Розділ 2
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ Й. К. ПАЧОСЬКОГО
Коло наукових інтересів і досліджень Й. К. Пачоського досить широке і
різнобічне: флористика, систематика, ботанічна географія, фітоценологія,
екологія, ентомологія, орнітологія, охорона природи. У кожній із цих галузей
знання учений мав своє бачення проблем, залишив свій оригінальний і неповторний
внесок. Йосиф Конрадович – автор, приблизно, 184 робіт ботанічного характеру з
питань флори, рослинності, 12 робіт про бур’яни, 68 робіт з ентомології і
захисту рослин. 15 робіт учений присвятив зоології, він автор низки рефератів,
рецензій і оглядів [202, с. 2]. Учений описав 23 нових вида рослин.
Визначальними рисами, що характеризували цього видатного дослідника, яким
можуть пишатися українська та польська науки – надзвичайна спостережливість,
здатність робити висновки з побачених фактів; прекрасна пам'ять і вміння
використовувати багаторічний власний досвід; змістовні біологічні знання;
незалежна критична думка, пов’язана з визначною індивідуальністю; пошук істини
динамізму явищ, сприймання всього в русі, в нестійких комплексних системах, із
взаємним впливом один на одного; глибокий творчий філософський розум, схильний
до сміливих оригінальних концепцій і плідних гіпотез; незламна працьовитість,
міцне здоров’я як фізичне, так і психологічне; повна віддача науковій праці, з
безкомпромісною жагою до життя та службі науці.
На особливу увагу заслуговують фундаментальні праці вченого про флору
південно-західної Росії (читай Україна), Херсонщини, Полісся, степової зони та
інших регіонів, а також роботи з ботанічної географії. Й. К. Пачоський викладає
свої погляди щодо утворення ареалів, виникнення і формування рас, розуміння
структури виду, систематичних категорій, проводить порівняння флори, яку
вивчає, з’ясовує основні шляхи її ґенези, характеризує реліктові й ендемічні
види, здійснює районування. Ці дослідження є досить актуальними для сучасних
дослідників флори.
Окрім цього, Й. К. Пачоський є одним із фундаторів нового напрямку ботанічної
науки – фітоценології – науки про рослинні співтовариства. Ним доведено один із
основних законів розвитку фітоценозів – від простих до складних. Вагомим є
внесок дослідника у вивчення флори Херсонської губернії, українських степів,
Біловезької пущі, рослинності балканських країн та багатьох інших регіонів.
Досить важливими є роботи вченого, присвячені вивченню бур’янів та боротьбі зі
шкідниками сільськогосподарських культур.
Заслугою Йосифа Конрадовича – є організація Природничо-історичного музею
Херсонського земства (тепер Херсонський природничо-історичний музей), в якому і
сьогодні зберігаються флористичні, ентомологічні та орнітологічні колекції,
зібрані його засновником [46, с. 86].
Погляди та ідеї Й. К. Пачоського не втратили свого значення і в наш час. Вони
слугують плідним джерелом для подальшого розвитку біологічної науки.
2.1. Становлення Й. К. Пачоського як особистості та науковця
Юзеф Конрад Пачоський (Йосиф Конрадович Пачоський) народився 10 грудня (26
листопада за старим стилем) 1864 року в родині польських дворян у м.
Білогородка (село підпорядковане до сільської ради с. Верби) Заславського
повіту Волинської губернії (нині Дубенського району Рівненської області) [78,
с. 386]. Він був найстаршим із дітей Конрада Пачоського, управителя князя
Сангушки (юриста за освітою, учасника повстання 1863 року) та Людвиги
Людвиківни Пачоської (Веймут). Усього в родині було четверо (за іншими даними
шестеро) дітей: Йосиф (Юзеф), Густав, Амелія, Наталія (імена інших дітей
невідомі) [205].
З дитинства Й. К. Пачоський відрізнявся незалежністю характеру. Це призвело до
того, що він не закінчив навіть гімназії і освіту здобував.
У 1876 р. Йосиф Пачоський вступив на навчання до Рівненського реального
училища. В Рівненському обласному державному архіві зберігається прохання його
матері до керівництва училища:
“Його високороддю Пану
Директору Рівненського реального училища
Дворянки вдови
Людвиги Людвиківни Пачоської
Прохання
бажаючи розмістити сина мого Йосифа Пачоського до ввіреного Вам училища, маю
честь покірно просити Ваше Високороддя про допущення його до іспитів із
предметів першого класу, і якщо виявиться, що він цього вартий, про зарахування
його в число учнів 1-го класу.
Людвига Пачоська” [201].
В училищі майбутній учений вивчав наступні предмети: Закон Божий, історію,
географію, арифметику, алгебру, малювання, чистописання, російську, німецьку,
французьку мови. Йосиф Конрадович постійно пропускав заняття без поважної
причини. Серед його оцінок переважали трійки, двійки та одиниці [7, 92 – 93].
Відсутність у автобіографії написаній Й. К. Пачоським детального аналізу
отриманих знань, значних інтелектуальних поштовхів, засвідчує, що роки навчання
в Рівненському училищі практично не стали (не усвідомлювалися самим Й. К.
Пачоським) помітним рубежем у становленні його особистості.
Новим етапом у формуванні світогляду, життєвої позиції і початком входження в
світ вивчення природи стало навчання Й. К. Пачоського в Уманському училищі
землеробства і садівництва (з березня 1879 р.), що готувало
управителів-садівників. Однак майбутній учений пішов і з нього, хоч мав значні
здібності: тяжіння до волі знов підвело юного Йосифа Пачоського. Але саме тут
він відчув потяг до природничих наук. Наставником молодого Пачоського був
шкільний учитель ботаніки Владислав Якович Скоробишевський, що обіймав ще і
посаду головного садівника парку Уманського училища землеробства і садівництва.
Саме він мав вагомий вплив на становлення й розвиток наукових інтересів
Пачоського. Згодом на честь свого вчителя Й. К. Пачоський назве
- Київ+380960830922