РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
На факультеті ветеринарної медицини НАУ перші роботи по лікуванню хвороб кісток локомоторного апарату були опубліковані на початку 50-х років ХХ століття співробітниками кафедри хірургії, а саме Поваженком І.О., Братюхою С.І., Радчуком Б.В., Дерев'янком П.С. та ін. Подальші розробки методологічних основ і напрямків у боротьбі з захворюваннями кінцівок були спрямовані як на лікування, так і на профілактичні заходи, цілеспрямованість і доцільність яких визначалась продуктивністю тварин.
Дисертаційна робота виконувалася в 1988 - 2001 рр. на кафедрі хірургії ім. академіка І.О. Поваженка факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету. Частина досліджень була проведена у відділі травматології Інституту травматології і ортопедії АМН України.
Як матеріал для досліджень використані бички у віці 8 - 14 міс. з господарств різної форми власності Київської, Житомирської, Чернігівської, Черкаської, Одеської областей і клініки факультету НАУ. Клініко-експериментальні дослідження виконані на дрібних тваринах, що надходили до клінік державних ветеринарних установ м. Києва і зазначених областей.
Вивчення та розробка методів остеосинтезу здійснювалась у два етапи (табл. 2.1).
Травми локомоторного апарату у собак та котів вивчали за даними амбулаторного прийому тварин на кафедрі хірургії ім. академіка І. О. Поваженка НАУ протягом 1988 - 2001 рр., а їх поширення - на підставі аналізу річної звітності про лікування дрібних свійських тваринах у центральних та районних клініках ветеринарної медицини міст Києва, Чернігова, Житомира, Одеси за 1988 - 2000 рр. та статистичної звітності по Україні за 1995 - 1998 рр.
Таблиця 2.1
Схема клініко-експериментальних досліджень
Етапи
дослі-джень
Вид тварин
Роки
дослід-жень
Методи остеосинтезу та кількість тварин
декстри-нові пов'язкиінтраме-дулярнийекстракор-тикальнийапаратом А.Н.Костюка
ІСобаки1988 - 20011634776-Коти1988 - 2001-13537-
ІІВРХ1995 - 2001--4012Собаки2000 - 2001-1212-
Основну увагу звертали на характер та розповсюдження переломів кісток у великих продуктивних тварин.
У власників хворих тварин брали анамнез, проводили різнобічні клінічні дослідження, детальний аналіз рентгенограм. Вибір методики консервативного або оперативного лікування здійснювали на підставі анамнезу у власників хворих тварин, клінічного і рентгенологічного обстеження.
Наявність і характер переломів кісток опорно-рухового апарату та ступінь розвитку кісткового мозоля після проведення остеосинтезу визначали на оглядових рентгенограмах, виготовлених за допомогою рентгенівського апарата 12 П 5 на радіографічних плівках ХРМ (для детального розпізнання контурів і структури кісткового мозоля проводили рентгенографію з різною експозицією від 0,03 до 2 сек., напругою струму на трубці - від 35 до 65 кВ, анодний струм - від 5 до 150 мА, фокусна відстань 800 - 1000 мм). Відносну сукупну площу осередків окостеніння обчислювали за допомогою морфометричної сітки. Біопсію кісткового мозоля виконували за методом, розробленим Борисевичем В. Б. та Борисевичем Б. В. [337], остеотомію здійснювали операційним шляхом.
На першому етапі клініко-експериментальних досліджень (n = 611) вивчали ефективність уже існуючих методик внутрішнього і зовнішнього остеосинтезу, удосконалювали їх та впроваджували нові розробки стимуляції зрощення переломів трубчастих і пластинчастих кісток.
На другому етапі, при вивченні на ВРХ (n = 52) екстракортикального та черезкісткового остеосинтезу із застосуванням апарата А.Н. Костюка у післяопераційному періоді досліджували вплив намациту на прискорення загоєння трубчастих кісток локомоторного апарату, а також динаміку гістологічних та гістохімічних змін при загоєнні переломів. Динаміку останніх також вивчали на собаках (n = 24) при застосуванні інтрамедулярного і екстракортикального остеосинтезу.
На кожному етапі дослідження, відповідно до його мети, формувались контрольні та дослідні групи тварин. Окремі методики операцій викладено для зручності сприймання у відповідних розділах.
На всіх етапах клініко-експериментальних досліджень у дослідних та контрольних групах тварин після операцій застосовували стимулюючі препарати з метою прискорення репаративних процесів і вивчали динаміку гістологічних та гістохімічних змін при загоєнні переломів кісток.
Матеріал для гістологічних і гістохімічних досліджень брали у великої
рогатої худоби на 14, 21, 44, 50 і 51-й день після перелому (40 гол) і собак на 15, 30, 45 і 60-й день після перелому (24 гол). Кожного з цих днів у 8 голів великої рогатої худоби і у 6 собак з місця перелому спеціальною пилкою випилювали фрагменти кістки висотою 0,7 - 1,5 см і шириною на всю глибину кісткової речовини.
Методики виготовлення зрізів на мікротомі-кріостаті, їх забарвлення гематоксиліном і еозином, суданом III та імпрегнації азотнокислим сріблом [338, 339] удосконалювали в процесі виконання дисертаційної роботи. Дослідження тотальних зрізів кісткової мозолі здійснювали за допомогою стереоскопічного (МБС-10) і світлового мікроскопів "Биолам-ЛОМО" з бінокулярною насадкою АУ-12, У-42 з використанням окулярних тестових систем (вставок).
Кров для біохімічних досліджень брали з яремної вени вранці до годівлі через певні проміжки часу, а саме: за добу до оперативного втручання, а потім на 1, 2, 5, 8, 14, 20, 30 та 36 добу. Основні біохімічні дослідження крові (глюкоза, загальний білок, хлориди, фосфор, азот, сечовина, лужна фосфатаза тощо) проводили спектрофотометричним методом на аналізаторі "Мікролаб - 200, Голландія". Вміст кальцію визначали методом атомно-абсорбційної спектрометрії (AAS - 30). Підготовку проб для визначення макро- та мікроелементів виконували відповідно до ГОСТу 26929 - 94.
В роботі використані тест-системи фірм SIGMA, HUMAN, RANDOX.
Статистична обробка даних виконана за доп