РОЗДІЛ III
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ БУДОВИ І МЕТАЛОГЕНІЇ ЗКС ЗАХІДНОЇ АФРИКИ Й ІНШИХ РЕГІОНІВ
3.1. Геологічне положення ЗКС у докембрійських кратонах світу
Архейські ЗКП широко описані в геологічній літературі [34, 56, 83, 129, 130,
146, 304, 319 та ін.]: Ісуа в Гренландії, Абітібі і Йєллоунайф на Канадському
щиті, Дарварський і Бабабудан в Індостані, Уілуна-Норсман у Західній Австралії,
Барбертон, Мурчисон, Петерсбург, Сатерленд у Південній Африці, Булавайо-Бубі,
Гванда в Зімбабве й ін. Детально описана й їх металогенія, у тому числі
металогенія золота [7, 38, 148, 157, 165, 166, 23, 241, 246, 257, 264, 34, 355
та ін.].
Разом з тим, питання щодо наявності протерозойських ЗКП залишається одним з
найважливіших і дискусійних питань геології докембрію. До таких структур
відносять структури Західно-Африканського, Гвіанського і Бразильського
кратонів; деякі структури Канадського щита (пояса Сноу-Лейк і Флін-Флон у
Манітобі); Печенгський пояс Кольської провінції Балтійського щита; Убендійський
пояс Танзанії; пояса Кунене-Кібала і Луфіко-Кабінда кратону Ангола-Касаї [34,
48 та ін.].
Це питання актуальне і для України, де описані ЗКС архейського (Сурська,
Чортомлицька, Верхівцевська, Білозерська) і рухливі пояси з базитовим
вулканізмом і інші структури протерозойського віку [1, 6, 13, 21, 2, 24, 41,
152, 227 та ін.]. З мезоархейською епохою тут пов'язані родовища золота
Сергіївське, Балка Золота, Балка Широка, а з палеопротерозойською – Майське та
Юр’ївське [4, 9, 50 та ін.].
За літературними джерелами проведений аналіз розповсюдження
палеопротерозойських ЗКС та пов’язаних з ними родовищ золота на найважливіших
кратонах світу, їх порівняльна характеристика з типовими архейськими ЗКП і
пов’язаними з ними родовищами золота. Як показали наші дослідження [97, 98,
102, 103, 302, 303], а також роботи інших дослідників [204, 231, 252, 266, 359
та ін.], для палеопротерозойських ЗКС Західної Африки характерною є
приуроченість до наскрізних шовних структур тривалого розвитку зі складною
морфологією. Остання обумовлена складним сполученням структур стиснення і
розтягнення, виникнення й розвиток яких обумовлені переважно зсувовими
процесами, які є приповерхневим відображенням процесів взаємодії літосферних
плит. Ці структури контролюють розміщення ЗКС палеопротерозою, а також
пов’язаного з ними золотого й іншого зруденіння, що проявлене у розміщенні
найкрупніших родовищ в зоні впливу шовних структур. На тривалість розвитку цих
структур вказує контроль з їх боку розміщення фацій і формацій гірських порід,
а також поліетапної золотої мінералізації цілого ряду родовищ.
За своїми структурою, складом, металогенією палеопротерозойські ЗКС подібні до
класичних ЗКП архею і разом з тим мають і певні відмінності. Це складні
гетерогенні структури, осьові частини яких є палеовулканічними хребтами, які
складені вулканічними формаціями. Вони оточені палеоосадочними басейнами, на
бортах котрих розвинена вулканогенно-осадочна, а в центральних частинах -
зеленосланцьова формація з вузькими смугами флішової, олістостромової і
чорносланцьової формацій. Вузькі лінійні прогини в центральній частині деяких
ЗКС (Ашанті в Гані) виповнені золотоносною моласою Тарквайської серії. ЗКС
приурочені до регіональних зсувових зон ППС простягання, характеризуються
смугоподібним розміщенням вулканічних і вулканогенно-осадочних фацій, які
складають витягнуті в тому ж напрямку хребти. З ними тісно пов'язані родовища
золота різного генетичного типу: жильного (Обуасі, Престеа, Бібіані, Кононго,
Пура, Тапарко), розсіяного (Зяма, Нтоторозо, Яоре), порфірового (Інт’єдугу,
Сефа-Лам) стратиформного (Луло, Саміра, Васса), палеорозсипного (Тарква,
Нтронанг) і латеритного (Іті).
Розглянемо особливості будови і металогенії протерозойських ЗКС деяких інших
кратонів світу [102, 103, 303]. В Африці аналоги палеопротерозойського
ебурнейського етапу відомі в масивах Регібатському (метаосадочні і
метавулканічні товщі Йєти й Акжут-Бакел) та Ангола-Касаі (вулканічні пояси
Кунене-Кібала і Луфіко-Кабінда), на Танзанійському щиті (Убендійський
вулканічний пояс). На іншій частині африканської платформи (кратони Каапвааль,
Зімбабвійський, Заїрський та ін.) палеопротерозою відповідають протоплатформні
умови з нагромадженням потужних моласоїдних теригенних товщ і впровадженням
розшарованих (Бушвельдський комплекс) і гранітоїдних інтрузивних серій.
Можливо, з останніми пов'язані процеси часткової реактивізації і
перевідкладення золота архейських родовищ, у тому числі первинно-розсипного
золота Вітватерсранду в палеопротерозої [236].
З кристалічних щитів інших континентів Західно-Африканському найбільш подібний
Гвіанський [161, 262, 307], де вулканогенно-осадочні товщі
палеопротерозойського Трансамазонського циклу складають серії ЗКС, сприятливі
для локалізації родовищ золота (Ель-Калао, Омаї, Сент-Пьер, Дорлін), аналог
Таркваю – серія Рорайама з золотоносними конгломератами. На Бразильському щиті
до протерозою відносяться ЗКС Ріо-Алегре, Джауру, Арапутанга, Кабакаль й ін. і
золотоносні конгломерати Жакобіна, а на кратоні Сан-Франциско - ЗКС Аракуаї і
Рибейра Трансамазонського циклу і конгломерати Моеда. Останнім часом з'явилися
дані щодо наявності палеопротерозойських ЗКС і на Канадському щиті (Флін-Флон,
Кейн-Сміт, Нью-Квебек) [186, 199, 256, 347]. В Австралії палеопротерозой
представлений протоплатформними відкладами (серія Наллагейн), а на Індійському
щиті - аравалійською серією протогеосинклінальних прогинів [296], на
Балтійському – Печенго-Імандра-Варгузьким вулканічним поясом [48,
- Київ+380960830922