РОЗДІЛ 2
ГЕОЛОГІЧНА ТА МІНЕРАЛОГО-ГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАЛОННИХ ЗОЛОТОРУДНИХ ОБ'ЄКТІВ
(Оглядові та аналітичні дані)
У процесі вивчення фізико-хімічних умов формування ендогенних родовищ золота, розробки комплексу прогнозно-пошукових термобарогеохімічних критеріїв та прогнозування золотого зруденіння, ми використали повний алгоритм термобарогеохімічних досліджень, котрий, насамперед, базується на надійному термобарогеохімічному опробуванні та моделюванні фізико-хімічних умов мінералоутворення еталонних ФРП у Кедровському, Урік-Китойському та Кіровоградському рудних районах, схарактеризованих нижче.
2.1. Кедровський рудний район. В межах ФРП цього рудного району відомі більше як тисяча родовищ, рудопроявів та мінералізованих точок частина з яких має промислове значення. З метою отримання надійної генетичної інформації нами проведені цілеспрямовані комплексні дослідження фізичних властивостей та хімічного складу включень мінералотворних флюїдів, що містяться у різних мінералах руд еталонних родовищ району. Зокрема найдетальнiше досліджені руди Кедровського, Ірокіндінського, Кіндіканського, Тілішмінського, Осинового, Петровського, Серебряковського та інших родовищ, як найтиповiших представників золотого зруденіння цього району.
2.1.1. Геолого-структурна характеристика. Кедровський рудний район як металогенічний таксон вперше згадується в роботах Н.П.Андреєва та А.А.Гамчяна [384,385]. Він є складовою частиною Байкало-Муйської структурно-металогенічної зони і об'єднує ряд просторово зближених i генетично пов'язаних між собою золоторудних вузлів (Кіндікан-Ірокіндінський, Кедровський, Вітімкон-Тілішмінський; рис.2.1).
Питання геології Кедровського рудного району детально схарактери-зовані в ряді робіт [384-397], тому нижче ми наводимо тільки загальну геолого-структурну характеристику будови району.
Основною структурною одиницею Кедровського рудного району є ар-хейська Південно-Муйська брила [398], складена гнейсами, амфіболітами та кальцифірами кіндіканської серії, що метаморфізовані в умовах амфіболітової та гранулітової фацій. Вона облямована з заходу та сходу відповідно Келяно- Iрокіндінською та Тулдунською мобільними зонами, з півночі- Аку-Мудириканським розломом, а з півдня- Прибамбуйським структурним швом [384, 397]. Ці регіональні та глибинні структури детально cхарактеризовані в роботі [387].
Окрім вказаних вище головних структур, що облямовують Південно-Муйську брилу в межах Кедровського рудного району, виділяють розривні структури вищих порядків, основними з яких є Озерно-Серебряковський, Прибамбуйський, Усмун-Мудириканський та Вітімкон-Тілішмінський розломи, а також Тулуїнська зона підвищеної тріщинуватості, що простягаються субпаралельно до Туркіно-Бамбуйського структурного шва (див.рис. 2.1). Зга-дані розломи, разом зі структурами першого порядку, розділяють досліджувану територію на ряд крупних блоків, які, в свою чергу, порушені розривами вищих порядків. В результаті різноорієнтовані, різномасштабні розривні порушення, що поліциклічно розвивалися, а зараз так чи інакше перетинаються, утворюють основу складного структурного каркасу в межах Кедровського рудного району (див.рис. 2.1).
Просторове положення золоторудних проявів та родовищ визначається, насамперед, структурно-тектонічними факторами [340,384,397]. Поєднання північно-східних та північно-західних розломів зумовило вузловий характер розміщення золотого зруденіння. На перетинах Келяно-Ірокіндінської мобільної зони з Тулуїнською та Туркіно-Бамбуйською розміщені відповідно Кіндікан-Ірокіндінський (рис. 2.2) та Вітімкон-Тілішмінський рудні вузли. Кедровський рудний вузол (рис. 2.3) розміщений на перетині Тулдунської, Тулуїнської та Озерно-Серебряковської зон розломів (див.рис. 2.1).
У межах Кедровського рудного району значно поширені кварцові та сульфідно-кварцові золотоносні жили, що розміщені у розривних структурах ті
льки високих порядків у вигляді своєрідних макролінз. Вони характеризуються різним ступенем золотоносності, мають близькі морфометричні параметри, але різне просторове орієнтування, і поділяються на північно-східні (50-80°), північно-західні 330-345°) та субмеридіональні. Довжина жил за простяганням коливається від 60-80м до 200-300м (північно-східні та північно-західні відповідно) та від 100-200м до 700-800м (субмеридіональні). Простежена довжина їх за падінням перевищує 450м, а середні потужності коливаються в межах 0,2-5м, частіше 0,8-1,2м. Форми жил, зазвичай, прості плитоподібні, однак бувають вервицевидними та характеризуються наявністю роздувів (до 4-5м) та пережимів (до-2-Зм за довжиною). Виклинювання жил просте (у субмеридіональних) чи ускладнене апофізами (у північно-східних). В межах розвіданих рудних жил виділяються ділянки з високим вмістом золота (так звані рудні стовпи). Відстань, на яку вони простягаються, коливається для різних жил від 40-50 до 200-300м. За падінням вони досліджені на глибину до 320м. Схилення рудних стовпів у різних рудних тілах різне, іноді близьке до вертикального; трапляється пологе [338]. Руди досліджуваного району більш ніж на 90% складені сильно метаморфізованим масивним кварцом, до 8-9% в жилах містяться крупнокристалічні відміни карбонатів. Вміст рудних мінералів складає в середньому 0,5-1,7% [340, 386, 387]. Мінеральний склад руд в межах Кедровського рудного району практично однотипний. Руди різних рудних вузлів різняться, переважно, за кількісними співвідношеннями тих чи інших мінеральних груп. За класифікацією Н.В. Петровської [28] руди віднесені нами до формації убогосульфідних (піритовий мінеральний тип). Їх склад вивчали А.А.Гамчян, С.Б.Гончарук, Г.І. та Ю.Д. Грабки, А.П.Грибанов, Б.Г.Дьомін, В.А.Єхіванов, В.Т.Жук, В.Г.Загоскін, В.В.Левицький, Ю.В.Ляхов, Є.А.Намолов, В.Г.Охріменко, Ю.В. Пивоваров, В.А.Рубанов, Ж.О.Сімків, Ю.Г.Фастунов, В.Д.Хотелішвілі, Г.А. Циулін, М.Ф.Шелковніков, автор цієї роботи та ін. В результ