виробляються навики професійної майстерності, розширюється діапазон
безконфліктної поведінки, виявляються раціональніші способи реагування в
екстремальних ситуаціях.
Тренінгові заняття сприяють формуванню особистості з високим творчим
потенціалом, здатної швидко генерувати власні варіанти дій, ухвалювати рішення
в умовах невизначеності, тобто вихованню особистості, яка вміє працювати не
лише за заданими алгоритмами, але і самостійно, творчо. Для цього
використовуються різні методи і прийоми, наприклад, ситуативні, імпровізаційні,
моделюючі та рольові ігри, соціодраматичні й експресивні методи, вправи, що
припускають зворотний зв’язок, обмін відчуттями, а також способи, що формують
навики ведення позитивного діалогу, вміння вислуховувати співбесідника тощо.
Самостійна робота – це форма навчальних занять за розкладом у час
самопідготовки і у вільний від занять час. У процесі її курсант повинен
поглиблювати отриману раніше інформацію, вирішувати практичні завдання,
опановувати професійно необхідними вміннями. Життя показує, що далеко не всі
курсанти здатні правильно організувати свої заняття, а це негативно
позначається на рівні професійної підготовки майбутнього фахівця. Часто
самостійна робота курсантів зводиться, в основному, до самопідготовки, яка
обмежується виконанням навчального завдання. Слід зазначити, що
результативність при цьому залежить не лише від загального рівня знань
курсанта, його здібностей і вольових якостей, але і від роботи викладача.
Починаючи з планування навчального процесу і закінчуючи індивідуальними
консультаціями, він повинен давати курсантові вірний орієнтир у вивченні
предмета, надавати допомогу в організації самостійної роботи.
Методичне забезпечення системи психолого-педагогічної підготовки особового
складу під
розділів із надзвичайних ситуацій – це сукупність змісту, форм,
методів і засобів навчання та самонавчання, підпорядкованих загальній цілі
формування різнорівневої системи. Навчально-методичне забезпечення дис­циплін
містить робочі програми з конкретним розподілом змісту та годин на лекції,
практичні та семінарські заняття, тематику рефератів, методичні рекомендації та
вказівки. Формується сучасна база наукових і навчальних педагогічних знань, до
якої входять: електронні підручники й посібники, різноманітні дидактичні
матеріали, мультимедійні засоби, алгоритмічні приписи з використання методів
дистанційного навчання та глобальної мережі Інтернет.
Головним засобом реалізації розробленої системи є спеціально створені методичні
ма­теріали: вказівки для тих, хто навчається, і рекомендації для викладачів.
Перші призна­чені, головним чином, для управління самостійною позааудиторною
підготовкою до робо­ти на практичному занятті. Вони мусять забезпечити суворо
послідовні дії учня в умовах, максимально наближених до реальних. Робота на
практичному занятті теж має проводи­тися переважно у реальних професійних
умовах. У першому випадку робота курсанта, орієнтована на конкретні види
професійної діяльності, виконується на завданнях-моделях, у другому – це робота
з об’єктом професійної діяльності. Такі методичні вказівки включають дві
части­ни: управління позааудиторною підготовкою й управління заняттям.
У першій частині, покликаній забезпечити управління самостійною позааудиторною
підготовкою, виділено
розділи, які є логічно послідовними і взаємопов’язаними
один з одним: актуальність