РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ
УНІВЕРСАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СФЕРІ ГЛОБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
2.1. Еволюція міжнародної інформаційної політики 1980-2000 років
Високі технології ХХ століття викликали глибокі трансформації у світовій політичній системі, змінили інтелектуальний рівень виробництва, ускладнили економічні, соціальні та культурні відносини між державами. Процеси глобалізації комунікацій мають неоднозначні наслідки для міжнародної політики: з одного боку, вони забезпечують планетарні взаємозв'язки та взаємовпливи, сприяють демократизації глобального управління на противагу авторитаризму та ізоляціонізму, відкривають нові можливості для досягнення глобального добробуту; з іншого боку, технологічні зміни формують нові типи поляризації у сучасному світі, сприяють виключенню інформаційно-бідних країн та національних спільнот із загального цивілізаційного процесу.
Феномен глобалізації комунікації та вплив інших високих технологій на міжнародні відносини становить одну з провідних проблем діяльності ЮНЕСКО (спеціалізованої установи ООН з питань освіти, науки, культури та комунікації), підкреслює основоположну концепцію Організації - концепцію універсальності, реальний зміст якої полягає у прагненні міжнародного співтовариства спільно працювати над створенням нової політичної системи в рамках ідеології інформаційного суспільства. Концепція універсальної участі країн-членів ЮНЕСКО в процесах трансформації, що мають одночасно політичний, економічний і соціальний виміри, визначає ряд пріоритетів міжнародної політики Організації, спрямованих на створення умов для становлення глобального інформаційного суспільства, тобто забезпечує: 1) міжкультурний діалог цивілізацій; 2) розвиток інтелектуального потенціалу людства; 3) етику інформаційного суспільства; 4) етику живого світу; 5) освіту для всіх протягом всього життя.
Як зазначав Генеральний директор ЮНЕСКО К. Мацуура, науково-технологічні досягнення фактично є рушійною силою і наслідком діалектичного зв'язку інформаційно-комунікаційних технологій з глобалізацією, бо саме "вони кардинально змінили засоби міжнародної комунікації та знань, їхній обмін та доступ до них". Разом з тим, становлення нової міжнародної реальності, нового громадянського міжнародного співтовариства потребує обговорення на міжнародному рівні тенденцій та перспектив глобального розвитку, зокрема, в рамках компетенції і діяльності міжнародної організації ЮНЕСКО. "Міжнародне співтовариство не повинно залишатися пасивним спостерігачем подібних процесів, - сказав К. Мацуура під час 31 сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО (2001 р.). - Треба мобілізувати всі інтелектуальні ресурси для того, щоб інформація відкритого характеру одночасно поширювалась і захищалась як "глобальне суспільне надбання" [215].
Такі підходи до діяльності Організації закладають основи е-демократії, політики глобального управління суспільним інтелектуальним надбанням, враховують виклики, які впливають на еволюцію цивілізації. Діяльність ЮНЕСКО в галузі інформації і комунікації спрямована на створення справедливого інформаційного суспільства, яке гарантує всім націям та спільнотам загальний доступ, свободу висловлювання і рівноправну участь у глобальному інформаційному суспільстві, щоб кожний індивід, кожна країна мали можливість скористатися унікальним потенціалом нових комунікаційних технологій.
У відповідь на процеси глобалізації комунікацій ЮНЕСКО розпочала широкомасштабні міжнародні консультації та глобальні аналітичні дослідження із зазначених проблем з метою узгодити концептуальні підходи та підготувати міжнародні документи для утвердження основоположних цінностей демократії в інформаційному світі. Організація та країни члени ЮНЕСКО розглядають глобалізацію як складний процес змін усіх сфер життєдіяльності цивілізації, усвідомлюючи наслідки трансформацій для того, щоб втілювати стратегію і політику в інтересах розвитку всього людства, зберігаючи повагу до національної самобутності та ідентичності.
Відкрите і універсальне за своїм характером інформаційне суспільство здатне розвиватися та існувати тільки на засадах політичних принципів, закладених у Загальній Декларації прав людини, які включають свободу доступу до інформаційних ресурсів, свободу виявлення поглядів, право на охорону приватного життя та інформаційну безпеку суспільства. Міжнародні організації, уряди, ділові кола та глобальна спільнота, зважаючи на труднощі і проблеми забезпечення справедливих умов становлення інформаційного суспільства для всіх країн, намагаються застосувати ці давно прийняті принципи до нового цифрового середовища. Висновки міжнародних консультацій вказують на необхідність вироблення чітких політичних установок, коли інформаційне суспільство стає все більш відкритим, інтерактивним і глобальним. Такі міжнародні керівні принципи повинні охоплювати всі аспекти глобального інформаційного середовища: політичні, економічні, технологічні, соціальні та етичні. Однак в центрі політичних дискусій, що ведуться на міжнародному, регіональному та національному рівнях, перебувають технологічні та економічні аспекти, вплив яких відчувається безпосередньо, на противагу іншим аспектам, які мають більш глибоке, фундаментальне значення для досягнення глобальної мети - формування "інформаційного суспільства для всіх".
Міжнародні аналітичні дослідження, які здійснювалися під егідою ЮНЕСКО в 1980-2000 роках, розширили рамки міжнародних дискусій з різних аспектів міжнародних інформаційних відносин, об'єднавши для узагальнення глобальних проблем представників більшості країн світу з різними політичними, економічними, технологічними, культурними і соціальними умовами, щоб сприяти прийняттю спеціальних керівних рішень на рівні ООН/ЮНЕСКО для визначення стратегії міжнародної інформаційної політики і розвитку глобальної інфраструктури, для міжнародного обміну інформацією та доступу до інформаційних ресурсів, для здійснення заходів, спрямованих на подолання дисбалансу між інформаційно-нерівноправними сп
- Київ+380960830922