РОЗДІЛ 2
КАТЕГОРІЙНА СТРУКТУРА РЕЧЕННЯ
2.1. Проблеми класифікації граматичних категорій
Серцевину мовної системи і структури становлять мовні одиниці і пов'язані з ними мовні категорії. Мовна категорія в широкому розумінні - це група мовних елементів, виділювана на ґрунті певної спільної властивості, тобто відповідна ознака, яку покладено в основу поділу великої сукупності однорідних мовних одиниць на обмежену кількість класів, компонентам яких притаманне те саме значення вирізнюваної категоризованої ознаки [ЛЭС, 215]. Залежно від складу категоризованої сукупності елементів, характеру категорійної ознаки та стосунку цієї ознаки до виділюваного класу мовних одиниць визначають різні типи мовних категорій. Тобто ці категорії диференційовані відповідно до рівневої організації мовної системи. Категоризована сукупність може складатися з фонем, слів, частин мови, словосполучень, речень, надфразових єдностей (мікротекстів), макротекстів тощо, що дає підстави виріз няти фонологічні, лексико-семантичні, морфологічні, синтаксичні, словотвірні та інші категорії. Один із найважливіших типів мовних категорій утворюють граматичні категорії, які структуровані трьома різновидами - морфологічним, синтаксичним і словотвірним. Найбільш вивчено з-поміж граматичних категорій морфологічні, найменш - синтаксичні категорії.
Проблеми, пов'язані з визначенням та особливостями граматичних категорій, являють собою центральні проблеми граматики. За влучним висловом Л.В.Щерби, "...граматику по суті зводимо до опису наявних у мові категорій" [338, 12]. Поняття "граматична категорія" перебуває в центрі лінгвістичних досліджень як на рівні загального мовознавства, так і на рівні конкретних мов. Філософи й досі намагаються визначити онтологічну сутність категорій мислення, постійно підкреслюють їхній генетичний зв'язок із категоріями мови.
Г.Гегель наголошував, наприклад, на тому, що категорії мислення відкладаються насамперед у мові. І лінгвісти відзначають генетичну спорідненість категорій мови з категоріями мислення, через що вводять у науковий обіг термін "поняттєва категорія" (О.Єсперсен, І.І.Мещанінов). О.В.Бондарко, проте розрізняє явища "поняттєва категорія" і "функціонально-семантична категорія", мотивуючи тим, що "поняттєва категорія" - це логічне поняття, а не мовне [44, 18]. О.Єсперсен у своїй "Філософії граматики" досить ґрунтовно відзначає, що "поряд із синтаксичними категоріями, або крім них, чи за цими категоріями, які залежать від структури кожної мови в тому вигляді, в якому вона існує, існують екстралінгвістичні категорії, які не залежать від більш-менш випадкових характеристик мов. Ці категорії є універсальними настільки, наскільки вони можуть бути застосовані до обширу мов, хоча, звісно, вони в цьому плані здебільшого не можуть виражатися ясно й однозначно. Деякі з них, зокрема, стосуються явищ позамовної дійсності, як наприклад, ознака статі, інші - психологічних станів або логіки. За відсутності кращого терміна я буду називати всі ці категорії поняттєвими" [105, 57-58]. Звичайно, що у зміст граматичної категорії входить предметний світ, узагальнений у слові (напр., кількісні ознаки предметного світу, узагальнені в поняттєвій основі категорії числа, часові параметри - у поняттєвій основі категорії часу, що виступає абстрактним узагальненням нашого мислення тощо). Граматичне значення як узагальнене й абстрактне перебуває за цією ознакою вище від лексичного значення, бо справді є наслідком "узагальнення й абстрагування ознак, властивостей, сторін лексичних значень, а через них - ознак, сторін, властивостей та явищ навколишнього світу й внутрішнього світу людей" [33, 78].
Зазначимо, що мисленнєве й мовне, не будучи тотожними, утворюють єдність. Мовний зміст є насамперед мисленнєвим, поняттєвим у своїй основі змістом, що виражається відповідними мовними засобами, структурується сукупністю мовних одиниць і відношеннями між ними. Категорійність відображає відмінності аспектів та рівнів мови, виявляється через диференційні ознаки лексичних, морфологічних, словотвірних і синтаксичних значень і входить у систему кожної мови, відображаючи змістовий бік мовних одиниць, моделюючи відповідні конструкції у процесі функціонування мови. Мовна категорійна семантика є передусім мисленнєвою, хоча деякий зміст мовний може супроводжувати мисленнєву основу категорії і входити як супровідний у структуру її мовного існування. Граматичні значення насамперед є значеннями поняттєво-логічними й абстрагованими від лексичних. Аналізуючи логічні категорії Арістотеля, Е.Бенвеніст слушно підкреслює: "Тією ж мірою, якою категорії, виділені Арістотелем, можна визнати істинними для мислення, вони слугують і транспозицією категорій мови. Те, що можна сказати, обмежує й організує те, про що можна мислити. Мова надає основної форми властивостям, які розум визначає в речах... (з цього випливає, що подане Арістотелем у вигляді картини загальних і перманентних умов являє собою тільки концептуальну проекцію заданого лінгвістичного стану мови)" [353, 79] (підкреслення наше - М.М.).
При визначенні системи поняттєвих категорій і змісту кожної ми обираємо шлях від семантичних функцій до мовних засобів, на основі яких такі поняттєві категорії реалізуються. Мовні функції є похідними від поняттєвих категорій, але водночас вони мають відносну самостійність щодо останніх. Вони утворюють змістову основу мови, мовних первинних чи вторинних значень, які супроводять поняттєві категорійні значення (наприклад, повторюваність дії на основі видової кореляції у слов'янських мовах і відсутність значень виду взагалі, наприклад, у німецькій мові).
Зазначимо, що не можна застосувати структурну основу категорій однієї мови до іншої без урахування специфіки мовних значень кожної з них. Водночас категорії вирізняє певна універсальність, і важливим тоді стає специфіка універсально-типологічного аналізу категорійних функцій, де фундаментальну основу категорійності утворюють поняттєві категорії. Очевидним є факт існування не лише глибинної семантики, яку
- Київ+380960830922