РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Модель зниження перинатальних втрат
Відповідно до мети і задач даного наукового дослідження була розроблена і впроваджена модель зниження перинатальних втрат, що складається з таких моментів:
1) підготовка подружніх пар до вагітності, починаючи з етапу планування сім'ї: підвищення числа планованої вагітності, використання сучасних методів контрацепції, санація хронічних осередків інфекції й адекватна оцінка соматичного та генетичного здоров?я подружжя;
2) в першій половині вагітності проводився скринінг можливих генетичних порушень і вад розвитку плода: медико-генетичне консультування; вивчення стану мікробіоценозу сечостатевих шляхів та при необхідності корекція їх порушень; комплексна оцінка компенсаторних можливостей в плані виношування і доношування вагітності;
3) у 20-21 тиждень проводилася оцінка ступеня перинатального ризику на підставі комплексного обстеження жінок: ехографія, доплерометрія, кольпоцитологія, ендокринологічний статус і мікробіологічне обстеження. Після всебічної оцінки можливої перинатальної патології при високому ризику її розвитку підбиралася базисна та симптоматична терапія з метою профілактики і лікування порушень у системі мати-плацента-плід.
Вважаємо за доцільне більш докладно зупинитися на характеристиці і принципах підбору препаратів для базисної терапії.
* хофітол ("Лабораторія Роза-фітофарма", Франція), зареєстрований в Україні 29.04.1998 р., №3096. Препарат рослинного походження з гепатопротекторним ефектом, який знижує рівень мочевини в організмі. Основу препарату (артишок польовий) складають аскорбінова кислота, каротин, вітаміни В1 і В2, а також інулін. В першу чергу, препарат покращує обмінні процеси в печінці і нирках. До складу допоміжних речовин входять кукурудзяний крохмаль, стеарат магнію, гумілак, гуміарабік, карбонат кальцію й оксид заліза. Перевагу цьому лікарському засобу для корекції порушень у системі мати-плацента-плід віддавали у жінок з печінковою і нирковою патологією, порушенням функції фетоплацентарного комплексу, що синтезує білок, а також при наявності анемії і гестозів при минулій і даній вагітності. Курс застосування хофітолу склав 14-15 днів у дозуванні по 20 мг/кг ваги з 1-2 внутрішньовенним введенням на початку курсу з наступним переходом на таблетовані форми;
* актовегін ("Nycomed" - міжнародна фармацевтична корпорація, Норвегія - Австрія - Данія). Препарат є високоочищеним гемодіалізатом, одержаним методом ультрафільтрації з крові телят. Містить винятково фізіологічні компоненти, що володіють високою біологічною активністю - органічні низкомолекулярні з'єднання: амінокислоти, олигопептіди, нуклеотиди, проміжні продукти вуглеводного і жирового обміну: олігосахариди і гліколіпіди, а також електроліти і ряд найважливіших мікроелементів. Основою для використання актовегіну з метою корекції фетоплацентарної недостатності є той факт, що під його впливом поліпшується транспорт глюкози і поглинання кисню в тканинах, а включення в клітину більшої кількості кисню призводить до активації процесів аеробного окислювання, що збільшує енергетичний потенціал клітини. Перевага саме цьому препарату для корекції порушень у системі мати-плацента-плід віддавали жінкам з вихідною судинною патологією (нейроциркуляторна астенія) і цукровим діабетом, а також у випадку перенесених енцефалопатій різноманітного генезу. Курс застосування актовегіну складає 10 днів, курсова доза - 1600 мг. Спочатку (1-2 дня) препарат вводили внутрішньовенно на 500 мл 5% розчину глюкози з наступним переходом на таблетовані форми.
* мілдронат (фірма "Гріндекс" - Латвія, зареєстрований в Україні 29.06.1995 року №88/229/3-5). Препарат є інгібітором ферменту ?-бутіробетаїнгідроксілази, що перетворює ?-бутіробетаїн у карнітин, знижує біосинтез карнітину в ?-бутіробетаїн. Мілдронат має мембрано-стабілізуючий ефект, у тромбоцитах нормалізує обумовлене ендогенними катехоламінами підвищення рівнів активності фосфоліпази А2 і мітохондральної АТФ-ази, гнітить біогенез фосфоліпідів і підвищує концентрацію АМФ у клітинах судинної стінки. Перевагу цьому лікарському засобові віддавали у жінок з вихідною ендокринною патологією (юні і вікові первородящі, вихідна неплідність в анамнезі), а також при наявності гіпоксичних змін у серці. Курс застосування мілдронату з метою корекції фетоплацентарної недостатності складає 10 днів. При цьому спочатку внутрішньовенно крапельно вводиться 5,0 10% розчину на 200 мл фізіологічного розчину, а потім по 0,5 г у капсулах протягом 9 днів.
Крім базисної, тільки за показаннями, застосовували симптоматичну терапію. Так, при наявності підтвердженого факту інфікування використовували:
- антибактеріальні препарати (флемоксин солютаб або вільпрафен);
- при порушеннях гормонального статусу застосовували гормональну терапію (утрожестан, дексаметазон, фолікулін);
- при гіповітамінозі і дефіциті мікроелементів - комплексні препарати (матерна, прегнавіт, магне-В6);
- при високій емоційній лабільності седативні засоби рослинного походження (суха валеріана, настойка собачої кропиви). Дозування і тривалість симптоматичної терапії підбиралися суворо індивідуально.
4) у 37-38 тижнів вагітності в обов'язковому порядку жінки госпіталізувалися в акушерський стаціонар, де проводилася комплексна оцінка функціонального стану фетоплацентарного комплексу і допологова підготовка, до якої обов'язково входив курс базисної терапії. При готових пологових шляхах обмежувалися тільки цим курсом. При неготових пологових шляхах перевагу віддавали місцевому використанню простагландинів (простин Е2; простенон і препеділ-гель), естрогени призначали тільки під контролем даних кольпоцитологічного і ендокринологічного статусу.
5) методика розродження залежала від ступеня перинатального ризику, для чого була розроблена нова методика прогнозування, докладно подана в розділі 8. При розродженні через природні пологові шляхи перевагу віддавали спонтанному розвитку полого
- Київ+380960830922