Стратегії та регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур

РОЗДІЛ 2
ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НА СТАДІЇ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКИХ СТРУКТУР
В даному розділі досліджуються питання теоретичних засад організації розвитку ВГС. Зокрема досліджуються: стратегічні орієнтири інноваційного розвитку, категоріальний апарат організації, форми, методи, типи розвитку ВГС. Вивчення основ організації виробничо-господарських структур в умовах централізованої економіки, що побудовані на постулатах К.Маркса та їхніх тлумаченнях ученими та практиками радянської доби, має сприяти розумінню історичного шляху і формування засад втілення інновацій в організаційній сфері на мікрорівні. Аналізується перша і єдина ґрунтовна спроба радянського періоду переглянути систему категорій організації виробництва, яку здійснив професор Є.Г.Гінзбург. Розглядається з нових позицій категорія "виробничої потужності" підприємства, що дозволяє з ринкових позицій оцінювати потенційні можливості суб'єкта підприємництва. З метою створення теоретичних передумов досягнення найкращих результатів від впровадження організаційних інновацій на мікрорівні розробляється і пропонується нова система категорій теорії організації ВГС, яка більшою мірою відповідає сучасним вимогам просторово-часової побудови підприємства та організації функціонування виробничих процесів.
2.1. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку ВГС
Важливим аспектом інноваційного розвитку ВГС є перша стадія, а саме формування виробничо-господарських структур, для чого необхідно визначити стратегічні орієнтири. Такими можуть виступати, по-перше, виробнича потужність, що визначає призначення ВГС та її ринкову значимість як виробника певної продукції чи послуги, по-друге, рентабельність, яка виступає узагальнюючим економічним показником ефективності функціонування ВГС, по-третє, ціна, що відображає ринкову потребу у пропонованих продуктах чи послугах.
2.1.1. С т в е р д ж у ю ч и п р о в а ж л и в і с т ь р о з в и т к у виробничих потужностей як провідного фактора у розвитку ВГС, необхідно акцентувати увагу на тому, що саме виробнича потужність виступає головною ланкою цього розвитку, що саме зміни у виробничих потужностях і означають для ВГС, для кожного підприємства його розвиток. Чому саме виробничі потужності є такою головною чи ключовою ланкою розвитку ВГС? Насамперед тому, що ВГС створюється для виробництва певних видів продукції, для надання певних видів послуг. А якщо метою створення та існування ВГС є виробництво товарів чи послуг, тоді головною її частиною є саме виробничий апарат, тобто та частина ВГС, яка безпосередньо працює на виготовлення товарів, надання послуг. Звідси можна зробити висновок про те, що саме зміни у виробничій системі й складатимуть ключову частину розвитку ВГС. А ця сама виробнича система і є виробничими потужностями, які матеріалізовані у відповідному устаткуванні, обладнанні тощо. Тобто в даному випадку ми говоримо про виробничу потужність не в сенсі показника оцінки ВГС, а в сенсі наявних робочих місць оснащених профільним для даної ВГС устаткуванням.
Розуміючи виробничу потужність у такому сенсі, слід наголосити на тому, що інноваційна стратегія розвитку ВГС безперечно має на меті розвиток виробничого апарату для покращання якості продукції, що виробляється (послуг, що надаються). Стратегія ПФГ передбачає таке об'єднання підприємств з фінансово-кредитними установами, при якому з'являються нові можливості розвитку, удосконалення знову ж таки виробничого апарату - виробничих потужностей в сенсі устаткування, для досягнення тієї ж мети покращання продукції (послуг) і завоювання нових ринків збуту чи утримання за собою старих ринків. Акцентування на виробничих потужностях є важливим тому, що усі інші напрямки розвитку (вдосконалення апарату управління, покращання метеорологічних та естетичних умов праці, покращання морально-психологічного клімату в колективі тощо) також є розвитком і розвитком досить важливим на певних етапах життєвого циклу ВГС. Проте усі інші, окрім виробничих потужностей, напрямки розвитку ВГС лише опосередковано впливають на виробництво, на якість та кількість виробленої продукції (наданих послуг). Стратегії розвитку виробничих потужностей безпосередньо пов'язані з виробленням продукції, тобто досягненням кінцевої мети діяльності ВГС.
Необхідність дослідження саме стратегій розвитку виробничих потужностей ВГС випливає з тієї ролі, яку відіграє низова ланка економіки. Реформування економіки не може відбутися без реформування економічних відносин у ВГС. Вкрай важливим є приділення уваги розвитку мікроекономічного рівня у процесі ринкового реформування економіки, що має свою проблематику, свої внутрішні завдання. Такої думки дотримується, зокрема, академік І.Лукінов: "На мікрорівні ефективність реформ також визначається аж ніяк не формою власності й господарювання, а обсягом, якістю, собівартістю і ринковою вартістю вироблених товарів або послуг, їх конкурентоспроможністю на внутрішніх і зовнішніх ринках, мірою відшкодування інвестицій та поточних витрат, розмірами одержуваних валового доходу і прибутку, зокрема в розрахунку на одиницю праці, сукупних виробничих фондів та витрачених ресурсів" [162, с. 4].
Кожному етапу розвитку економіки відповідає свій категоріальний апарат. При переході від одного етапу до другого змінюються ключові визначення, формулювання яких наводять у відповідності з новими економічними цілями і завданнями. Одні категорії увесь час перебувають в полі зору керівників не тільки окремих ВГС, але й керівників держави, інші - вважаються другорядними і на них не звертається увага. Є показники, що час від часу потрапляють в коло найважливіших і знов вибувають з нього.
"Виробнича потужність" як категорія з'явилася у плановій економіці саме завдячуючи тому, що держава намагалася безпосередньо керувати і галузями, і підприємствами. Державні органи прагнули задавати конкретизовані у номенклатурі плани виробництва і контролювати їх виконання. Через цю обставину потрібен був такий показник, який би дозволяв відслід